Лада Астра - Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра

– Це щось нереальне, – шоковано промовила я, дивлячись як він перебирає моє волосся, перетворюючи на красиві локони.

– Це реальніше ніж все інше в нашому житті Ада, – якось сумно сказав Рейнар. – Знаю, що ти не хочеш про це говорити, але хочу щоб ти знала дещо. Я не зможу тебе відпустити, особливо після альтанки…

– А я не зможу бути твоєю коханкою, фавориткою чи ще кимось на другому плані і знати, що ти від мене йдеш до іншої, законної. Не говори мені нічого про почуття. Ми обидва знаємо, що вони нічого не вирішують. Просто ми загралися, але скоро гра скінчиться і кожен піде своїм шляхом, – все таки висказалася я, хоч і нестерпно боліло всередині від власних слів. 

– Ти сама віриш в це? Віриш, що зможеш піти іншим шляхом?

– Коли немає іншого вибору, то будеш іти тим шляхом, який є.

– Вибір є завжди, Адалін. Не спіши з висновками. Все ще може змінитись і я буду робити все для того, щоб ти була поруч. Я просто… я просто вперше в житті чогось так сильно захотів саме для себе.

     Видно було, що йому тяжко даються ці слова і що він теж розуміє нереальність своїх бажань, але я нічого не сказала. Ще є в нас трохи часу на нереальні мрії, тому я дозволю і йому і собі ще трохи помріяти, трохи пограти у цю гру. Бо яка взагалі різниця? Боляче буде в будь якому випадку, так чому хоч зараз не насолодитися моментом.

  Тому я ніжно посміхнулась йому у дзеркало чим трохи шокувала і змінила тему:

– А в тебе добре виходить. Зачіска, маю на увазі. 

– Я ж казав тобі, що вмію поводитись з жіночим волоссям, – посміхнувся він мені у відповідь, а потім наморщив лоба. – Треба якось їх припідняти і чимось закріпити.

– В мене є декілька заколок, – висунула я шухляду, показуючи свій запас прикрас.

     Він був дуже скудним, вибирати особливо було ні з чого. Тому король відразу скривився невдоволенно.

– Тут нічого не підійде. Чекай, зараз я повернуся, – ніби щось згадавши промовив він і зник у порталі. 

    Я тільки очима закліпала, а він вже повернувся, тримаючи в руках нереальної краси заколку у вигляді золотого пера з розсипом малесеньких смарагдових камінців. Така витончена робота, що здається доторкнешся до неї і вона розсипиться або полетить за вітром.

– Рейнар… – хотіла вже відмовлятись я, бо розуміла, що цій речі просто навіть ціни немає. Це вже занадто.

– Помовчи Ада. Я знаю, що ти зараз будеш мені говорити. Та я не дарую тобі її, а позичаю на один вечір. Цю заколку я подарував свого часу Дарії, а вона залишила мені її на згадку про себе, коли відїжджала до Віллорії. Але тобі вона сьогодні просто ідеально підійде до сукні. 

– Та тепер я ще більше боюсь її одягати. А раптом з нею щось станеться? Це ж така важлива річ для тебе…

– Це всього лише річ Ада, хоч і важлива. Та з нею нічого не станеться. Я закріплю її магічно і тільки ти зможеш зняти заколку після балу. Тому розвертайся і дай мені доробити твою зачіску, бо мій камердинер у мене в покоях вже починає задавати питання куди це я зникаю і коли він зможе мене нарешті зібрати на бал, – безапеляційно заявив Рейнар і змусив мене таки повернутися до дзеркала. 

    А коли моя зачіска була дороблена і я піднялася щоб подякувати, чомусь потрібні слова ніяк не приходили до голови. Все здавалося не достатнім, в порівнянні з тим, що він тільки що для мене зробив. 

– Не знаєш що сказати, то не кажи, – просто запропонував Рейнар, помітивши мій  якийсь збентежений стан. – Подякуй поцілунком.

    Я посміхнулася і потягнулася до його щоки. Один невинний поцілунок нічого поганого не зробить. Та Рейнар цього разу не був таким чемним і не став чекати поки я його чмокну. Він різко перехопив мене і припав до моїх губ зовсім не невинним поцілунком, але не встигла в мене земля піти з під ніг, як він відсторонився та промовив важко дихаючи:

–  Тікаю, щоб ти мене не прибила та погодся, моя зачіска заслуговує такого поцілунка, – це все він так швидко протататорив, що я і моргнути не встигла, а потім чмокнув мене у ніс і зник у своєму порталі

   Я залишилася посеред кімнати.  Стояла розгублена, у бальній сукні, з красивою зачіскою та самою дурнуватою посмішкою на обличчі.