Поліна Вікторівна Жеребцова - Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.

Вона мені каже:

— Ходи, і без розмов! Тебе зараз де з ким познайомлять… І взагалі — ти «росіянка». Не думай про себе забагато!

Я вивернулась, вирвалась і побігла. Вони це побачили, і за мною. На щастя, урок почався. Я встигла заскочити в клас.

Мені так тривожно. Говорила з Кассі, як бути. Але вона — типу Альонки: «Якщо тебе схоплять, я втечу».

Тина, худенька чеченка, взагалі страху натерпілась. Тепер зі мною навіть розмовляти боїться, щоб не потрапити під розбірки. Ми з Тиною ходили іноді разом додому. Але від згорілої п’ятиповерхівки вона йде в інший бік, а мені ще два квартали йти на самоті.

Сьогодні з неспокійною душею йшла зі школи і бачу: стоїть новий сусід із нашого будинку (який уже не раз висловлювався, що нас із мамою треба вбити). Цей здоровенний чолов’яга став кричати на мене по-чеченськи. Я йду, вдаю, що це він не мені. Адже я його навіть не знаю, що він може мені говорити? Тоді він став російською кричати:

— Російська суко, я тебе заріжу! — і ще щось горлав і горлав.

Зараз я вже вдома. Але мені все одно страшно.

Тьотя Аля в нас учора ночувала. А Ерик у Мансура. Вони бояться ночувати у своїй квартирі.

Сьогодні мій вітчим Руслан піде виставляти незваних гостей із домівки бабусі Тосі. Руслан по-чеченськи іншим чеченцям спробує пояснити, що недобре виганяти старих росіян на вулицю та захоплювати їхнє майно.

Ерик і тьотя Аля виїдуть в інший регіон. Назавжди. А що робити? З їхньої оселі загарбники виселятися не мають наміру. Погрожували. Руслан нічого не зміг зробити.

Поля

22.10.

Була в школі. Уроків майже не було. Я розповіла вчителеві Султану Магомедовичу, як мене десятикласники хотіли затягти в порожній кабінет. Він пішов із ними поговорив. Сказав, мабуть, що в мене в роду чеченці, щоб вони мене не чіпали.

Сьогодні «Осінній бал» в 11-х класів. Наш 7-й «А» пролетів!

Тьотя Аля плаче — не хоче з Ґрозного їхати. А що робити?

Тьотя Аля та Ерик виїхали. Ми їх обіймали і плакали.

Кассі знає мою домашню адресу. Це погано! Може «здати», якщо її налякають старшокласники. Батьки Кассі полюбляють випити. Їй жити важко.

Вона теж веде щоденник. Дала мені почитати. Переписую звідти сторінку: «Прийшла з пляшкою горілки (хто?) засмучена. Випила з мамою. Потім прийшов тато. Теж п’яний. Мені було ніяково, і я сиділа під ліжком. Дзенькали склянки». О як! Її щоденник іще крутіший, ніж мій!

А тепер настав час прощатись. Я написала два великі зошити Щоденника і відкрию третій. Жаль трохи, що розлучаюся з першими двома. Але попереду нові очікування, новий світанок.

З любов’ю, Поля

23.10.

Приходила в гості Хейда. Вона вирішила стати письменницею. Складає роман! Вона просила допомогти, і майже все сьогодні складала я.

Заглядала Хава. Раніше вона в бійці завжди перемагала мене. Вона на рік старша і сильніша. А нещодавно ми побились, і вона в бійці впала на коліна. Я надавала їй стусанів. Відтоді вона тихенька та смирненька.

Хава дуже вродлива: великі зелені очі, смаглява шкіра й довге хвилясте волосся!

Я займаюся йогою та медитую.

24.10.

Написала оповідання. Воно про те, як бандити прийшли вбивати господарів будинку. Потім перечитала його і спалила.

У Хави моя книжка «Том Сойєр». Хоч би не загубила!

Приїхала бабуся Тося. Ночує в нас. Здається, вона знає про мою симпатію до Ерика.

26.10.

Прийшла зі школи. Дорогою наслухалася гидоти від подруги Хави, сусідки Маліди та їхнього однокласника.

Вони всі у 8-му класі. Усю дорогу знущались. Обзивали «росіянкою». А це найбільша ганьба! Росіяни бомбили Чечню, а тепер якщо хто «росіянин», то його вбивають.

Особливо невідомий мені хлопець перед Малідою та Хавою хизувався — гидоту говорив. А перед моєю мамою Хава й Маліда тю-тю-тю — мило так співають! І сумочку допоможуть донести. Адже «друзі». От як прикидаються!

Снилися погані сни.

Кассі пересіла від мене за парту до Яхи. Ближче до вікна. Я на неї страшенно образилася — бути служницею у служниці! Але знаку не подала.

Яха, як і інші в банді, в усьому допомагає Левиці-Лур’є. Б’ються, влаштовують розбірки за її інтереси. Утискають тих, хто їй не до вподоби. Завжди ходять разом.

Погано мені тут, страх погано.

П.

27.10.

Треба готувати заліки. Такі нові шкільні правила. Тьотя Аля передала звістку, що спробує з дітьми повернутися до Ґрозного, у свою квартиру. Більше їм жити немає де, тільки на вулиці. Можливо, Сашку вони оселять у нас.

Учора я й мама віднесли в приватний сектор дядькові Тагіру лист. Татарин-сусід цей лист передасть у Ставропольський край Альонці й тьоті Валі! Ото Альонка зрадіє!

Сьогодні в школі з Кассі сталася така історія: вона побилася з Тарою. За це Лінда і Яха потягали її за волосся й надавали стусанів. Кричали їй:

— Ти — російська дурепа!!!

Я знайшла її заплакану в туалеті й сказала:

— Оце тобі урок. Підлизуйся до них більше.

Вона спитала:

— А що робити? Як вижити?

— Об’єднатися! Слабких не так мало, як здається. Вони можуть бути сильними!

Я їй сказала, що буду головною і все вирішуватиму. Але вони повинні мене підтримати: вона, Тина, Зуля, Сета й Заїра.

Хлопці самі собою або прислужують інколи Лур’є-Левиці. На них покладатися не можна.

П.

28.10.

Вечір я провела чудово! Ерик приїхав. І був зі мною ніжний і ґречний. Догоджав! Подавав чай! Ми грали в карти при свічках, тому що електрика вимкнулась. Вона дуже рідко буває в Ґрозному. Ми їли цукерки. Я сміялась і жартувала й не могла зупинитись. Почувалася такою дурненькою і такою щасливою!

Ерик підсунув мені тест із газети: «Чи гарна ви господиня?», після чого сміху та жартам не було кінця.

Сашку тьотя Аля залишила в родичів, у іншому регіоні. Але всій їхній родині в родичів не поміститись.

Поля

29.10.

Надворі дощ. Я прийшла зі школи.

Розмовляла з дівчатами. Кассі й Тина бояться виступити проти правил шістки. Лур’є-Левиця диктує події в класі.

Крім цього, раптом учителі стали вимагати з дітей плату за навчання! Звідки брати гроші?!

Здивував Хасик-забіяка. Підійшов сьогодні й каже мені:

— Ти за Магою сумуєш? Ти ж його кохаєш! Він сам мені сказав.

Я ледве зі стільця не впала й відразу зненавиділа Хасика-забіяку ще дужче, ніж раніше.

А Кассі й Заїра по ньому сохнуть —