Брем Стокер - Граф Дракула

необережність з англійською шпилькою поранила її. Я, мабуть, поранила її дуже сильно, бо шкіра у неї на шиї виявилася проколеною. Можливо, я захопила шпилькою трохи шкіри і, застібаючи, проколола її наскрізь, оскільки на горлі два маленькі отвори, ніби від уколу голкою; крім того, на нічній сорочці виднілася крапля крові. Коли я, налякана цим, вибачалася перед нею, вона розсміялася і приголубила мене, сказавши, що навіть не відчуває нічого. На щастя, ранки ці не можуть залишити шраму, тому що вони дуже незначні.

12 серпня.

Мої припущення щодо спокійної ночі не виправдалися, оскільки я вночі була двічі розбуджена тим, що Люсі прагнула, вийти. Навіть уві сні вона здавалася обуреною тим, що двері виявилися замкнутими, і дуже незадоволена лягла назад у ліжко. Я прокинулася вдосвіта і почула цвірінькання пташок під вікном. Люсі теж прокинулася, і мені було приємно, що вона почувалася краще, ніж попереднього ранку. До неї знову повернулася вся її колишня безтурботна веселість, вона підійшла і, притиснувшись до мене, розповіла все про Артура. Я ж поділилася з нею своїми побоюваннями щодо Джонатана, і вона спробувала мене заспокоїти.

13 серпня.

Знову спокійний день і знову сон із ключем на руці. Вночі я знову прокинулася і застала Люсі, коли вона сиділа на ліжку. Вона втупилася у вікно, але глибоко спала. Я встала з ліжка і, розсунувши штору, визирнула у вікно. Місяць яскраво світив; у його променях небо і море, які ніби злилися в одну глибоку, тиху таємницю, були сповнені невимовної краси. Перед вікном, без упину кружляв великий кажан; осяяний місячним світлом, він то з'являвся, то знову зникав; часом він дуже швидко підлітав до вікна, але потім, мабуть, злякавшись мене, полетів через гавань до абатства. Коли я відійшла від вікна, Люсі вже спокійно лежала і спала. Більше вона жодного разу не підіймалася за всю ніч.

14 серпня.

Сиділа на Східній кручі та писала цілий день. Люсі, здається, так само закохалася в це містечко, як і я. Її важко догукатися звідси додому на сніданок, або на чай, або на обід. Сьогодні вдень вона зробила дуже дивне зауваження: ми поверталися додому до обіду і, коли були вгорі сходів, зупинилися, щоб, як завжди, помилуватися краєвидом. Червоне проміння призахідного сонця осявало Східну кручу і старе абатство; здавалося, ніби все довкола купалося в прекрасному рожевому світлі. Ми мовчки стояли і милувалися, аж раптом Люсі прошепотіла ніби подумки:

— Знову його червоні очі, вони завжди такі.

Цей дивний вислів, що зірвався ні з того ні з сього з її вуст, по-справжньому налякав мене. Я обережно озирнулася, щоб добре роздивитися Люсі, але так, щоб вона не помітила цього, і побачила, що вона була в напівсонному стані з дуже дивним, не зрозумілим мені виразом обличчя; я нічого не сказала, але простежила за напрямом її погляду. Вона дивилася на нашу улюблену лаву, на якій самотньо сиділа якась темна фігура. Я сама трохи злякалася, бо мені здалося, що у незнайомця були великі очі, які палали, як смолоскипи; але коли я подивилася вдруге, ілюзія зникла. Це просто червоне світло сонця відбивалося у вікнах церкви Святої Марії. Я звернула увагу Люсі на це явище, вона здригнулася й отямилася, але все-таки була сумна; можливо, вона згадала пригоду тієї жахливої ночі. Ми ніколи не згадуємо про це, тому й тепер я нічого не сказала, і ми вирушили додому обідати. У Люсі заболіла голова, і вона рано пішла спати. Я ж пройшлася трохи кручами і була сповнена солодкого смутку, оскільки думала про Джонатана. Коли я поверталася додому, то місяць так яскраво світив, що, крім передньої частини кварталу Крешенд, який починається біля нас, можна було чітко бачити все. Я поглянула на наше вікно і побачила голову Люсі, що визирала з нього. Я подумала, що вона, можливо, дивиться на мене, тоді я дістала носову хустинку і почала махати. Вона не звернула на це ніякої уваги і зовсім не рухалася. Тут по будинку якраз поповзло світло місяця і впало на вікно, тоді я побачила, що Люсі сидить на підвіконні з відкинутою назад головою і заплющеними очима, а біля неї вмостилося щось подібне до великого птаха. Боячись, як би вона не застудилася, я швидко побігла вгору сходами, але коли я зайшла до спальні, Люсі була вже в ліжку і міцно спала, важко дихаючи. Вона тримала руку біля горла, неначе оберігаючи його від холоду. Я не будила її, тільки закутала потепліше і подбала, щоб вікна й двері були добре замкнуті.

Люсі виглядала чудово, але трохи блідіше від звичайного, і під очима у неї були якісь дивні тіні, які мені зовсім не сподобалися.

15 серпня.

Встала пізніше від звичайного. Люсі була стомлена і продовжувала спати, доки нас не покликали до столу. За сніданком на нас чекав приємний сюрприз. Батькові Артура стало краще, і він квапить весілля. Люсі сповнена безтурботного щастя, а мати її водночас і рада, і засмучена. Трохи пізніше того ж дня вона пояснила мені причину цього. Вона дуже засмучена, що доводиться розлучитися з Люсі, але задоволена, що Люсі скоро буде кому за нею доглянути. Бідолашна, мила леді! Вона зізналася мені, що у неї порок серця. Вона не говорила про це Люсі і просила мене тримати це в секреті; лікар сказав, що їй залишилося жити щонайбільше кілька місяців.

17 серпня.

Не вела щоденника цілих два дні. У мене не вистачало духу заповнювати його. Якась чорна тінь ніби обгортає наше щастя. Жодних звісток про Джонатана. Люсі слабшає і слабшає, а дні її матері полічені. Люсі чудово спить і насолоджується гарним повітрям; але незважаючи на це, рум'янець у неї на щоках блідне, і вона щодень стає більш кволою і млявою. Я чую, як вона ночами дихає дедалі важче. Ключ від дверей у мене щоночі на руці, але вона встає і ходить кімнатою або сидить біля відчиненого вікна. Минулої ночі, коли я прокинулася, знову застала її біля відчиненого вікна, і коли я хотіла її розбудити, то не змогла: вона була непритомною. Коли мені нарешті вдалося привести її до тями, вона була неймовірно слабка і тихо плакала, прагнучи відсапатися. Коли я запитала, як вона опинилася біля вікна, то вона похитала головою і відвернулася. Сподіваюся, що її хвороба не спричинена цим нещасним уколом шпильки. Доки вона спала, я оглянула її шию. Виявилося,