Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Раптом до плеча легко доторкається чиясь рука.

- Вони дуже тяжкі? Ці твої думи? – цікавиться Іргіс, що несподівано опинилась поряд.

Розглядаю її. Волосся потемнішало, довгі локони тепер швидше мідні, ніж золоті. Раптом Іргіс всміхається і обличчя стає м'яким і бентежним.

- Вибач за мої слова при зустрічі. Я ненавмисне . Просто поганий день. Багато поганих днів і бісів Коєн.

- Ти змогла відстояти свою честь. – салютую їй бокалом.

- Атож. Крім мене, цим нема кому перейнятися, - відповідає з гіркою іронією.

- Це тягар сильних особистостей. Неси його гідно.

- Хм. Ти дуже змінився.

- Ми всі змінились. Колишньою лишилась тільки твоя краса.

- Сподіваюсь, що так і є. Тоді ти знову впадеш перед моїми чарами і будеш біля моїх ніг.

- Цього не уникнути. – найгірше, що це правда.

- Що ж… ти мене і розчарував, і зацікавив водночас. Побачимось. – вона киває і йде стрімким кроком.

Бажання піти зникає. І я роздумую, чи не варто залишитися і прийняти чиєсь запрошення на обід. Проте це велика втрата часу і абсолютно безглузда – заради надії побачити ще раз Іргіс не варто виглядати жалюгідним навіть у своїх очах. Тож краще обід у таверні і казарми.