Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

class="p1" style="">Заклад ти виграв, я ж додам від себе

До посагу ще двадцять тисяч крон.

Для іншої дочки - інакший посаг.

Бо Катеріна геть перемінилась.

 

Петруччо

Ні, виграш свій іще я закріплю,

Іще ясніш вам покажу чесноту

І послух, що зродилися у ній.

 

Входить Катеріна з Б’янкою і вдовою.

 

Ось ваших непокірливих веде,

Зборовши їхній норов і в полон

Узявши їх жіночим мудрим словом.

(До Катеріни)

Ця шапочка тобі не до лиця,

Скинь геть її і потопчи ногами.

 

Катеріна виконує наказ.

 

Вдова

Бодай же вік такого не діждать -

Такі безглузді примхи вдовольняти.

 

Б’янка

Дурний цей послух, хоч ви що́ кажіть.

 

Люченцо

Якби ж твій послух був такий дурний!

А то замудрий твій непослух, Б’янко,

За нього я аж сотню крон віддав.

 

Б’янка

Якби ти сам мудріший трохи був,

То не ручився б за мою покору.

 

Петруччо

Кет, поясни свавільним цим жінкам,

Як треба слухатись чоловіків.

 

Вдова

Жартуєте! Не треба нам пояснень.

 

Петруччо

А ну-бо, Кет? І з неї починай.

 

Вдова

Вона не буде.

 

Петруччо

Ні, буде, я кажу. І з вас почне.

 

Катеріна

Фе, сором? Не насуплюй грізно брів,

Не кидай поглядів гризьких та гострих,

Що ранять мужа й владаря твого.

Цей гнів твою ж таки вбгиває вроду

Так, як мороз зелені луки б’є,

Руйнує добру славу, так, як буря

Зриває пуп’янки. Кому ж він любий?

Сердита жінка - мутне джерело,

Для ока непривабливе, нечисте,

І з нього жоден спраглий чоловік

Напитися нізащо не захоче.

Твій чоловік - твій пан, твоє життя,

Твій захисник, твій розум, твій король.

Про тебе дбає він, заради тебе

Працює тяжко на землі й на морі,

Він мерзне вдень, не спить ночами в бурю,

Тоді як ти в теплі й добрі сидиш,

І не жадає іншої віддяки,

Як щирий послух, ласка та любов:

Нещедра плата за такі дари.

Так, як своєму владарю підданець,

І жінка мужу має бути вірна.

Коли ж вона примхлива і квасна,

Уперта, зла, понура і свавільна,

А не покірна щирій волі мужа,

Тоді вона - зухвалий бунтівник,

Невдячний зрадник доброго владики.

Соромлюсь я за нерозумниць тих,

Що хтять війни, де слід благати миру,

Владарювати прагнуть, хоч повинні

Служити, і любити, і коритись.

Чому в нас тіло ніжне і слабке,

Нездатне зносить і труди, й знегоди,

Як не на те, щоб серце і душа

Були так само ніжні та ласкаві?

Свавільні й недолугі черв’яки!

І я колись була така пихата,

Незлагідна і розумом, і серцем,

Ніколи не лишалася в боргу

За слово зле чи за сердитий погляд,

Та вже я бачу, що списи у нас

Солом’яні і сила невелика.

А слабкість нашу ні з чим порівняти,

Ми здатні сильних тільки удавати.

Вгамуйте ж ви свій норов, покоріться,

До ніг чоловікам своїм схиліться.

Для прикладу, як мій того захоче,

Я перша поклонюсь йому охоче.

 

Петруччо

От жінка! Поцілуй же, Кет, мене.

 

Гортензіо

Тебе, мій друже, щастя не мине.

 

Вінченцо

Як любо нам, коли дитина чемна!

 

Люченцо

Зате дружина з норовом - нікчемна.

 

Петруччо

Ну, Кет, чи не пора лягати?

Женились троє - двох у шори взято.

(До Люченцо)

Ви вцілили, та виграв я заклад

І вам добраніч побажати рад.

 

Петруччо з Катеріною виходять.

 

Гортензіо

Щасливцю, ти приборкав норовливу!

 

Люченцо

І це, повірте, превелике диво.

 

Виходять.

 

 

 

___________

ПРИМІТКИ

 

 

«Приборкання норовливої» - одна з найпопулярніших комедій Шекспіра - за життя автора не була опублікована й до того ж відсутня в переліку Шекспірових п’єс в огляді Ф. Мереса «Скарбниця Паллади» (1598). Вперше комедію надруковано in folio 1623 року.

У той же час авторство Шекспіра в цій п’єсі викликало сумніви хіба що в найскептичніших його критиків. Спроби датувати «Приборкання норовливої» приводили дослідників до зіставлення її з п’єсою анонімного автора «Втішна історія під назвою Приборкання однієї норовливої», що вийшла друком 1594 р. й двічі перевидавалася (1596, 1597). Основний зміст і структура конфлікту обох п’єс майже тотожні, хоч дія в п’єсі аноніма відбувається в Афінах, а не в Падуї, персонажі носять інші імена (Петруччо - Ферандо, Катеріна - Кет, Баптіста - Альфонсо і т. д.) і лише шість рядків цієї п’єси, художній рівень якої загалом дуже низький, повністю збігаються з текстом Шекспіра. На думку одних критиків, шекспірівська комедія написана раніше, близько 1592 р., а анонімний твір - піратське Quarto. Інші шекспірознавці дотримуються думки, що Шекспір написав «Приборкання норовливої» після постановки анонімної п’єси, в 1594-1595 рр. Він кардинально переробив відомий глядачам сюжет і створив яскравий, самобутній зразок ренесансної комедії.

Як у «Комедії помилок» і в «Двох веронцях», в основі композиції «Приборкання норовливої» лежить принцип паралелізму дії. В п’єсі три плани: інтродукція Крістофера Пройда, лінія Петруччо і Катеріни, лінія Люченцо і Б’янки. Кожний із сюжетних планів має власне джерело, але всі вони зв’язані між собою й підпорядковані центральній думці твору - ствердженню гуманістичної моралі. Контрасти між колізіями урізноманітнюють дію, створюють різні емоційні стихії її розвитку.

Вступ до «Приборкання норовливої» готує глядачів до правильного розуміння конфлікту. Сюжетна основа історії Крістофера Пройда має давнє походження: ситуація, в якій людина, прокинувшись, не впізнає свого оточення, зустрічається у фольклорі багатьох народів. Та найістотніше джерело вступу - це популярна в єлйзаветинській Англії «Іспанська трагедія» (1587) Томаса Кіда,