Данило Борисович Яневський - Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька

хаосі в’язні-націоналісти визволили Степана Бандеру з камери-одиночки і разом подалися в південно-західному напрямку». Тобто – в напрямку на фортецю, навколо якої саме в цей час точився смертельний двобій між трьома дивізіями Гудеріана (3-я танкова, 2-га та 20-та моторизовані, приблизно 40–45 тис. вояків) та чотирма батальйонами захисників (2000 вояків) під командуванням генерала Костянтина Плісовського.

Бригадний генерал К. Плісовський – комендант Брестської фортеці (знищений злочинним радянським режимом у Катині в 1940 р.)

У цьому разі далі шлях групи українських націоналістів міг пролягати тільки в напрямку або на Люблін, або на Хелм, які лежать також на південь від Бреста.

Йдучи в цьому напрямку – а пересуватися в ті дні можна було хіба пішки або залізницями – дороги були забиті наступаючими військами, група могла потрапити під таранний удар того самого 19-го танкового корпусу та 20-ї піхотної дивізії вермахту. Наприкінці першої декади вересня вони почали обхід Варшави із північного заходу – якраз між столицею та Любліном. З жовтня радянські і німецькі союзницькі війська зустрілися в Любліні. Хелм було окуповано німцями 8 жовтня.

Маршрут групи Бандери в Бересті 13 вересня 1939 р. (за М. Посівничем): А – тюрма; В – фортеця; відстань: 2,5 км

Варіант 1. Можливий маршрут групи націоналістів з району Брестської фортеці: А – Брест; В – Хелм; відстань: 125 км

Варіант 2. Можливий маршрут групи націоналістів з району Брестської фортеці: А – Люблін; В – Брест; відстань: 162 км

Можливий маршрут групи націоналістів після звільнення з Брестської в'язниці: А – Сокаль; В – Брест; відстань: 242 км

Можливий маршрут групи націоналістів після звільнення з Брестської в'язниці (за С. Бандерою): А – Сокаль; В – Львів; відстань: 85 км

Можливий маршрут С. та В. Бандер та їх групи зі Львова до Кракова: А – Львів; В – Краків; відстань: 327 км

Потрапивши невідомо як і коли до Сокаля, Бандера «у супроводі Д. Маївського» (куди поділися інші члени цієї групи з тексту Посівнича зрозуміти неможливо) 27 вересня прибуває до Львова, де, згідно з Посівничем, «мешкає в будинках собору Св. Юра». Протягом наступних двох тижнів «він налагоджує підпільну діяльність ОУН, зустрічається з українськими громадсько-політичними діячами, зокрема з митрополитом Андреєм Шептицьким».

Далі в розповіді львівського науковця – часовий розрив у декілька днів. За ним, лише «у другій половині жовтня Бандера назавжди покинув Львів і разом з братом Василем та з чотирма членами ОУН нелегально перетнув радянсько-німецьку демаркаційну лінію».

Як, що, де, кому – знову лише питання, ніякої конкретики, ніяких деталей. «Перетнув» – і все. А «перетнувши», невдовзі опинився в окупованому Кракові, – прямо під носом у місцевих осередків німецьких спецслужб – абвера та СД.

Версія С. Бандери

Викладена вона в його автобіографи для загального ознайомлення на спеціалізованому ресурсі ОУН-УПА. Власноручно Бандера написав таке: «Німецько-польська війна у вересні 1939 року застала мене у Бересті над Бугом. З першого дня війни місто було бомблене німецьким летунством. 13 вересня, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичне через окрилюючі операції противника, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і я, разом з іншими в'язнями, в тому числі й українськими націоналістами, дістався на волю. (Мене визволили в'язні націоналісти, які якось довідалися, що я там сиджу в суворій ізоляції.) З гуртом кільканадцятьох звільнених з в'язниці українських націоналістів, – пише далі Бандера, – я подався з Берестя на південний захід у напрямі на Львів».

Можливий маршрут групи націоналістів після звільнення з Брестської в'язниці (за С. Бандерою): А –