Поліна Вікторівна Жеребцова - Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.

називають у своїх анкетах його не інакше, як «любий Хасик».

Мамі я розповіла про новенького синьоокого Ахмеда. А мама миттю відрізала:

— Тобі його не бачити!

Тепер я його будь-що закадрю.

П.

30.10.

З математики контрольна робота!

У школі знову розбірки та бійки через мою національність. Я навчилась битися залізним стільцем і шваброю. До речі, швабра дуже допомагає, коли супротивників декілька. Треба крутити її над головою. Тоді в них менше шансів кинути мене на підлогу й добивати ногами.

Читала книжку про Шаолінський монастир. Потрапити б туди!

Зараз чекаю на подругу Хейду. Вона вчиться не в моїй школі, а в іншій. Живе в чотириповерховому будинку навпроти. Я допомагаю їй писати роман. Диктую сюжет, а вона записує. Переказала їй книжку «Король Матіуш Перший» Януша Корчака.

У школі, між навчанням і бійками, розмовляла з Ахмедом. Він любить музику. Прийшла тьотя Мар’ям. Ми п’ємо чай. Вона каже, що діти не розуміють, що роблять, коли ображають мене. Раніше всі народи жили в мирі, а тепер війна багатьом зіпсувала мозок.

Розповіла про те, як поряд, на зупинці «Ташкала», батько вбив рідну дочку шістнадцяти років. Задушив хусткою і закопав. І всі сусіди знають. Цю дівчину зґвалтував водій маршрутки, і, щоб урятувати честь сім’ї, родичі її вбили.

Це дуже страшно!

П.

02.11.

Заходила до тьоті Алі. Ерик був зайнятий. Майстрував щось із Мансуром. Я покрутилась і пішла. Робила з Хейдою галушки та вареники. Ми слухали музику на магнітофоні.

У чверті з математики мені поставили трійку. Яка ганьба!!! Трійку! У мене всі п’ятірки! Я навіть розгубилася спочатку. Це слід виправити!

Від сьогодні канікули.

Хава книжку повернула й узяла іншу з нашої бібліотеки.

Мій вітчим Руслан привіз мені зошити й ручки для навчання та кудись відразу поїхав.

05.11.

Снився сон про корабельну трощу. Я потонула й потрапила на той світ до примар, у світ величезного Місяця.

Чомусь стала прохати телефон, щоб зателефонувати Акбару, синові тьоті Мар’ям, і все розповісти.

Зараз 16.00. Ми пили з мамою чай. Мама каже:

— Дай-но мені свою шоколадку!

Я їй дала й кажу:

— Я теж робила тобі натяки щодо банана, а ти не поділилась.

А вона:

— Тонкі натяки на товсті речі? — сміється.

Приказка така. Мені ж анітрохи не смішно.

П.

06.11.

Електрики нема. Води нема. Газ ледве працює на пічці. Учора тьотя Мар’ям і тьотя Аля сиділи в нас. Тьотя Аля принесла книжки, які брала читати. Розповіла, що їм хтось віддав телевізор. Та що з того? Ми його все одно дивитись не можемо.

Вітчим Руслан привів Шервані, свого друга-чеченця, до нас додому. Друг вірить у джинів та різних духів. Каже, що духи стежать за людьми і збивають їх із дороги. Загалом він має рацію. І нам його шкода.

07.11.

Прибрала в усій оселі. Читала книжки Л. Толстого. У нас дванадцятитомник.

Бачила Хейду та Хаву. Хейда говорила про хлопців, а Хава стерла мою музичну касету, а бреше, що й пальцем не торкалася.

Мама прийшла з ринку — торгувала. У неї болять руки й ноги. Вона спить.

09.11.

Заважають навчатися. Вивчила тільки підручник з історії та фізики. 11 листопада до школи.

Заходила до тьоті Алі. Ерик мовчить.

Хейда приходила. Її тато живе з іншою дружиною, а не з її мамою. Хейда хоче посварити свого тата і його іншу дружину. Вона думає, що тоді тато до них повернеться.

Я боюся бути вдома сама. Дивні речі відбуваються. Дверцята шафи стукають, посуд перевертається сам собою!

Сусіди кажуть, раніше на місці будинку й садів-городів був старий цвинтар.

Поля

11.11.

Сьогодні треба було йти до школи. Але дівчата-сусідки, які обіцяли зайти по мене, знову не дотримали слова. Хаві напередодні моя мама виказала через касету, і вона, певне, образилась. Але вибачилась і обіцяла перезаписати пісні.

Патошка з третього поверху захворіла. У неї температура.

Поскаржилася мамі на вітчима. Але мама сказала, що його кохає, стала на його бік, а мені звеліла замовкнути. Я сама-одна. Ніхто мене не захистить.

Моя творчість мамі теж не до вподоби. Прочитала їй уривок зі свого роману про острови, а вона як закричить:

— Ти пишеш свої писульки, а треба хату прибирати, на ринку торгувати, їжу для родини готувати! Нікому твої записи не потрібні! Ач, знайшлася письменниця!

Потім їй наче стало соромно, і вона вирішила загладити сказане. Але це не загладиш.

Друзів немає. Що робити? Допоможи мені, о Боже!

P. S. Узяла й порвала свій роман. На дрібні шматочки. Усі три зошити.

П.

12.11.

Дівчата з двору, Ася, Хава й Маліда, чесно сказали, що їм зі мною до школи ходити соромно. У мене мама росіянка — їх обзиватимуть. З ким ходити? З ким повертатися?

Сварилася з Кассі. Вона заявила, що піде на побачення з Ахмедом і торкнеться його ТАМ.

Я сказала, що вона поводиться, як повія, і я з нею більше не дружу. Сета й Заїра мене підтримали.

Удома Хейда і я готували вареники з картоплею. Мамі вареники не сподобались. А тьотя Мар’ям нас хвалила.

17.11.

Пишу в темряві. Свічки скінчились.

У нас у гостях були тьотя Аля й тьотя Мар’ям. Сиділи, пили чай з мамою та вітчимом. Потім тьотя Аля підвелася й каже:

— Піду грати з Ериком у карти!

Я на неї подивилася: мені незручно було проситись, але я дуже хотіла піти. Шепнула мамі:

— Ма, скажи, щоб я до них пішла в гості.

А мама взяла й промовчала.

Тьотя Аля ж знала, що я хочу побачити Ерика! Я думала, вона — мій друг. З Кассі я посварилась. Мама не розуміє мене. І Хейда сьогодні не прийшла. З вітчимом сварюся.

Дорослим так весело разом! Вони п’ють чай, розповідають одне одному історії. А я з ними, але на самоті, сама собою.

Патошку відвезли до лікарні. Бережи нас Боже!

П.

18.11.

Новини з мого рідного класу. Рудоволоса Кассі намагається знову подружитися. Заговорює.

З дівчатами, Сетою, Заїрою, Тиною та Зулею, ми вирішили одна одну не давати ображати. Тепер, якщо одну з нас кривдять — інші повинні заступатись. Інакше нам не впоратись.

Сета живе в приватному будинку з бабусею. Вона сирота. Завжди ходить у великій хустці, за що інші дражнять її «Ваххабістка». У Заїри старенькі тато й мама. Вони бідні. Їжі в будинку нема, але вона мріє