Оля - Монастирська принцеса, Оля

Сильною хвилею мене відкинуло в стіну будинку, хоча це і не дивно. Магії цього хлопця вочевидь настільки багато та вона настільки сильна, що бере гору над своїм власником. В мене теж так було, але ж я не створила настільки багато неприємностей, а всього лише вбила декількох людей, які йшли проти мене. Це був захист.

Лежачи не в силах піднятися я дивилася як Еліз та Чарльз втихомирюють вогняного, в них практично вийшло. Мої повіки важчали і єдине, що я встигла побачити це те, що до мене біжить Катаріна разом з Аланом.

-це було жахаюче.

-я такого в житті не бачив.

-та я теж.

-ану цить. Ви зараз розбудите мені пацієнтку. Аріадна й так багато натерпілася. Вона витратила найбільшу кількість енергії та знепритомніла у мене на руках. Майте повагу і дайте їй відпочити, ану всі пішли з кімнати на кухню. Обговорюйте цей весь дурдом там.

Я знову поринула в сон та інші фрази моїх друзів до мене не долинали, хоча по своїм відчуттям проспала я не довго.

-води.

-зараз.

Я розплющила очі та побачила, що Катаріна почала метушитися біля мого ліжка наливаючи мені в склянку води. Вона подала мені склянку та після того як я випила я заговорила.

-довго я проспала?

-одну добу.

-я не думала, що настільки багато.

-це і не дивно при такій втраті енергії.

-а багато пройшло часу від моменту коли ви говорили про це все і ти виганяла їх з кімнати?

-годин 8, а що? От же ш гади, все ж таки ти прокинулася через них, хоча я рада, що ти змогла знову заснути і поспати.

-що було після того, як я відключилася.

-вогняний, як ми дізналися пізніше на ім'я Ашер заспокоївся практично одразу. Чарльз і Еліз впоралися, хоча головний герой сьогодні в нас ти, адже ти заспокоїла Мака, це той другий. Це враховуючи той факт, що ти була одна і Мак сильніше за Ашера. Коли ж хлопці заспокоїлися ми змогли поговорити. Як виявилося вони найкращі друзі. Ашеру 25, Маку 28. Жили в цьому містечку з дитинства, у обох в один час прокинулися сили. 2 роки вони це призовували, а тепер випадково люди побачили їхню силу, накинулися на них, а хлопці зі злості вирішили повбивати всіх. Запальні, що жах, тому я дуже рада, що мені трапилися не вони, а ви в свій час. Знаєш, Арі, спочатку я до тебе та Еліз ставилася скептично. Еліз вітряна, непостійна, енергійна, я не могла звикнути до її енергії, яка била через край. Ти навпаки спокійна та врівноважена, іноді настільки, що це починало мене добре так підбішувати. В мене було відчуття, що в тебе взагалі немає емоцій, а тепер я дуже рада, що зустріла вас. Не уявляю, що могло б стати зі мною без вас. Я б і захистити себе не змогла. Якщо б ви мене не захищали то я б, мабуть, була б вже мертва і толку тоді б від мого цілительства було нуль.

-ти б завжди знайшла спосіб як вижити, навіть без нас. Просто ми дали тобі можливість проявляти свої сили, а не все життя ховатися.

-Катаріно. Арі, ти прокинулася. Як спалося?

Зайшла в кімнату Еліз.

-добре, дякую.

-Катаріна тобі вже розповіла про наших героїв?

-так.

-Я весь час дивуюся здібностям Мака.

-це той, що володіє смертю?

-так, мені цікаво він безсмертний?

-Еліз, не вбивай його заради експерименту, прошу тебе.

Пожартувала Катаріна.

-тьху на тебе, Арі, їсти хочеш?

-чесно? Дуже.

-Алан зробив суп, будеш?

-зараз я буду будь що.

-добре.

Дівчина махнула рукою та я побачила як тарілка супа повільно пливла повітрям, а за нею хлопці.

-ми побачили, що Еліз користується силою, щоб принести сюди їжу, тому зрозуміли, що це для тебе, одужуй. Ми справді хвилювалися.

-логічно, Чарльзе, дякую за хороші слова.

-ти нормально почуваєшся?

-так, вже набагато краще.

-це чудово, тут дехто хоче побачити тебе і вибачитися.

Алан прочинив двері навстіж та я побачила тих через кого і був цей весь переполох.

-ти як?

-непогано.

-вибач, що так вийшло.

-ви невинні. Це був викид магії.

-дякую, що допомогла мені зупинитися, якщо б не ти то я б не впорався.

-і я. Ми з Маком так подумали.

-якщо ви не проти то можете прийняти нас до вашої компанії?

-так, адже разом і безпечніше і спокійніше.

-командувач у нас Аріадна, питайте в неї.

-відколи це я командувач?

-від вчора, це ж ти взяла ситуацію під контроль і сказала, що кому робити.

-Аріадно?

-звісно можна.

Наш час

-і який у нас план?

-Салано, ти й надалі живеш в монастирі.

-як я зрозуміла, щоб перемогти брата нам потрібно мати людей з силами та хоча б декілька артефактів.

Зауважила Кейт.

-як я знаю, Салано, то в тебе є один знайомий, який може влаштувати нам ці артефакти.

-ви про Лео?

-саме про нього.

-ми ж посважалися з ним роки 4 тому.

-але як я пам'ятаю пізніше ви помирилися та були в досить непоганих відносинах.

-почнем з того, що ми посварилися, тому що він поцілував мене, а я вбачала в ньому просто друга.

-як думаєш, не потрібно вже остаточно розібратися в тій ситуації? Як я чула ти його рік слухати навіть не хотіла, а потім все ж таки вислухала, як він пояснив це?

-він прийняв дружбу за дещо більше, а жаль, хороший хлопець був. Єдиний мій друг, мабуть, впродовж двох років.

-як на мене ви маєте ще раз поговорити.

-як? 

-а якщо я зможу допомогти вам.

-тобто?

-відправлю тебе в місце, де знаходиться він.

-якщо можеш.

-ти занадто недооцінюєш засновницю.

-Кейт, Кларо, чекайте нас тут.

-знову ці коридори?

-це місце створене з коридорів. Я б сказала суцільний коридор, ось ми і прийшли. Стань в центр кола.

-навіщо?

-зараз побачиш. Князівство перевертнів, Рена, сад квітучих лілій.

-ти відправляєш мене в столицю? 

-так.

-та це ж вірна смерть. Ти здуріла.

Але ці слова, мабуть, до Аріадни вже не долетіли, адже я опинилася в саду квітучих лілій. Цей сад я чудово знала, адже Лео завжди збував тут артефакти, які виробив, які знайшов, або купив по низькій ціні на якомусь ринку. Він горів Артефакторикою.