Йоганн Вольфганг Гете - Фауст

добрий пан;

Усе це вбрання — не моє.

Мефістофель

Ні, крім вбрання, іще щось є;

І погляд ваш, і ввесь ваш склад!

То можу лишитись? Дуже рад.

Марта

То що ж приніс нам любий гість?

Мефістофель

Гай, гай! Не дуже веселу вість!

Не тим би я хотів послужити:

Ваш чоловік наказав довго жити.

Марта

Помер? Мій голуб? Бідна я!

Мій муж помер! Ой смерть моя!

Маргарита

Ох, тітонько, не плачте, ну…

Мефістофель

Слухайте ж повість цю сумну!

Маргарита

Краще зовсім ні з ким не кохатись,

Ніж після смерті до смерті вбиватись.

Мефістофель

В радощах горе, і радощі в горі.

Марта

То як же вмер він, розкажіть!

Мефістофель

Він при Антонівськім соборі

У місті Падуї лежить,

Край велеліпної святині

Спить вічним сном у домовині.

Марта

А що ж мені він передав?

Мефістофель

Та побажання все побожні:

Він триста панахид одправить наказав;

Кишені ж геть були порожні.

Марта

Як? Ні гостинця? Ні шага?

Таж кожен столярчук щось в торбі зберіга,

Щось для домівки відкладає,

Хоч сам старцює, голодає.

Мефістофель

Мадам, я спочуваю вам;

Та марнотратником не був ваш муж ніколи.

В своїх гріхах він каявся вже й сам,

Нещасної украй зазнавши долі.

Маргарита

І випаде ж такий талан гіркий!

Молитимусь і я за його упокій!

Мефістофель

Таку дитину чемну й любу

Хоч зараз повести до шлюбу.

Маргарита

Ох, ні! Це буде не тепер.

Мефістофель

Коли не муж, то кавалер

Без краю буде раювати —

Таку красуню милувати.

Маргарита

Такого не ведеться в нас.

Мефістофель

Але трапляється не раз.

Марта

Доказуйте ж!

Мефістофель

Так я йому догледів смерті

Не те щоб на гною — на мерві перетертій.

Та, як християнин, він, каючись, помер.

«Як я клену, — сказав, — себе тепер,

Що так подавсь знеобачки в дорогу,

Худобу кинувши і жіночку-небогу!

Мені та згадка — гострий ніж.

Коли б мені простила жінка мила…»

Марта

Ой чоловіченьку! Я вже тобі простила!

Мефістофель

«Та свідок Бог! Вона жила грішніші»

Марта

Та бреше ж він! У смертний час брехати?

Мефістофель

Так, це було й по ньому знати,

Що то була вже маячня.

«Недбальство, — мовив він, — моя найменша хиба;

Надбав їй перш дітей, потому дбав їй хліба,

Та не було такого дня,

Щоб шмат насущника я з нею з'їв у мирі».

Марта

Оце і дяка вся моїй любові щирій,

Моїм турботам і трудам?!

Мефістофель

Та ні, він був такий удячний вам.

«Коли од Мальти, — каже, — я одплив,

Молився ревно я за жінку й діток;

І небеса послали нам пожиток —

У турка наш фрегат галеру захопив,

Ладовану султанськими скарбами.

Одвага високо в ціні —

Як паювали луп між нами, вояками,[40]

Припала дещиця й мені».

Марта

Оттак! То він, либонь, той скарб десь закопав?

Мефістофель

Гай-гай! Тепер шукайте вітра в полі!

В Неаполі, гуляючи на волі,

Він панночку гарнесеньку спіткав,

І щиро так вони удвох кохались,

Що аж по скін сліди на нім зостались.

Марта

Лайдак! Ледачеє ледащо!

І в злиднях він бахурував!

Рідних дітей обкрав нізащо!

Мефістофель

За те ж його й Господь скарав.

Я б, бувши вами, може, з рік

Додержував як слід жалоби,

А там уже когось знайшов би до вподоби.

Марта

Е, ні, таких, як перший чоловік,

По цілім світі треба пошукати —

Таке дурне й плохе було воно!

От тільки що любив, сердега, мандрувати,

Чужих жінок, чуже вино

Та в розпрокляті кості грати.

Мефістофель

Ну, ну, це не такі вже вади!

Бо, може, й вам він попускав

З таких робити дещо справ.

Коли б мені такі умови —

Каблучки я змінять готовий.

Марта

Та що ви, пане! Пан жартує!

Мефістофель

(до себе)

Чи не пора звідціль тікать?

Ця й чорта може упіймать!

(До Маргариты).

А ваше серце що віщує?

Маргарита

Не розумію вас.

Мефістофель

(до себе)

Дитина!

(Вголос).

Прощавайте!

Маргарита

Прощайте!

Марта

Паночку, стривайте!

Я хтіла б посвідку дістать,

Коли, де й як мого сховали чоловіка.

Порядку зроду я прихильниця велика, —

В газетці б вість про смерть

хотілось почитать.

Мефістофель

Що двоє свідків будь-яких посвідчать,

Папери те, як факт, увіковічать.

У мене ще і приятель є тут,

Ми можем разом піти у суд.

Що, привести?

Марта

Ой, приведіть!

Мефістофель

А панна теж буде тут сидіть?

Бравий, бувалий такий панич,

З паннами вміє вести річ.

Маргарита

Мушу червоніти перед паничем…

Мефістофель

О ні, хоч би й перед королем!

Марта

Цей вечір у нашому саду

Я з нею панів сьогодні жду.

На вулиці

Фауст

Ну, як? Іде? Як справа наша?

Мефістофель

Ви весь в огні! Пождіть ладу.

Небавом Гретхен буде ваша.

Цей вечір стрінетесь в сусідки у саду.

Циганкувата то кумася

І свашкувати придалася.

Фауст

Гаразд!

Мефістофель

І ти ж їй щось за те зроби.

Фауст

Так, ти мені, а я тобі.

Мефістофель

З тобою вдвох посвідчити я мушу,

Що муж її віддав вже Богу душу

І в Падуї похований лежить.

Фауст

Отак! То це нам перш туди летіть?

Мефістофель

Sancta simplicitas[41]! Навіщо це робить?

Лиш підпишись, та й по всій справі.

Фауст

Негоден я здійснять ці заміри лукаві.

Мефістофель

Святенник! Це тобі мерзить!

Фальшиве свідчення давати —

Хіба ж тобі це первина?

Що Бог, що світ, що дух, що неба