Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

через один-єдиний ретранслятор у технічній будці. Хай би

сталося щось із тією штукою — і ширина смуги їхнього зв’язку

звелася б нанівець, як і всі ми тут.

— А їхні ручні термінали це також згасило б? — запитав Куп.

— Можливо, — відповів Ібрагім. — Це запевне звело б їхній

діапазон до поля зору.

— Варто обмізкувати це, — похвалив Куп.

Руїни, де вони зібралися, були за пів години шпаркої ходи від

самого містечка. Величезні вежі, зроблені з дивного, подібного

до кістки матеріалу, випиналися з ґрунту в височінь, хилячись

одна до одної візерунками такого взірця, що здавався

хаотичним… але ось Куп уловив потрібний кут зору, й перед ним

розкрилася якась вигадлива симетрія. Нижчі структури мали

м’якші ребра з вигинами, мов хребці — а чи триби казна-якої

незбагненно хитромудрої машинерії.

Тихий легіт низався поміж тих руїн, видаючи бриніння, от мов

хто віддалік награвав на очеретяній сопілці. Колись тут щось

мешкало, та десь пропало, й наразі його не було, а його кості

дали притулок Басії та його змовницькому товариству. Басія

раптом пригадав одне бачене давно відео: про морську креветку, що загніздилася у кістках загиблого кита.

— Я маю ось яке запитання, — сказав Басія. — Яка наша мета?

От хай ми зведемо внівець широту їхнього діапазону. Що це нам

дасть?

— Це утруднить їм хизування цінностями, — пояснила Лоріс. —

Я читала ту хартію, як і всі ми. Так, там багато гучних словес, засадничих наукових істин та вимог, але з’ясуймо одну річ. КЕХ

преться сюди заради прибутку. От якби нам улаштувати так, щоб вони на це не спромоглися…

— Це не має значення, — заперечив Ібрагім. — Що нам слід

зробити, так це застовпити нашу претензію на планету. А

прибутки і втрати — це вже прийде пізніше.

— А я не згодна з тобою, Браме, — йому Лоріс. — От поглянь на

історію колоніалізму. Чи не завжди уже після здійснення факту

раціоналізуються і легальний прецедент, і головні претензії. Те, що ти бачиш, це…

— Що я бачу, — втрутився в суперечку двох Куп, — так це саме

той час, поки не прибув спостерігач від спілки ОПА/ООН і не

змінив гри на коротший варіант. Басія? Докинеш сюди свого

камінчика?

Басія хруснув кісточками пальців.

— Нам треба, щоб він побачив дезорганізовану КЕХ, а у нас —

повний корабель очищеного літію, готового на продаж.

— Ну то й постараймось, щоб це сталося! — підсумував Куп, усміхаючись лихою своєю посмішкою.

Після зустрічі вони порозходилися — поодинці й парами, аби

не привертати нічиєї уваги. Перші пішли Піт з Ібрагімом —

парою, бо ж коханці. Потім Скотті, попахкуючи своєю люлькою.

Лоріс і Катрін. Потім мали б піти разом Заді й Куп. Але не

сьогодні. Цим разом Куп кивком голови дав Заді знати, щоб

ішла перша. Вона махнула йому рукою — згідно з поясанською

мовою жестів, бо поясанам доводилося спілкуватись у

скафандрах, — і закрокувала геть своєю особливою ходою, незграбною і зграбною водночас, через задовгі ноги. Трохи

схоже на жирафу.

— Напереживався ти через це нещастя, — мовив Куп.

Басія стенув плечима.

— Пристав до вас, і все пішло не так. От і вся історія.

— Ти був одним із них, доти. Не боровся, — сказав Куп.

— Не боровся, — з гіркотою в голосі погодився Басія.

Після Ганімеда вони довгі роки виживали разом з усіма на

тому кораблі. Ці двоє намагалися переконати решту, що треба

втікати на ті нові планети, що їх відкрила кільцева брама. Басія

добре знав Купа. Знав, що той боровся разом із тими рештками

ОПА, які так і не прийняли компромісу із внутрішніми

планетами. Розкреслене коло — знак Об’єднаного Поясу

Астероїдів — було витатуйоване на шкірі цього чоловіка, над

лівою лопаткою. Басії спало на думку, і то не вперше, що вислів

«зовнішні планети» набув, за останні пару літ, якогось геть

новітнього значення.

— Тяжко може бути, — говорив Куп. — Особливо на великих