Ада Самарка - Смак заборони

— Тобто, це зносини через піхву?

Я нерішуче кивнула.

— Це ще нічого не значить, моя люба, адже є ще й попка.

— Так, — сказала я, не знаючи як тут брехати далі. Таке відчуття буває, коли тебе викликають до дошки на уроці алгебри. Перед тобою хвацько намальовано якийсь карколомний приклад, який потрібно розв’язати, а ти стоїш там, у сонячному класі, дивишся на дошку й зовсім не знаєш, із якого боку починати його.

— А з подружкою бавитеся?

— Так, звичайно, одного разу за годину вона потішила мене десь разів із 15…

Що я плету?!

— Ну… — такі шкідливі очиці, — це просто чудово. А твій хлопець — що ви з ним пробували?

— ВСЕ!

Альхен криво посміхнувся:

— Усе не може бути. Це я перепробував усе, а ти… Тим більше якщо, до всього, так затято намагаєшся переконати мене в своїй безневинності…

— Майже все, — перебила я, — крім ЦЬОГО, скотолозтва, садо-мазо й онанізму у ванні, наповненій шампанським, ну, і, можливо, ще чогось, про що я просто не здогадуюся.

— Ну, стосовно садо-мазо, я тобі скажу, що існує така кількість чудових речей, які можна віднести до цієї категорії…

— Я не люблю, коли мені роблять боляче.

— Ну, припустимо… А попочка?

— Мені не сподобалося. Я вже казала.

— І ротик?

— Так! — оце я вже опанувала страшними зимовими вечорами з тріскучим морозом і ревучим унітазом як свідками найвищої досконалості!

— ! горлечко?

Старий розпусник. Що він має на увазі?

— Ну… так, звичайно.

— Овва… Мене почастуєш якось?

Я мало не спасувала від цього хижого шепоту. Справа набувала критичних обертів.

— Та йди ти до дідька…

— Ні вже, я краще в якесь інше місце піду… — він відвернувся на мить, потім знову іронічно глянув через плече:

— А ти себе часто пестиш?

— Запитуєш… Мати таке тіло й не користуватися ним собі ж на благо…

На цьому наша розмова була перервана татусевою білою панамкою, що заманячіла під поруччям. Я спритно заплигнула назад на бетонну стіну й узяла Таньчині карти. Альхен тим часом швиденько заснув, накритий книжкою.

Татусь махнув мені й показав на море. Я поморщилася й замотала головою. Він пішов назад на гальку.

— А як ти себе пестиш? — прокинувся Альхен.

— По-нормальному, — буркнула я, боязко поглядаючи на Таньку. Наша бесіда, здавалося, її нітрохи не обходила. Якесь гидливо-неприязне відчуття спалахнуло в мені на мить. Хотіла б я знати, ЩО вони з нею роблять.

— Знаєш, рекомендується пестити не тільки піхву, але й анус — до виділення секрету.

— Що? — насупилась я, згадуючи, що таке анус.

— Те, що чула. Спробуй, дуже рекомендую. Не просто приємно, але й дуже корисно.

— Сам пробуй… — гмикнула я.

На його обличчі знову з’явилася ця тонка посмішечка, що більше нагадувала оскал.

— Пробую, пробую…

— Ну… зовсім дістав, — простогнала стомлена сонцем Ада, тасуючи карти. Танька зірвала квітку шипшини й досить ніжно провела нею по моїй спині.

Я стримано посміхнулася й взагалі перестала будь-що розуміти.

— А як ти ставишся до вмивання спермою? — обережно запитала я, згадуючи, як свого часу отримала таку ось теплу ляпку просто межи очі.

— Ну… — оцінюючий погляд, — тобі це ще зарано. Це років за 20–30, може, й добре буде. А поки що тобі більше підходять жіночі виділення. Ти втираєш їх у обличчя, в шию в груди, і твоє тіло стає ще довершенішим. Це дивно…

— Знаю.

Карти… карти… походила навіщось двома тузами. Танька відразу виклала купу шісток.

— А шкода, що в 93-му наше останнє побачення накрилося, — у напівмаренні сказала я, приймаючи в своє картярське віяло купку розмальованих олівцем трійок.

Альхен відразу озирнувся. Він сидів просто напроти мене. Ця тема його вочевидь зачепила за живе.

— Звичайно, шкода! Тоді, два роки тому, ти була менша… І це все мало пікантніший вигляд, кожна секунда коштувала золота… — згадуючи, він завмер із мрійливо-сумним обличчям.

— Я була дурна, — просто відповіла Ада.

— Ну, звичайно. Я ж просив тебе нікому не казати. А ти розбовкала все цій Зінці, ну, й ти не знаєш, напевне, що в мене через неї були серйозні неприємності. Дуже серйозні.

Я насилу стримувала посмішку торжества. Це була моя перша і єдина перемога над мерзотником.

— Я торік не хотів нічого тобі казати.

Я байдуже знизала плечима, поставила ногу на діагональну балку, що підтримувала тент, і продовжила гру.

Нічого не виходило.

— Слухай, а можна до тебе звернутися як до висококваліфікованого фахівця в ґалузі еротики?

— Звісно, мені дуже лестить, що ти такої високої думки про мене.

— Ну, то як би мені зробити, щоб частіше снилися еротичні сни?

— Усе життя повинне бути наповнене еротикою, по суті — перетворене на неї. Тоді й сни будуть відповідними.

— Угу.

— А інше — практика, онанізм, звичайно. Коли ти ще гаряча, поклади руку ось сюди, — наочна демонстрація, — обов’язково, щоб долоня торкалася клітора. І я думаю, що…

— А якщо важко буде заснути?

— Дурниці, після якісного онанізму, заснеш на рахунок «три». А ще є кульки всілякі