Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Бойовики » Воно 📚 - Українською

Стівен Кінг - Воно

514
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Воно" автора Стівен Кінг. Жанр книги: Бойовики.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 257 258 259 ... 437
Перейти на сторінку:
ім’я Стен Юріс, який вирішив „не з’являтися на люди“, як ми тоді казали. А може, просто відправити їх по домівках і наказати гарненько виспатися, бо все скінчиться завтра вдень чи вночі, закінчиться для Нього або для нас».

Можливо, не варто висловлювати такі думки, бо, як вони вже з'ясували, Невдахи досі люблять одне одного. За останні двадцять сім років багато чого змінилося, але це, якимось дивом, — ні. Це наша остання надія, думається Майкові.

Єдине, з чим треба зараз розібратися, це наздогнати хід подій, з'єднати теперішнє з минулим, аби смуга досвіду скрутилася в яке-не-яке колесо. «Так, — думає Майк, — так і є. Сьогодні склепаємо колесо, а завтра подивимося, чи воно закрутиться… як тоді, коли ми прогнали великих хлопців із гравійного кар’єру та геть із Пустовища».

— Ви вже все пригадали? — звертається Майк до Річі.

Річі робить ковток пива та хитає головою.

— Я пам'ятаю, як ти розповідав про птаха… і про курильню, — він шкіриться й продовжує: — Ми з Бевві та Беном сьогодні про це згадували. Ото була кімната жахів — заїб…

— Біп-біп, Річі, — посміхається Беверлі.

— Ну, самі розумієте, — каже він, так само вишкіряючись та поправляючи окуляри на носі старим, до болі знайомим жестом малого Річі. Він підморгує Майкові: — Що, Мікі, двоє нас і ми з тобою?

У Майка вихоплюється смішок, і він киває.

«Міс Скавлеть! Міс Скавлеть! — пищить Річі Голосом Негритосика. — Шося мені запарко в тій курильці, міс Скавлеть!»

Білл сміється й каже:

— Ще одне архітектурне звершення інженерного генія Бена Генскома.

Беверлі киває:

— Ми копали собі хатку-клуб, коли ти, Майку, приніс у Пустовище альбом свого батька.

— Господи Ісусе, — вихоплюється в Білла, і він підскакує, як на голках. — Ті фотографії…

Річі похмуро киває:

— Той самий фокус, що відбувся в кімнаті Джорджі. Проте цього разу ми вже всі побачили.

— Я згадав, що сталося з зайвим срібним доларом, — зауважує Бен.

Всі обертаються до нього.

— Перед тим як сюди приїхати, я залишив три інші монети другові, — тихо мовить Бен. — Хай своїм дітям віддасть. Я знав, що був іще четвертий долар, проте не міг згадати, куди він подівся. Я тепер згадав.

Бен дивиться на Білла й продовжує:

— Ми відлили з нього кулю, чи не так? Ти, я і Річі. Спочатку хотіли зробити справжні срібні набої…

— Ми були впевнені, що ти з цим упораєшся, — погоджується Річі. — Але врешті-решт…

— Зазнали н-н-невдачі, — повільно киває Білл. Спогади, наче шматки головоломки, самі по собі стають на свої місця, і він знову чує тихе, далеке клацання. «Ми вже близько», — думає він.

— Ми повернулися на Нейболт-стрит, — каже Річі. — Ми всі.

— Ти врятував мені життя, Великий Білле, — раптом вставляє Бен, але Білл лише хитає головою. Бен наполягає: — А таки врятував.

Цього разу Білл не заперечує. Він підозрює, що саме так і зробив, хоча не пам'ятає напевне… чи це був саме він? Може, Беверлі… не пригадується. Поки що.

— Перепрошую, — каже Майк, —

1 ... 257 258 259 ... 437
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Воно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Воно"