Гарольд Роббінс - Пірат

він був просто заможний. Одним слугам і охоронцям тут не було ліку. Це був зовсім інший світ.

На честь такої оказії вся сім'я була вбрана в традиційний арабський одяг, та в їхніх валізах лежали убори останньої паризької моди, в які вони перевдягнуться на велику вечерю.

— Поправ чадру,— мовила мати, коли автомобіль зупинився і слуга підбіг, щоб відчинити дверцята.

Маріам швидко прикрила лице так, щоб було видно тільки очі. Вона глянула на східці і побачила, що до них спускається доктор Аль Фей. На півкроку позаду йшов Бейдр. Їй перехопило подих. Батько й син були теж в традиційному одязі. В поставі її нареченого було щось таке, що свідчило: він справжній син пустелі. Так може триматися тільки достеменний шейх.

З машини вийшов батько. До нього з розпростертими руками наближався Самір.

— Ахлан, ахлан.

— Ахлан фікум,— два чоловіки обнялися і розцілувалися в щоки.

Самір обернувся і відрекомендував сина. Бейдр шанобливо вклонився, вітаючи свого майбутнього тестя. Потім, уже за західним звичаєм, простягнув руку.

Вони потисли один одному руки і обернулися до машини. З машини вийшла пані Ріад, її привітав Самір. За хвилю на землю ступила Маріам. Її батько подав їй руку і підвів до лікаря.

— Пам'ятаєш доктора Аль Фея?

На мить вона підняла очі, затим, як годиться, опустила. Кивнула головою і схилилася в поклоні.

Самір узяв її за руку.

— Моя дитино,— сказав він.— Ласкаво просимо! Хай наша домівка навіки стане й твоєю.

— Дякую,— прошепотіла вона.— Хай збудеться воля Аллаха.

Самір подав знак, і Бейдр виступив уперед. Заради пристойності вона опустила очі так, що бачила тільки носаки його черевиків, що виглядали з-під джелаби, яку легенько колихав вітерець.

— Маріам,— мовив доктор Аль Фей.— Дозволь відрекомендувати мого сина Бейдра, твого майбутнього чоловіка.

Перш ніж підвести очі, вона вклонилася, потім підняла голову. На мить вона сторопіла. Їй ніхто ніколи не говорив, що у нього сині очі. Потім серце її закалатало, і вона відчула, як під чадрою її щоки запалали рум'янцем. Багато було такого, чого їй ніхто про нього не говорив. Він був такий високий. І такий гарний з лиця. Її очі впали долу, вона майже не чула його слів вітання, так гучно стугоніло її серце. Вперше в житті вона була дійсно вдячна батькам за те, що вони не послали її навчатися за кордон. Вона безнадійно закохалася.

Вечеря була справою формальною. Самір викликав із свого будинку в Бейруті шеф-кухаря француза, і той приготував чудовий стіл. Замість традиційного ліванського медзеху на закуску був паштет з гусячої печінки і крупнозернистий іранський кав'яр. Звичайне мулук'є (кролик з рисом) замінили в якості головної страви півнем у вині та тушеною бараниною, зате десерт був типовий: баклава більше як у двадцяти солодких видозмінах.

Єдиним порушенням мусульманського закону було шампанське, яке подавали протягом усієї вечері. Жінки були в довгих паризьких сукнях, чоловіки — в смокінгах. Розмова йшла на загальні теми, як то завжди буває, коли знайомляться між собою дві родини.

Коли вечеря завершувалася, пан Ріад звівся на ноги.

— З вашого ласкавого дозволу,— проказав він, надавши голосові якомога більше поважності,— мені б хотілося проголосити тост за нашого найшляхетнішого хазяїна, доброго лікаря Аль Фея. Хай Аллах сповна ощасливить своєю ласкою його самого та всю його родину.

Він підняв келих і відпив шампанського.

— Іще один тост,— поспішно додав він, все ще тримаючи свого келиха.— За мого майбутнього зятя, якого вже зараз я вважаю своїм сином, та за мою дочку. Хай Аллах благословить їхнє подружжя багатьма синами.

Маріам відчула, що червоніє, почувши доброзичливий сміх. Вона не осмілилася подивитися на Бейдра, що сидів через стіл навпроти. Її батько заговорив знову:

— Хоча між нашими сім'ями питання про посаг ніколи не піднімалося, я б не хотів, щоб цей давній і шанований звичай випав з поля зору. Бо як же батько може виказати любов до своєї дочки та повагу до її чоловіка?

Самір підвівся, протестуючи.

— Ні, Мохаммеде, такий подарунок, як твоя дочка — багатство само по собі.

— Мій любий лікарю,— перебив його банкір, усміхаючись.— Невже ви позбавите мене такої скромної втіхи?

— Звичайно ж, ні,— Самір знову сів на стілець.

— Сину мій,— сказав Ріад, повертаючись до Бейдра.— В день вашого шлюбу на твоє ім'я в моєму бейрутському банку буде відкрито рахунок в один мільйон ліванських фунтів. Це — для тебе, і ти зможеш розпоряджатися ними на свій розсуд.

Перш ніж підвестися і подякувати своєму тестеві, Бейдр поглянув через стіл на Маріам. Її лице зарум'янилося, вона не піднімала прикутих до столу очей. Бейдр повернувся до банкіра.

— Мій названий батьку,— поволі мовив він,— хай Аллах буде свідком вашої щедрості та доброти. Попрошу тільки ще одного — вашого напуття, щоб я міг мудро розпорядитися вашим великим дарунком.

— Ти його отримаєш,— швидко сказав Мохаммед. Він був вдоволений. Все йшло так, як він спланував. Він був упевнений, що цей рахунок започаткує ділові відносини його банку з сім'єю Аль Феїв.

Самір звівся на ноги. Вечеря закінчилася. Він звернувся до Бейдра.

— Було б добре, якби ти показав своїй нареченій наш сад,— сказав він,— поки ми трохи відпочинемо в книгозбірні.

Бейдр кивнув, обійшов навкруг столу, відсунув стільця, щоб Маріам могла вийти, і всміхнувся їй.

— Здається, вони хочуть нас позбутися.

Вона кивнула.

Він узяв її під руку, і вони попрямували до дверей,