Тетяна Сергіївна Коханюк - Системне тлумачення кримінального закону

У процесі виокремлення істотних ознак системного тлумачення кримінального закону та формулювання поняття «системне тлумачення кримінального закону» використаємо такі логічні способи: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, повідомлення.

Під час вивчення предмета, визначення його істотних ознак доводиться постійно порівнювати його з іншими[199], де порівнянням називається зіставлення предметів із метою визначення їхньої схожості й відмінності. Порівняння під час визначення поняття системного тлумачення кримінального закону дасть змогу виявити спільне з іншими способами тлумачення кримінального закону, те, чим вони схожі, чим вони відрізняються один від одного, дати оцінку виявленим ознакам. Порівняння здійснюється на основі взаємодії аналізу та синтезу, де аналізом є мисленнєве розкладення предмета на його складові, а синтезом — уявне поєднання частин предмета, розчленованого аналізом, у єдине ціле[200].

Абстрагуванням у логіці є уявне виокремлення істотних ознак предмета і відмежування їх від маси інших властивостей. Формулюючи поняття, вивчаються не всі предмети класу, а тільки деякі. Істотні ознаки, виокремлені в тлумаченні кримінального закону через узагальнення, поширюються і на системне тлумачення кримінального закону[201].

Існує декілька позицій щодо визначення поняття тлумачення. Зокрема О. Балинська зауважує, що тлумачення норми права — це діяльність державних органів, різноманітних організацій і окремих громадян, спрямована на усвідомлення і пояснення значення та змісту обов'язкової волі суспільства, вираженої в нормах права[202].

Ю. Власов пропонує тлумачення норм права трактувати як інтелектуально-вольову діяльність суб'єктів, яка має об'єктивний і суб'єктивний характер, спрямована на з'ясування та роз'яснення волі законодавця, матеріалізована у нормі права, а також результати цієї діяльності[203].

М. Дурманов наділяв поняття тлумачення кримінального закону таким змістом: всебічне і глибоке уяснення і розкриття волі законодавця, викладеної в тексті закону, або розкриття призначення і змісту закону, уяснення істинного смислу закону, вкладеного в його текст законодавцем[204].

Д. Михайлович вказував на необхідність розуміння під юридичним тлумаченням уяснення смислу і змісту правових норм, оскільки саме уяснення відображає гносеологічну природу процесу тлумачення, його істинну сутність і напрямок пізнання смислу правових явищ[205].

М. Шаргородський визначав тлумачення кримінального закону як пояснення кримінального закону, встановлення його смислу, визначення того змісту, який вкладав у нього законодавець[206].

Висловлюються і нові позиції щодо визначення такого поняття, зокрема М. Молибога визначає тлумачення норм права як спеціальну діяльність інтелектуально-вольового та консеквентивного (логічного) характеру офіційних і неофіційних суб'єктів суспільних відносин (органів держави, їх посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян) з метою встановлення змісту норми права, розкриття вираженої в ній волі соціальних сил, що перебувають при владі[207].

Проаналізувавши такі визначення поняття тлумачення, вважаємо за необхідне виокремити такі істотні ознаки системного тлумачення кримінального закону, які його характеризують як вид родового поняття тлумачення та тлумачення кримінального закону:

1) це інтелектуально-вольова діяльність;

2) що здійснюється відповідними суб'єктами тлумачення;

3) щодо з'ясування (усвідомлення) смислу кримінального закону;

4) щодо роз'яснення смислу кримінального закону.

Оскільки проблема тлумачення не є предметом нашого дослідження, не будемо детально описувати окремі ознаки, а лише закцентуємо на деяких. Зокрема слід зауважити, що роз'яснення смислу кримінального закону є обов'язковою ознакою тоді, коли суб'єкт тлумачення з'ясував смисл кримінального закону та пояснює його іншим особам (комусь конкретному або всьому загалу).

До неістотних ознак системного тлумачення кримінального закону можна віднести такі:

1) роз'яснення смислу кримінального закону;

2) результат тлумачення у вигляді прийняття акта правозастосування.

Роз'яснення смислу кримінального закону не є обов'язковим тоді, коли тлумачення приписів кримінального закону здійснюється суб'єктом тлумачення для себе (наприклад, під час доктринального тлумачення). Як зауважує М. Дурманов, тлумачення закону під час його застосування відрізняється тим, що воно знаходить негайну практичну реалізацію. Напевно тому тлумачення так часто пов'язують із застосуванням закону. Проте нерідко простежується тлумачення кримінального закону або кримінально-правової норми не у зв'язку із їх застосуванням[208]. Тоді, відповідно, наявність результату у вигляді акта правозастосування необов'язкова. У разі ж існування таких актів формою їх вираження є постанови, розпорядження, вказівки, інструкції та офіційні роз'яснення компетентних державних органів, а також вироки, рішення, ухвали судових органів, рішення адміністративних органів[209].