Горобчик-Кім, Нора Нойс - Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс

 
-Я вже цілих два дні живу у тебе, а Грегорі не дзвонить, - зітхнувши, говорю найкращій подрузі.
- А ти реально думала, що він тобі подзвонити? Навіть не знаю, ти наївна чи дурна. Якщо він і справді зустрів істину пару, то головою він зараз не думає. У нього працюють голі інстинкти. Ти ж завжди знала, що ваш, так званий шлюб, не надовго. Чи чекай, ти реально думала дожити з ним до старості? 
- Так, думала! А що? Багато пар так живуть далеко не всі знаходять істини пару. Тим паче в молодості. 
-  Ти таки дурна! – стримуючи сміх, вимовила подруга. 
- А й справді дурна. Бо сиджу і слухаю твої образи замість того, щоб боротися за свого чоловіка. 
- З ким боротися? Ти реально зібралася боротися з істиною? Ти ж розумієш, що вона переможе. 
- Ні не розумію. Грегорі мій. Я так просто його не віддам.
Глорія лише похитала головою. 
- Мені, мабуть, вже час додому. До моєї зграї, до мого чоловіка. 
Я вийшла з будинку і перекинувшись вовчицею побігла до Грегорі. Скільки я бігла?.. Та хто його знає. Я час не рахувала. Весь шлях, я думала над тим як буду боротися за своє щастя. Будувала стратегію, підбирали слова для діалогу з коханим. В голові все було так гарно і правильно. А от коли я прийшла додому і побачила Грегорі на кухні з тим дурним брязкальця в руках, мене переповнила лють. Він байдуже на мене глянув і відвернувся. А я, між іншим, була абсолютно гола. Міг би й зацікавленіше  поглянути. А вся його увага була прикута до дурної іграшки. 
- Нічого не хочеш мені сказати?- запитала я, ледь стримуючи образу. 
- Ні. Хоча.... якщо потрібна допомога зібрати речі я можу дістати твої валізи.
Гнів від почутого затуманив мою свідомість. Я точно не пам’ятаю, що конкретно я йому говорила, а говорила я багато....і погрожувала помстою мого батька і моєю особистою, і тим, що повідомлю всіх, що він мене покинув і ще багато чого.... А він спочатку відповідав, а потім просто мовчав, даючи змогу виговоритися мені. З рештою мені це набридло і я показово пішла в гостьову спальню. В кімнаті я накручувала кола. Мене розривало обурення. Мені потрібно було поговорити з кимось, поділитися своїм болем, а ще мені потрібна була порада людини, що буть в  якій ситуації буде на моєму боці. І у мене була така людина, це мій батько. Добре  що він взяв слухавку майже відразу. Я все йому розповіла на одному диханні. І він після довгого мовчання сказав,  що якщо Грегорі розірвав зі мною шлюб не за правилами, а саме не доведе, що він дійсно зустрів істину. То він подбає, щоб у нього були проблеми з усіма зграями. Адже просто так, без вагомих причин, вигнати проголошену на декілька зграй дружину не можна. Від батькових слів і втішань стало легше. Я Грегорі без бою не віддам.