Лі Чайлд - Нездоланний

– Шістдесят ярдів.

– Гаразд, спереду нікого немає.

– І позаду також. Нас на дорозі лише двоє. Сорок ярдів.

– Я ще трохи скину швидкість. Ми не зможемо зробити цього, якщо їхати понад шістдесят.

– Двадцять ярдів.

– Я зроблю це, коли буде десять.

– Гаразд, зараз, робіть це зараз!

І вона зробила. Вона подала трохи вліво і різко натиснула на гальма. Вантажівка опинилася всього за декілька міліметрів від того, щоб ударитися об правий задній бік авто, але схибила і далі набирала швидкості, а коли її водій натиснув на гальма, було вже пізно. Тим часом маленький зелений форд продовжував сильно розгойдуватися та втрачати рівновагу, але вже за мить він завмер і повернувся до норми, виїхав на свою смугу за сотню ярдів від вантажівки, і їхні позиції відносно один одного змінилися в повністю протилежному напрямку всього лише за декілька секунд метушні.

Ченґ сказала:

– Звісно, це порушує досить очевидне запитання: а що тепер? Якщо ми розвернемось, вони також це зроблять. І тоді вони знову почнуть нас переслідувати.

– Ведіть машину прямо на них, – відповів Ричер.

– І розбитися?

– Це теж один із варіантів.

Але вантажівка почала рух першою. Вона розвернулася та попрямувала просто на них, але робила вона це дуже повільно, наче підкрадалася, набагато повільніше ніж середня звична швидкість. Ричер сприйняв це як повідомлення. Наче білий прапор.

– Вони хочуть поговорити, – сказав він, – вони хочуть поспілкуватися віч-на-віч.

Вантажівка зупинилася за десять ярдів попереду від них, і обоє дверей розчинилися. Двоє чоловіків вибралися назовні. Міцні чолов’яги, обоє приблизно по шість футів заввишки та з вагою понад двісті фунтів. Обом було трохи за тридцять, у обох на обличчі дзеркальні сонцезахисні окуляри, обоє були зодягнені в тонкі бавовняні куртки зверху футболок. Вони мали насторожений, проте водночас і впевнений вигляд. Наче знали, що роблять. Наче грали на своїй території.

Ченґ сказала:

– У них мусить бути при собі якась зброя. Інакше вони б на це просто не пішли.

– Можливо, – відповів Ричер.

Двоє чоловіків зупинилися посередині нейтральної території між двома авто. Один стояв ліворуч від центральної лінії, а другий – праворуч. Вони стояли в невимушених позах, просто очікуючи та тримаючи руки на поясі.

Ричер сказав:

– Наїдьте на них.

– Я не можу цього зробити.

– Гаразд, думаю, мені варто піти й дізнатися, чого вони хочуть. Якщо виникнуть проблеми, їдьте до Оклахома-Ситі без мене, і нехай вам щастить.

– Ні, не виходьте. Це надто небезпечно.

– Для мене чи для них? Вони ж лише двійко сільських хлопців.

– Ми повинні врахувати, що в них може бути зброя.

– Це лише тимчасово.

– Ви збожеволіли.

– Мабуть, – відповів Ричер. – Проте не забувайте, що саме Дядько Сем[7] зробив мене таким. Я пройшов усі підготовчі курси, окрім водіння.

Він відчинив двері та вийшов із машини.

У маленького зеленого форда дверцята кріпилися на передніх петлях, як і в більшості авто, і відчинялися вони лише на дві третини по ходу руху, тож коли ти виходив із машини, то одночасно і відступав трохи назад, і саме завдяки цьому в Ричера з’явився кращий кут огляду. Таким чином, блок циліндрів опинився між Ричером та чоловіками. Тож якби вони вирішили під’їхати зараз ближче до нього та почати в нього стріляти одразу ж, він зміг би заховатися за куленепробивним щитом. Якщо в них була таки зброя. А це ще абсолютно не доведено. Хоча, якщо в них дійсно була зброя, Ричер не міг зрозуміти, чому вони не стали стріляти від самого початку. Тепер цієї можливості вже не було. Вони могли б вистрелити через лобове скло. Ось де був самий початок. Хіба що вони хотіли зберегти машину цілою для симуляції правдоподібної аварії. Важко було б пояснити отвори від куль у склі, якби подорожня просто б заснула за кермом. Як би вони в цьому випадку пояснили наявність куль у мертвому пасажирові? А вони мусили б затягти тіло назад до машини, що було б не так легко. Ричер був би великою купою мертвого м’яса.

Він дійшов висновку, що стріляти вони не будуть. Якщо в них таки є зброя. Він звернувся до них:

– Хлопці, у вас усього тридцять секунд, тож не зволікайте і викладайте суть справи.

Чоловік, що стояв ліворуч, високо схрестив руки на