Леся Українка - У пущі, Леся Українка

уважно слухатиму…

(Сідає коло вікна і слухає.)

Грізні гуки…

вони віщують вічну муку в пеклі.

Я в ньому вже й тепер… О!.. Відгук раю?

Він обіцяє вічний спокій… спокій,

та й годі… Я колись не хтів спокою…

Тепер я чую, сила в мене гине,

як сей акорд… Я не могтиму жити

єдиним хлібом. От могутній грім!

То сурма янгола! То поклик з неба!..

Коли ж мене покличе янгол смерті?

Я чую, вже його недовго ждати…

Кінець

До другого тому творів Лесі Українки ввійшли драматичні твори, написані в 1908-1913 рр.

Більшість автографів зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у фонді Лесі Українки (ф. 2). 59

Твори друкуються в хронологічній послідовності, за часом їхнього написання.

Скорочені в автографах та першодруках імена дійових осіб подаються повністю беззастережно.

У ПУЩІ

Драматична поема

Уперше надруковано в ЛНВ, 1910, кн. 3, с. 481-500; кн. 4, с. 3-45.

Зберігся чорновий автограф драми та окремі уривки - ескізи і варіанти деяких сцен (ф. 2, № 807).

У 1895 р. Леся Українка за порадою свого дядька українського вченого і громадського діяча Михайла Петровича Драгоманова (1841-1895) працювала над статтею про англійського поета, публіциста і державного діяча, послідовного пуританина Джона Мільтона (1608-1674), вивчала матеріали про його життя і творчість.

В особистій бібліотеці поетеси зберігається праця Альфреда Штерна «Мільтон і його доба» (1877) з численними підкресленнями, особливо в тих місцях, де йдеться про ставлення пуритан до мистецтва і про їхнє переселення з Англії до Північної Америки (ф. 2, № 1345). Вивчаючи історію Англії епохи англійської буржуазної революції XVII ст., Леся Українка звертає увагу на постаті інших діячів цього періоду, зокрема англійського поета Георга Віттера (1588-1667) та борця за свободу вірувань в Англії Роджера Вільямса (бл. 1600-1684), який 1631 р. емігрував до Північної Америки, де був священиком в одній з пуританських колоній.

У фонді Лесі Українки зберігається ряд матеріалів про Роджера Вільямса: рукопис конспекту російською мовою твору Роджера Вільямса «Криваві сторінки переслідувань віри» (ф. 2, № 811); незакінчена стаття М. П. Драгоманова про Роджера Вільямса (ф. 2, № 812); бібліографія і виписка М. П. Драгоманова до цієї статті (ф. 2, № 813) та деякі інші.

Очевидно, в процесі роботи Лесі Українки над статтею про Джона Мільтона, яка залишилась незавершеною, і виник задум драматичної поеми «У пущі», а образ головного героя драми скульптора Річарда Айрона певною мірою постав на основі біографій та характерів Джона Мільтона, Георга Віттера і Роджера Вільямса.

Драматична поема «У пущі» створювалася протягом 1897-1899 рр. Було написано першу, більшу частину другої та третьої дій. Роботу над твором поновлено лише у 1907 р.

У листі до матері від 10 вересня 1907 р. Леся Українка писала: «Під впливом «осаждающих» мене просьб від деяких редакторів збірників (очевидно, мода на альманахи вернулася) я заходилась кінчати не тільки ту драму, що сей рік почата, «Руфін і Прісцілла», але й давно почату та відложену в довгий ящик драму про скульптора серед пуритан, і взялася за неї дуже ретельно, бо щось мені чується, що як не скінчу тепер, то так воно вже й залишиться, а мені її шкода - esliegt mir doch etwas darau» 60 (т. 12, с. 214-215).

На другому етапі роботи над цією драматичною поемою було написано другу її дію (в автографі кінцева сцена суду пуританської громади над Річардом датована 14. X 1908 р.), перероблено та відредаговано весь текст твору. Драма закінчена, очевидно, 1909 р. На останній сторінці автографа невідомою рукою поставлена дата: «1897-1909».

Чорновий автограф твору має заголовок «Скульптор». На його титульній сторінці рукою К. Квітки записано ще ряд варіантів назви драми - «Артист», «Життя артиста», «В пущі», «За океаном», «Забута трагедія», «В шурхах», «Похований артист» (заголовок «В пущі» підкреслено).

Ознайомлення з чорновим автографом дає уявлення про роботу Лесі Українки над текстом драми. Більшість переробок зроблено в місцях, де йдеться про причини занепаду таланту Річарда Айрона.

У первісному варіанті дії II виразно звучав мотив несумісності «святого хисту» й утилітарних потреб «юрби».

Після слів Джонатана: «Мені здається - ти ще не прозрів» було:

Річард

Ти що читав тут?

Джонатан

Та се... хтів я,

Щоб ти мені, як майстер, тут порадив…

Річард

Та що ж тут майструвать?

Джонатан

Та годі жартів!

А ні, то я піду...

(Встає.)

Річард

Який ти, Джонатане!

Адже ж я чув слова далеко гірші

Сьогодні тут від тебе й не образивсь.

Джонатан

(знов сідає)

Се, бачиш, до нової церкви треба

Нового свічника. Так от мені громада

Зробити наказала.

Річард

То громада наказує тобі?

Джонатан

Авжеж, громада.

Великий чоловік, а громадянин

служить повинен їй. І ти ж їй служиш.

Річард

Я не служу. Я їй даю роботу чорну

За хліб насущний. Ставлю комини,

Ліплю горшки, будую підмурківки,

Мурую склепи. От моя робота.

Джонатан

Хіба ж не служба се?

Річард

А звісно, ні!

Роблю по згоді, а не по наказу,

Наймаю тільки руки, а не душу,

Служу я тільки хистові й красі,

А більш нікому. Як артист, я вільний...

Джонатан

Та ти ще в школі диспутами вславивсь,

Тебе не переважиш,- ну, так от що:

Оце ж я маю свічника робити.

Робота ся для церкви. Я гадаю.

Що може тут погодитись артист

Із християнином. Громада наказала.

Щоб світача зробить на той взірець,

Що тут у Біблії описаний, в Ісході.

От слухай текст: «Роби різьблений свічник,

Стебло його, і чаші, й круги, й листя

У нього мають