Морок Елл - Опера, Морок Елл

Робот за спинами слідчих по-людськи зітхнув Прошепотів.

- Ми гинемо. Мої рослинки.

- Розкажіть подробиці викрадення які пам’ятаєте, - мовив Бак, - тоді заберу, хоча навіть не знаю куди, мене й вдома майже не буває.

Слідчі стояли перед кріслом з жінкою, їм не запропонували сісти, у кімнаті не було більше стільців, тільки полиці з вазонами.

- От буде тобі привід частіше бувати вдома. Отже які пам’ятаю? – засміялася вона, - Я усе пам’ятаю до останньої миті. Мій син пішов на побачення, тільки познайомився із тим хлопцем, юне дурне закохався. Та коли вони гуляли вулицею, біля них зупинився чорний гравітав. Сина вдарили а того хлопця забрали. Сину кинули під ноги чорний конверт із тим клятим запрошенням на вечірку, з погрозою що викраденого партнера в’ють у разі відмови.

Малий взяв машину й поїхав рятувати своє кохання. І все. Ні одного, ні другого більше ніхто не бачив. Я бігала у поліцію як на роботу, врешті найняла детектива. Коли детектив вийшов на викрадачів, то також зник. Перез зникненням розповідав що загиблих за останні роки більше п’ятдесяти, хлопці і дівчата з мистецької еліти тірту. Я вам дам усі документи які я отримала від старого. Хай йому буде добре обабіч богині - чудовий був детектив. Рірі дай цим людям ті документи, бо будуть гнити тут разом зі мною.

- Ви довіряєте цим людям, пані? – запитав робот.

- Це вже не має значення. Більше ніхто не прийде. Тільки ви панове обережно. Мій дім тричі перевертали догори дригом, мене катували електрикою й водою, аби забрати ці документи. Врешті відчепилися, вирішили певне що мій детектив їх із собою забрав.

Робот присів, відколупав з підлоги декілька дошок, потім ще декілька, й дістав з під підлоги товстеньку папку з правдивими паперовими листами з надрукованим текстом та фото.

Налі прийняла цю папку наче священний покров богині.

- Викрийте їх, бо бач навіть по смерті ці покидьки залишаються ледь чи не святенниками. – мовила жінка, - Викрийте очорніть їхні імена.

З її дому слідчі групи П вийшли наче із склепу. Бак розгублено тримав руду кицю на руках. Вона наче прилипла до нього.

- Завези мене додому, - повідомила Налі, - розберу цю папку.

- А якщо вони знають що ці документи у нас? І приїдуть до тебе? – занепокоївся Бак.

- Що ти пропонуєш? Ще одну ніч у відділку? Я вже втомилася, мені потрібна гаряча ванна.

- Я у машині усе передивлюся, зроблю сканер кожного листка, пришлю тобі. Так буде безпечніше. Тільки куплю корм для кицьки, я ж навіть не знаю як її звати.

- Руда, - усміхнулася Налі.

Бак несподівано кинувся у бік своєї напарниці повалив її на газон. Вона обхопила Руду. Бак вихопив травматичний пістолет. Налі відчула як наче щось штрикнуло їй у плече, темний светр намокнув від крові. Киця відскочила зашипіла.

- От трясця, - буркнув Бак, - зачепило.

Стріляли з гравітава, що пролітав другим рівнем. Бак вистрілив у відповідь, раз, другий. Та що він із травматом, із силовими кулями, проти бойової зброї. Гравітав нападників розвертався для нової атаки.

Та несподівано його протаранив зелений гравітав, перевернув на дах, чорний гравітав борсався у повітрі як перевернута черепаха.

Зелений розвернувся ефектно, знизився. Дверцята відчинилися. Бак побачив у салоні охоронця Алі. той крикнув:

- Чого розляглися? Стрибайте. Вашу машину пізніше заберуть. Хуткіше трясця, бо вони он перевернулися знову з даху на днище.

Слідчі дуже швидко заскочили у зелений гравітав, Налі ледь не випустила дорогоцінну папку, Бак однією рукою підхопив руду кицьку другою вхопив напарницю за комір куртки, затягуючи разом з папкою до салону гравітава. Охоронець Алі рвонув з місця нагору, небагатьом гравітавам були доступні десяті рівні.

- Ще й кота за собою тягнете. Мене звати Дак, - привітно усміхнувся охоронець.

- Куди ми летимо? – запитав Бак, - Моїй напарниці потрібна медична допомога. Вона поранена.

- Летимо у заміський дім Алі і Тая. Там є усе необхідне. Ви ж, пане Снарру, військовий лікар. Я дізнався із вашого досьє.

- Іторичне чтиво, - хмикнув Бак, - Коли це було. Налі! Налі тримайся мала, будь зі мною.

- Я телефон загубила, - прошепотіла дівчина.

- На відстані десяти метрів від тебе він заблокується, - втішив її Бак.

- Мама мене точно закатрупить, якщо не зможе додзвонитися.