Джеймс Грем Баллард - Висотка

макіяжу, виражаючи обурення, Кросленд нагадував диктора, який уперше звинуватив читачів у поганих новинах про себе.

З мороку за дверима з удаваною байдужістю вийшли хірург-ортодонт і його дружина з кам'яним лицем. Вони, озираючись, трохи постояли серед сміттєвих мішків, потім Стіл оглядно підійшов до Лейнга, м'яко, але владно взяв його за руку, наче готувався до складного видалення зуба, і показав униз.

— Вони хочуть замкнути двері. Хочуть переробити проводку двох ліфтів так, щоб від цоколя до 28-го зупинок не було.

— А як же решта? — запитав Лейнг.— Як нам виходити з будівлі?

— Дорогий мій, навряд чи вони думають про нас. Наш 25-й — ключовий поверх для електромереж. Відрізавши три поверхи під нами, вони отримають буферну зону — розділять верхню і нижню частини будинку. І, прямо кажучи, докторе, коли це станеться, дуже важливо опинитися на потрібному боці...

Стіл замовк: підійшла сестра Лейнга зі своїм електричним кавником. Чолов'яга вклонився і розчинився в темряві, маленькі черевики спритно простукали серед сміттєвих мішків, проділ у волоссі блиснув у неясному світлі. Безсумнівно, він із такою ж спритністю прошмигне між майбутніх небезпек. Як помітив Лейнг, ортодонт узагалі перестав виходити з будівлі. Після битв останніх тижнів він, певна річ, очікував бурхливого підвищення попиту на якісну стоматологічну допомогу.

Привітавшись із Еліс, Лейнг усвідомив, що вона також (якщо Стіл має рацію) буде жити з чоловіком-алкоголіком не на тому боці демаркаційної лінії — у темряві. Сестра прийшла ніби скористатися розеткою на кухні Лейнга, але неуважно поставила електричний кавник на столик у передпокої і, вийшовши на балкон, утупилася в ранкове повітря, немов радіючи, що піднялася ще на три поверхи.

— Як Чарлз? — запитав Лейнг.— На роботі?

— Ні... Він відпросився. Як на мене, назовсім. А ти?

— Сьогодні поїду. Хочеш, дорогою провідаю його?

Еліс проігнорувала його пропозицію. Вона вчепилася в поруччя і почала розгойдуватись, як дівчисько.

— Тут так мирно... Роберте, ти не уявляєш, на що це схоже для багатьох.

Лейнг розсміявся у відповідь на зауваження Еліс, ніби його не стосуються події у висотці,— типова думка старшої сестри, приреченої з дитинства доглядати за молодшим братом.

— Заходь, коли схочеш.

Він поклав їй руку на плече, легенько притримуючи, на випадок, якщо вона втратить рівновагу. У минулому він завжди фізично відмежовувався від Еліс (вона була занадто схожа на їхню матір), але тепер (і не тільки із сексуальних причин) ця подібність його заводила. Хотілося торкатися її стегон, гладити груди. Нібито усвідомлюючи це, вона прихилилася до його грудей.

— Можеш користуватися моєю кухнею,— сказав Лейнг.— Наскільки я розумію, на нас чекає хаос. Тут буде безпечніше.

— Добре. Тільки в твоїй квартирі брудно...

— Для тебе я приберу.

Лейнг задумливо подивився на сестру. Вона розуміє, що відбувається? Навіть не усвідомивши цього, вони тільки що домовилися про побачення.

Усі люди у висотці пакували валізи, готуючись до подорожей, коротких, але важливих, на кілька поверхів угору або вниз, або, принаймні, в інший кінець коридора. Крім того, відбувався потаємний обмін партнерами. Шарлотта Мелвілл зійшлася зі статистиком із 29-го поверху і майже не з'являлася у своїй квартирі. Лейнг не ображався. Шарлотті потрібна людина, яка допоможе розкритися її силі та твердості.

Подумавши про неї, Лейнг відчув жаль, що сам нікого не знайшов. Утім, необхідну підтримку дасть йому Еліс, з її немодною тепер прихильністю до домашніх цінностей. Попри те, що йому не подобалася її смілива постава, що так болісно нагадувала йому їхню матір, це давало йому незбагненне відчуття безпеки.

Обіймаючи сестру за плечі, Лейнг подивився на дах висотки. Здавалося, він не піднімався на оглядовий дах багато місяців, але вперше його туди не тягло. Він побудує собі житло на цьому місці, із цією жінкою і в цій печері.

Коли його сестра пішла, він почав готуватися до походу в інститут. Зручно прилаштувавшись до повного сміттєвого мішка, Лейнг сидів на підлозі і дивився на гору немитого посуду в раковині. Роздивляючись кухню в незвичному ракурсі, від низу до верху, Лейнг був вражений тим, на що вона перетворилася. Підлогу було завалено недоїдками та порожніми консервними банками. З подивом Лейнг нарахував шість повних сміттєвих мішків, а він же думав, що мішок всього один.

Лейнг витер руки об забруднені штани і сорочку і, відкинувшись на м'яке ложе з власних відходів, мало не задрімав. Підніматися довелося, докладаючи зусиль. Неухильний занепад, постійне зниження стандартів тривало не тільки в квартирі, але і в особистих звичках. Певною мірою були винні перебої з водою й електрикою, проте істотну роль відігравало і падіння зацікавленості в будь-яких умовностях. Нікого із сусідів уже не хвилювало, що вони їдять. Ані Лейнг, ані його друзі тижнями не готували чогось пристойного — вони просто відчували голод і їли те, що було під рукою. Так само нікого не хвилювало, чим напиватися, аби швидше заглушити відчуття, які ще залишалися. Лейнг тижнями не торкався улюблених аудіозаписів. Навіть мова його стала грубою.

Він поглянув на товстий шар бруду в себе під нігтями. Такому занепаду і в собі, і в оточуючих він майже радів. Бруд, несвіжа одежа та відмова від гігієни, байдужість до їжі та питва — все це допомагало виявити себе справжнього.

Лейн прислухався до гудіння холодильника. Електрика повернулася, і апарат почав смоктати напругу. Із крана закрапала вода: запрацювали насоси. Згадавши скептичні слова Еліс, Лейнг спробував навести хоч якийсь лад у помешканні. Але за півгодини, тягнучи сміттєвий мішок із кухні в коридор, зупинився і кинув мішок на підлогу. Усе це нічого не дасть, безглуздо переносити бруд з одного місця на інше.

Набагато важливішою була фізична безпека квартири, особливо коли його не було вдома. Він пройшовся уздовж довгих книжкових полиць у вітальні, скидаючи медичні та наукові томи на підлогу. Секцію за секцією, він розібрав полиці, відніс дошки в передпокій і цілу годину метушився, перетворюючи приступну квартиру на саморобну домашню фортецю. Важкі меблі — обідній стіл і різьблену дубову шафу зі спальні — він пересунув до передпокою, із крісел і письмового столу спорудив міцну барикаду, потім переніс запаси їжі з кухні до спальні. Запаси були невеликі, але дозволять протягнути кілька днів — мішечки рису, цукру і солі, банки з яловичиною та свининою, черствий буханець хліба.

Тепер, коли перестав працювати кондиціонер, у кімнатах стало задушливо. Нещодавно Лейнг помітив сильний, але неприємний запах, характерний душок квартири — дух самого Лейнга.

Він здер із себе брудну футболку і помився