Андіона Гобой - Лімбо Сонне Царство, Андіона Гобой

Наступили вихідні і Луціана вирішила присвятити їх лише собі. У неї було декілька ідей, як гарненько розважитися. Домашні справи було завершено ще тиждень тому і багато із проблем розрішилися, тож можна було порадіти успіхам за бокальчиком вина. Луціана вбралася в легке вбрання і вийшла на прогулянку. День був чудовий, а погода теплою і вона одразу поринула у весняну свіжість цієї пори і неквапливо спостерігала за містом та його жителями. Вона стомилася від життєвих криз і тому послала все до біса, принаймні хоча б на ці вихідні.

Проходячи повз одне кафе Луціана побачила старих знайомих і зраділа їм. То були професор філософії та його дружина. Колись він був її викладачем в академії, де вона вчилася менеджменту. Вони зустрілися поглядами і він жестом руки запросив її до їхнього столика. Утрьох вони прогулялися і от вона вже у їхньої квартирки яка була на п’ятому поверсі. Подружжя запросило її в дім і вона прийняла запрошення. Дружина професора виявила гостинність і повела Луціану у вітальню, де вони завели дружню бесіду. за хвилинку до них і філософ приєднався. Їх вітальня була доволі просторою, а квартира розташовувалася в хорошому районі. Так і буває зазвичай у людей, які добре заробляють-подумала Луці. Їй би теж так хотілося жити, але вона втратила багато хороших можливостей і не знала чи буде ще нагода змінити все на краще. Її думки перервала дружина професора яка, принесла з буфету бутилку напівсухого червоного вина і почала розливати в фужери. Так пройшов день і наступив вечір-пора було йти додому, тож вона попрощалася із хазяїнами дому і на виході з квартири дружина філософа вручила Луціані цілу бутилку того вина що вони пили, адже помітила що тій воно дуже сподобалося. Як швидко час летить, коли проводиш його в компанії добрих друзів. Мила блондинка 35 років і темноволосий середніх років мужчина-такими були ці люди із якими вона провела чудовий день.

І наступний свій вихідний Луціана провела вдома з коханим. Вони дивилися фільми, кохалися і ділили разом трапезу. От воно-її маленьке жіноче щастя і вона хотіла що так було завжди. Але для того, щоб це було на постійній основі-їй потрібно розлучитися з муженьком і все йшло до того: проте не так швидко як їй би того хотілося. А старший брат Луціани був на стороні її мужа через консервативний погляд на шлюб і це їх розсварило. Тому він зібрав свої речі та з’їхав від неї. Вона була засмучена через сварку з братом - котрий був єдиною підтримкою в цій чужині, але вона нічого не могла вдіяти: коли він прийме рішення, то ніхто не може сперечатися з ним. Так нині обстояли діла і що буде дальше вона не знала.