Vit En - Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En

Вона взяла його за руку і вони вийшли з кімнати, на зустріч їм йшла дівчинка, Марія посміхнулася їй, дівчина поруч із дитиною вклонилася, вірна нянька прищурившись злегка оглядала нового князя.

— Ілона - Влад хотів підійти до неї, але вона побігла до помічниці і міцно обійняла її, не відводячи настороженого погляду від нового правителя.

Він повільно підійшов до дівчинки і присів навпочіпки, незважаючи на те, що вони родичі побачитися їм вдалось лишень кілька разів. Після вбивства мами та брата дівчинка вже не могла нікому довіряти, їй було дуже страшно, в уявленні малої, люди були зрадниками та вбивцями, вона нікого до себе не підпускала крім однієї служниці, вона була їй як друга мама, ще з колиски, коли та годувала її своїм молоком і вставала вночі, витримуючи всі безсонні ночі.

Марія теж підійшла ближче.

— Яка вродлива дівчинка, а яка в неї гарна зачіска, хто тебе так заплів?

Дівчинка вказала пальчиком на няню і посміхнулася.

—Добре, а чи можна мені пригостити вас смачним супом, я розумію що ви боїтесь, але няня неодмінно піде з нами, не хвилюйся.

Ілона помахала головою на знак згоди і трохи підійшла до них, зробивши один крок. Марія простягла руку до неї, через кілька хвилин роздумів Ілона таки взяла її руку і пішла за нею. Як тільки вони повечеряли Ілону поклали спати в окремій кімнаті.

У спальні не було світла, і Марія запалила свічки. Влад підійшов до неї і поцілував її в шию.

 —Ілона дуже мила - Дівчина повернулася до чоловіка і ніжно посміхнулася.

 —Так, я ось думаю, чи не зробити нам таку ж красуню? - Він притис її до себе і стиснув стегна, дівчина мимоволі простогнала, відчуваючи те саме, що було по обіді. 

—А я і не проти, я теж хочу дитину. Вона в любому випадку потрібна нам. -поцілувала його в губи і відразу рукою потягнула на постіль.