АнєчкаLB - Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB

Гість підійшов до ліжка й опустився навпочіпки. Він уважно розглянув сплячу дівчину. 

– Знаєте, що я вам хотів сказати тоді, біля машини? Що ви аж ніяк не прозора, – прошепотів Бастьєн. – Ви притягуєте до себе погляди своєю безпосередністю і відкритістю, своєю наївністю і простодушністю. І я точно помічу, якщо ви раптом не прийдете вранці до квіткового магазину хоча б одного разу. Не хочу навіть думати про це, бо не знайду собі місця від занепокоєння. І ви точно не річ і не тінь. Вашої людяності вистачить, щоб поділити на всіх мешканців нашої планети. Чому ви не помічаєте, наскільки ви неймовірна? І водночас така беззахисна. Я захоплений вашою стійкістю, вашою мужністю і силою волі. Хоч ви щодня і боретеся із самою собою. І мені дуже хочеться захистити вас від усього того, що вас лякає.

Дбайливий гість провів пальцями по милій пухкенькій кисті й зовсім невагомо доторкнувся до неї губами.

Світанок настав вчасно. Хоча його, звісно, довелося почекати. Але Бастьєн радів, що дівчина міцно спить. Він на хвилину збігав до своєї машини, щоб узяти клей зі свого ящика з інструментами. Повернувшись, зробив одну корисну справу, а потім просидів усю ніч біля ліжка, утримуючи милу жіночу ручку у своїй сильній руці.

Густі хмари сьогодні вирішили нашкодити сонцю. На вулиці похмуро і вітряно. Втім, так теж непогано.

Спляча особа заворушилася і розплющила очі. І відразу ж натрапила поглядом на доставщика квітів.

 – Доброго ранку, – усміхнувся гість.

Розгублена дівчина схопилася з ліжка:

 – Що сталося? Я спала? Котра година?

 – Сьома ранку.

 – Як це сталося? Чому ви тут? Чому я спала?

 – Я віз вас додому, і ви заснули в машині. Я вирішив вас не будити і залишився охороняти ваш сон від темного часу доби. Як бачите, із цим завданням я впорався.

Схвильована господиня кімнати ніяк не могла прийти до тями, так до кінця й не розуміючи, що трапилося.

 – Зачекайте. Уточніть, будь ласка. Була ніч? Я проспала всю ніч?

 – Саме так. Вам це вдалося. І, повірте, я за вас дуже радий. Просто знайте, що немає нічого неможливого.

Пейперкліп досі не вірила в те, що відбувається. Вона спішно встала і підійшла до вікна. На вулиці світло. Але хмарно так, що можна сплутати із раннім вечором. Хоча годинник, дійсно, показує сьому годину ранку.

 – Ви просиділи всю ніч на підлозі? – розгубленій особі стало шалено ніяково за те, що вона заснула.

 – Я ж мав упевнитися, що з вами нічого не трапиться, – Бастьєн спробував встати, але його ноги безнадійно заніміли.

 – Це все дуже погано! – зривчастим голосом зробила висновок непримітна особа. За прогнозами зливи. Ось-ось хлинуть із очей.

 – Погано? Чому? – Бастьєн зміг піднятися з підлоги, але ноги не витримали навантаження і він сів на ліжко.

 – Як це? Вам довелося нести мене в будинок. Через мене ви були позбавлені нічного відпочинку у той час, коли я сама спала у вашій присутності! Це... Це... Не те що негостинно, а жахлива грубість. Чому ви мене не розбудили? Мені тепер страшенно соромно і совісно. Я в розпачі!

 – Але ж краще спокійно проспати всю ніч, ніж відраховувати час до ранку, тремтячи від довгого списку страхів.

 – Так, але ви...

 – Я сам вирішу, що мені робити. Не треба за мене турбуватися. І тим паче за те, що ви спали. Я сам цього хотів. Щоб довести, що вам це вдасться, – нічний гість підвівся з ліжка. – Є подія куди гірша за те, що ви спали.

Перелякана дівчина затамувала подих і широко розплющеними очима дивилася на співрозмовника, очікуючи «вироку».

«Яка катастрофа могла статися?»

 – Коли я переносив вас через поріг, зачепив павутину. Вона порвалася.

 – Ну ось...

Збентежена особа зовсім засмутилася.

 – Мені дуже шкода, що так вийшло. Чесне слово, я намагався пронести вас акуратно. Щойно повернеться автор мереживної прикраси, я особисто принесу йому свої вибачення. Домовилися? Мені час їхати за квітами. Спробуйте не засмучуватися. Гарного дня.

Молодий чоловік вийшов за двері, залишивши дівчину в цілковитому сум’ятті. Вона задумливо дійшла за ним слідом до дверей. Ух ти!

На очі випадково натрапила чашка. Там, де раніше лежали уламки, тепер стояла ціла чашка. Та сама. Її склеїли. Пейперкліп оглянула її з усіх боків і зазирнула всередину. Навіть тріщин майже не видно. Чудеса...

А далі тиждень проходив, як зазвичай. Прибирання у магазині іграшок, супровід Юргена в класи, готування для Софі. А ще непримітна особа позбулася трьох скріпок, з’єднавши ними підходящих за кольором людей. До речі! Ростуть і розпускаються саджанці квітів, втиснутих де тільки можна. Адже вона весь цей час щодня купувала по паростку. Вулиці містечка розквітли і... Треба буде купити ще. Щоб щодня бачити рятівну усмішку однієї дивовижної людини.

У чергову ніч середи Пейперкліп лежала на підлозі й розглядала підвішені до стелі кружечки дзеркал. Вона вже випила чашку гарячого молока. І зробила записи до «Книги, де все добре». І перегорнула енциклопедію кольору.