Джулія Ромуш - Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш

Розділ 8.1

Мої пальчики ковзають по його шиї. Я торкаюся до його шкіри й тут же розумію, наскільки це кайфово ... Емоції такі, що я не можу ними впоратися.

- Тсс ...

Чоловік злегка від мене відсторонюється. Розриває поцілунок, а я готова скиглити й вимагати повернути все назад. Мені подобалося. Що таке? Він передумав? Сподіваюся, що ні.

- Що? - Дивлюся на нього нетямущим поглядом і бачу, як його губи кривляться в посмішці.

- Ти дивишся так, ніби я відібрав у тебе улюблену іграшку, - його слова дратують. Він натякає на різницю у віці?

- Я дивлюся так, як ніби ти любитель зіпсувати момент, - кривлю губи в знущальній посмішці й тут же смикаюся назад. Він захотів зі мною пограти, так я можу відігратися у відповідь.

- Жадібна і нетерпляча дівчина, - він знову поруч. Знову утискує мене у своє тіло. Знову його гаряче дихання зводить з розуму, а слова кружляють голову.

- Між іншим, це мої найкращі якості, - кажу у відповідь.

- Чорт, - ричить прямо в мої губи й знову на них накидається.

Але моя феєрія триває недовго. Варто мені повірити в те, що цей вечір мій і тільки мій, як його телефон починає дзвонити. Чоловік скидає один виклик, як за ним слідує другий, третій ...

- Мені потрібно відповісти, - відривається від мене і говорить те, що я найбільше не хочу зараз чути. Навіть моя засмучена мордочка не рятує ситуацію, - подивися все, може вийде знайти духовку.

Він знову мене піддягає, а я не встигаю нічого відповісти, бо чоловік приймає виклик. Природно, що кулінарія це останнє, про що я зараз здатна думати.

- Так, Олег, доповідай. - Крістофер мені підморгує і зникає за поворотом.

А мені не залишається нічого, крім як, зістрибнувши з комода, відправитися на пошуки кухні. Хтозна, може мені знадобляться навички орієнтування в цій місцевості. Крістофер чоловік не схожий на інших хлопців, які раніше не викликали в мені ніяких емоцій. Цей же чоловік однією своєю присутністю змушує табун мурашок бігти по тілу.

Я її знаходжу через п'ять хвилин, тому що до того мені довелося зайти в чотири спальні й дві ванні кімнати. Квартира виявилася просто величезною і мені здається, що я не бачила навіть половини. Як на мене, це забагато для однієї людини.

Кухня виявляється просто гігантських розмірів, напевно, якби мені показали її на фото, я б без сумнівів сказала, що це кухня якогось ресторану. Тому що ніколи й ні у кого вдома я не бачила такої кухні. Тут погляд чіпляється за всіляке обладнання. Все начиння, про яке можна тільки мріяти. Очі розбігаються від такого шикарного вибору. Як не дивно, все це здається мені абсолютно новим, немов на цьому всьому ніхто не готував.

Поки що я помічаю невеликі деталі, але не можу зібрати їх в єдину картинку. Все трохи дивно, але від цього шалено цікаво.

- Знайшла? - Я підстрибую від несподіванки.

- Це було непросто, але я впоралася, - посміхнувшись, розвертаюся до чоловіка, і моя посмішка тут же пропадає. На ньому надягнута куртка, яку я встигла з нього стягнути кілька хвилин тому в коридорі. Навіщо він знову одягнувся?

- Я в тебе вірив, - його посмішка стає ширше, - мені потрібно від'їхати на пару годин, з дуже важливого питання. Ти впораєшся тут одна?

Він дивиться на мене так, що якщо я зараз ображено надую губи, то він залишиться тут і нікуди не піде. Привабливий варіант, але це буде дуже нерозумно з мого боку. Адже я доросла дівчинка, до чого ці дитячі ігри? Мені здається, що таку людину як Крістофер подібні виверти швидше відштовхують, ніж привертають.

- А що, є сумніви? - Я розтягую губи в усмішці. Він же мене не виганяє, так чого скаржитися. Доведеться його почекати, але оскільки тут не квартира, а якийсь сучасний музей, я точно знайду чим себе зайняти.

- Ти можеш поїхати зі мною, але думаю тобі буде нудно. - Для мене це найменш привабливий варіант, так що я подумую тактовно відмовитися.

- Не хвилюйся, я поки що займуся вечерею, - примружуюся, думаючи, що здивую його тим яка я господиня.

Крістофер приносить пакети з продуктами на кухню, цілує мене на
прощання і йде у справах. Це була майже ідилія, якби не факт, що ми знайомі лише пару днів. Як не крути, а мені приємно що він мені настільки довіряє.

Я озираюся на всі боки й схрестивши пальці молю всіх богів про те, щоб в цей раз все вийшло без казусів. Тільки б не підірвати йому тут нічого.

                                                                                                                                                 
                                                                                                                                                    
                                                                                                                                                       
                                                                                                                                                   
                                                                                                                                                     
                                                                                                                                                   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍