Ієн Макьюен - Амстердам

дещо розповів їй про себе, і це була дивна річ, яка навіть трохи шокувала. Але це була дурниця, бо нічого не могло знищити їхнього кохання, і за ці роки вони зблизилися, і вона вирішила розглядати це як невід’ємну частку індивідуальності свого чоловіка. Їхня довіра одне до одного була абсолютною. Це не зовсім таємниця — просто цікавинка: друг родини, Моллі Лейн, яка нещодавно відійшла в інший світ, зробила кілька таких собі святкових світлин. Місіс Гармоні підняла білу картонну теку, і щойно вона це зробила, як Аннабель поцілувала батька в щоку, а Нед — тільки зараз стало помітно, що він носить пірсинг у носі,— перехилився через стіл і поклав татові руку на плече.

— О Боже,— прохрипів Вернон.— Це спойлер.

Роуз витягла фотографії та показала першу, щоб було видно всім. Це було дефіле, позування, Вернонова перша сторінка. Камера захиталася, збільшуючи кадр, і там, за стрічкою, відчулася штовханина. Місіс Ґармоні чекала, доки вщухне галас. Коли всі змовкли, вона спокійно сказала: вона знає, що одна газета на політичну злобу дня хоче опублікувати ці світлини, щоб змістити її чоловіка з посади. Проте Роуз має сказати одне: у газети цього не вийде, бо любов має силу більшу, ніж презирство.

Стрічка луснула, і збурені писаки рвонули вперед. За сільською загорожею діти взяли батька попід руки, а мати непохитно вийшла проти наброду, байдужа до мікрофонів, які їй пхали в обличчя. Вернон схопився зі стільця. Ні, казала місіс Ґармоні, вона рада, що має змогу внести ясність і дати зрозуміти, що немає жодних підстав для пліток. Моллі Лейн була просто другом родини, і подружжя Ґармоні завжди з теплотою її згадує. Вернон уже перетинав кабінет, щоб вимкнути телевізор, коли раптом у лікарки спитали, чи не хоче вона щось сказати особисто головному редактору «Експерта». Так, відповіла вона, хочу, і подивилася на нього, і він застиг перед телевізором.

— Містере Голлідей, у вас ментальність шантажиста і моральна стійкість блохи.

Вернон видихнув у страдницькому захваті, бо й сам любив отакі гострі слова. Питання було узгоджене заздалегідь, і відповідь теж була за сценарієм. Який неперевершений артистизм! Роуз ладналася сказати й більше, але тут Вернон примусив себе піднести руку і вимкнути телевізор.

5

Близько п’ятої години по обіді багатьом редакторам газет, які й собі взяли участь в аукціоні на зроблені Моллі фотографії, спало на думку, що з виданням Вернона сталося лихо, бо цей часопис не йшов у ногу з мінливим часом. Як писалося в передовиці на першій шпальті однієї з газет: «З уваги редактора „Експерта“, здається, вислизнуло те, що десятиліття, в якому ми живемо, вже не те, що було раніше. Тоді гаслом було самостійне просування кар’єрною драбиною, а зажерливість і лицемірство були її реальністю. Зараз ми живемо у більш мудрий, співчутливий і терпимий вік, коли особисті, не шкідливі для громадськості людські вподобання залишаються приватною справою людини. Коли немає нагального питання, яке хвилювало б громадськість, немає місця старим трюкам шантажистів і самовдоволених інформаторів, і хоча наша газета не збирається досліджувати моральну стійкість блохи звичайної, ми не можемо не схвалити думки, висловленої учора...» тощо.

Заголовки на перших шпальтах ділилися приблизно навпіл на «шантажиста» і «блоху», і більшість видань оприлюднила фотографії Вернона з бенкету в «Асоціації преси», де він мав вигляд трохи захмелілий, у зіжмаканому смокінгу. У п’ятницю по обіді дві тисячі членів «Рожевого альянсу трансвеститів» прийшли під вікна редакції «Експерта» на високих підборах, тримаючи копії опальної першої сторінки та знущальним фальцетом скандуючи гасла. Приблизно тоді ж парламентські партії скористалися моментом і почали процедуру, яка скасувала вотум недовіри міністру закордонних справ. Прем’єр-міністр раптом відчув сміливість висловитися на захист старого друга. За вихідні утвердилася одностайна думка, що «Експерт» зайшов задалеко і що це брудна газетка, що Джуліан Гармоні — порядний чоловік, а Вернон Голлідей («Блоха») — огидний, і треба негайно подати його голову на тарелі. У неділю всі рубрики «Стиль життя» змальовували «нову дружину-помічницю», яка і будує власну кар’єру, і бореться, захищаючи чоловіка. Передовиці зосереджувалися на маловисвітлених деталях промови місіс Гармоні, у тому числі на фразі «любов має силу більшу, ніж презирство». У самому ж «Експерті» старші співробітники раділи, що їхні застереження були внесені в протокол, і, на думку більшості журналістів, Грант Макдональд показав, як правильно поводитися, коли в їдальні мовив: до його побоювань не дослухалися, а він намагався бути лояльним. До понеділка всі згадали, що теж мали побоювання, але намагалися бути лояльними.

А от для ради директорів «Експерта», які зібралися на екстрене засідання в понеділок по обіді, питання було складнішим. Ба навіть дратівним. Яким чином можна звільнити головного редактора, якому щойно в середу надали одноголосну підтримку?

Нарешті, після двох годин суперечок і ходіння по колу, Джордж Лейн подав добру ідею.

— Слухайте, немає нічого поганого в купівлі цих фото. Насправді, можу вам сказати, я чув, угода була вельми вигідна. Ні, помилка Голлідея в тому, що він усе одно витягнув це на першу шпальту, коли вже побачив прес-конференцію Роуз Гармоні. У нього було доволі часу, щоб усе виправити. Він не хотів нічого перегравати, а фото ж ішли до пізнішого випуску. Він абсолютно дарма вперся рогом і пнувся вперед. П’ятничний номер мав безглуздий вигляд. Вернон повинен був відчути, звідки вітер дме, і зорієнтуватися. Якщо ви спитаєте мене, я відповім: з боку редколегії це серйозний провал.

6

Наступного дня головний редактор вів принишклу нараду старших співробітників. Тоні Монтано сидів осторонь — мовчазний спостерігач.

— Прийшов час нам ставити побільше регулярних колонок. Вони дешеві, й усі так роблять. Знаєте, наймаємо когось із низьким або середнім рівнем інтелекту, можливо, жінку, яка писала б... ну, ні про що. Ви таке бачили. Ходить на вечірки і не може пригадати імен. Тисяча двісті слів.

— Дослідження власного пупа,— підказав Джеремі Болл.

— Не зовсім. «Дослідження» — занадто інтелектуально. Більше як «тари-бари про пуп».

— Не вміє записувати відео. «У мене дупа завелика?» — послужливо підхопила Летис.

— Саме так. Продовжуємо,— редактор поклацав пальцями в повітрі, закликаючи до нових ідей.

— Е, купила морську свинку.

— У нього похмілля.

— У неї перша сива волосинка на лобку.

— У супермаркеті завжди трапляються під руку візки з хиткими колесами.

— Блискуче. Мені подобається. Гарві? Ґранте?

— Гм, завжди губить кулькові ручки. І куди вони діваються?

— Е-гм, не може втримати язика,