Софія Брай - Один лише раз , Софія Брай

Ніколасс  різко притягнув її до себе і, схилившись, залишив довгий пристрасний поцілунок на її губах. Мелісі подобалося відчуття щетини на шкірі та запах чоловічого тіла. Це нагадувало їй про довгі ночі насолоди та задоволень, які вони ділили раніше. 

— Ти сказала, що з того часу, як ми зустрілися, у тебе нікого не було, - сказав він, наситившись нею. — Це правда? 

— Звичайно, - видихнула Меліса, все ще приходячи до тями після такого солодкого поцілунку.

– Гарні ми з тобою, так? Вільні робити що душі завгодно, проте ... Але ми настільки задовольняли один одного, що помірність приносить мені дивне задоволення. Я не припинив дивитися на інших жінок, коли познайомився з тобою. Але я перестав бажати їх. Дивно, наскільки чудово це томлення. Знаєш, те, що чекає на тебе, варте того, щоб чекати. Чи мені слід сказати «хто»? 

Ніколасс вийшов, залишивши Мелісу наодинці з її думками. Місяці, роки вона намагалася змиритися з манерою Ніколасса,нічого не питати і не розповідати, а йому і не було про що говорити. У його житті не було інших жінок, доки вони зустрічалися.

Меліса відчула неприємний біль у грудях. Як це типово для Ніколасса - змушувати її губитися в здогадах! Ось і зараз він, мабуть, обрав тактику очікування, хоча його наміри зрозумілі як день.

Через деякий час вона вирішила трохи позасмагати. Вона взяла шезлонг, книгу та пляшку води і вже спускалася сходами, коли кішка несподівано вискочила з дому і збила господиню з ніг. Меліса спробувала схопитися за поручні, але не змогла. Дівчина полетіла вниз, згорнувшись калачиком, щоб хоч якось захиститись.

Вона лежала на землі, намагаючись не думати, що могло статися з її малюком. Ниючий біль скував тіло. Кішка повернулася до Меліси і почала тертися за її щоку, а потім сильна чоловіча рука схопила дівчину.

— Господи, Мелісо ... Ця чортова кицька! У мене було відчинене вікно, і я все бачив. Ти могла собі шию згорнути! – Ніколасс опустився навколішки поряд з нею, допомагаючи їй сісти та проганяючи кошеня. — Посидь трохи; не намагайся встати, доки не відчуєш, що готова зробити це. Подібне падіння могло б покалічити тебе. Добре, що ти впала не на голову. Думаєш, зламала щось?

– Ні… ні… – шепотіла вона, притискаючи руки до живота. 

— Віднести тебе до будинку?

– Ні… я хочу підвестися. Мені треба встати.

Ніколасс допоміг піднятися на ноги. На превеликий полегшення, біль у животі почав вщухати. Крові не було.

Вони повільно увійшли до хати. Ніколасс уклав Мелісу на диван і приніс їй гарячого солодкого чаю. З'явилася кішка, невинно дивлячись на неї. Меліса одразу вибачила її. 

Дівчина натягла футболку поверх купальника і пішла до спальні. Вона вийшла з кімнати одягнена. На обличчі застигла смуток. Меліса була бліда як полотно, руку вона тримала на пульсі. 

— Відвези мене до лікаря, - попросила вона Ніколасса, знайшовши його на кухні.

– Навіщо? В чому справа? - Він відірвався від приготування чаю для себе і стурбовано спостерігав, як Меліса, зблідла ще більше, притиснула руки до живота. 

— О Боже! - Простогнала вона. 

— Що трапилося? – Ніколасс накрив долонями її руки. - Ну, Мелісо, скажи мені. Ти пошкодила щось усередині?

– Так. - Дівчина підняла на нього заплакані очі. – Дитина! Я боюсь за дитину! Болять бік та живіт. Мене начебто розриває на частини. Здається, я забила його, коли впала. О господи, а якщо я втрачу його? Я не хочу втратити свою дитину…

– Дитину? Ти вагітна?! — Ніколасс дивився на неї так, ніби щойно проїхав бульдозер. Але потім він швидко прийшов до тями. — Ти носиш дитину? Це моя дитина? Тож ось чому ти приїхала до Ойстер-Біч? – відповідь Ніколасс прочитав у її очах. — Ти хочеш мати дитину? І збережеш його? Прокляття, Мелісо! - заревів він, ударивши кулаком по стіні.

Дівчина взяла його за руку.

– Прошу тебе, ми можемо поговорити про це згодом? Мені потрібно до лікаря. Не думаю, що у такому стані я здатна сісти за кермо. Ніколасс?

Він навіть не ворухнувся. Тоді Меліса сильніше вчепилася в його руку. 

— Якщо ти, звичайно, не бажаєш смерті твоїй дитині! – закричала дівчина у розпачі. — Може, тобі здається, що коли потягти час, у мене трапиться викидень? Ти позбавишся малюка і навіть оком не моргнеш? Ти…

Він висмикнув руку. 

— Якщо ти вважаєш мене здатним вбити безневинну дитину заради власного егоїзму, тоді чому тобі спало на думку, що я взагалі підходжу на роль батька? Ні, не трудись відповідати, я й так усе чудово зрозумів. Де ключі? - гаркнув чоловік.

Він зупинився і подивився їй у вічі. 

— У тебе йде кров?

– Ні. Але я відчуваю різкий біль у животі.

На цей раз Ніколасс не допомагав їй. Він не торкався Меліси, коли відкрив перед нею дверцята машини. Він навіть не дивився на неї,повернув ключ у замку запалювання і вони поїхали. Меліса мовчала, занурена в біль та страх за свого малюка. 

— Який у тебе термін? - Питання розрізало гнітючу тишу. 

— Вісім чи дев'ять тижнів, мені здається. 

—  Тобі здається? Чи так сказав лікар?

Меліса не хотіла говорити, що ще не відвідувала гінеколога.

– Я… все, мабуть, трапилося саме перед твоїм від'їздом… 

— Сталося? Вагітності не трапляються, коли оберігаєшся так ретельно, як ми! Я думав, ми обоє дбали про контрацепцію. Коли ти перестала пити пігулки? 

Меліса знала, що Ніколасс звинуватить її у спробі заманити його у пастку.

– Я не припиняла. Поки що у мене не відбулася затримка і тест на вагітність показав позитивний результат… двічі. Може, я випадково забула прийняти пігулку, але я не винна. І ти завжди користувався презервативом. Тож не кажи мені, що все сплановано. І навіщо, якщо я чудово знаю, як ти ставишся до дітей?

Гортаємо далі,там ще один розділ! Ще декілька розділів і будемо закінчувати цю історію.((