Тея Найт - Гра без правил , Тея Найт

Того вечора Софія сиділа на терасі. Їй було добре: ніч, свіже повітря, трохи вина. Вона навіть не помітила, як Лоренцо з’явився поруч.

— Хочеш ще? — запитав він, тримаючи в руках пляшку.

— Давай, — кивнула вона, не дивлячись на нього.

Він підлив їй у келих і сів поруч. Його погляд був напруженим, але не тиснув.

— Ти добре виглядаєш, — сказав він, нарешті порушивши тишу.

— А ти все ще намагаєшся мене підкупити, — вона кинула йому швидкий погляд.

— Зараз? Мабуть, так, — він підняв келих і зробив ковток.

Софія глянула на нього довше, ніж зазвичай. В її очах з’явилося щось схоже на цікавість.

— Лоренцо… Ти дійсно змінився?

Він мовчав кілька секунд, потім витягнув із кишені невелику оксамитову коробочку й поставив її перед нею.

— Я люблю тебе, Софіє. І готовий доводити це хоч щодня до кінця життя. Ти вийдеш за мене?

Вона здригнулася від несподіванки, але швидко зібралася. Її губи скривилися в хитру усмішку.

— Я не знаю… Може, варто подумати…

— Тоді я зачекаю, хоч би й цілу ніч, — він відповів тихо, але впевнено.

— Добре. Так, Лоренцо Річчі. Я скажу “так”, — сказала вона, усміхаючись.

Того вечора вони сиділи в її кімнаті. Розмова поступово затихала, а атмосфера ставала теплішою. Лоренцо підійшов ближче, дивлячись їй у вічі, ніби хотів запам’ятати цей момент назавжди.

— Софіє…

— Так?

Його губи знайшли її, і в ту мить не було нічого важливішого. Вона відповіла йому, потягнувшись до нього, дозволяючи собі забути про все.

Ніч була тільки їхньою……..