Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

8

-Де ти була? З ним?

Кет загороджувала собою прохід. Лінда не могла її оминути, бо її могутнє тіло закривало собою двері повністю. До того ж, Кет поставила руки на боки й розставила лікті так, що жоден велет не зміг би зрушити її з місця.

Лінда почувалася розчавленою та знищеною. Вже коли вона відійшла достатньо далеко, її настигло розуміння, що вона може ніколи більше не побачити Гаррі. Якби тільки він пішов  слідом, якби тільки продовжив говорити щось на власний захист, наздогнав її чи хоча б спробував це зробити…

Найменше Лінда хотіла бачити зараз суворе обличчя сестри. Їй хотілося плакати на чийомусь плечі, або, за відсутності такого, в подушку. Але Кет була невблаганною.

-Так - відповіла дівчина. Її відразу накрило почуття провини, бо вона могла б і сказати сестрі заздалегідь, куди пішла, все одно це ні до чого не призвело.

-Он ти яка - Кет ухопилась за нюхальні солі - Ти змушуєш мене хвилюватися, перевертати тут усе догори дригом, тільки через те, що моя дурна сестра кудись повіялась і я мушу не просто її знайти, а ще й зробити це так, щоб батько не дізнався!

Кет ухопила сестру за руку й затягла до кімнати. Лінда помітила, що Ненсі стояла поруч, але віконтеса-вдова шикнула не неї, тому вона лишилася за дверима, коли ті зачинилися.

Лінда завжди почувалася в безпеці в своїй кімнаті. Але зараз здалося, ніби зачинилися двері її вʼязниці, й від того вперше зробилося незатишно.

-Що ти з ним робила? - суворо запитала Кет.

-Нічого - Лінда згадала, як палко Гаррі цілував її, та зашарілась. Кет це відразу помітила і її брови підскочили догори.

-Зовсім нічого - повторила дівчина. Їй робилось соромно, бо вона хотіла, щоб Гаррі цілував її так і надалі, й відчувала фізичний біль через те, що це може ніколи більше не повторитися.

-Я запитала в нього, чи це правда…про Америку.

-І?

-Так…правда.

Кет не чекала такої відповіді. Вона думала, хлопчисько до останнього брехатиме. Адже визнати це означало й підтвердити, що він не розраховував на постійні стосунки з Ліндою. Цікаво, що це за гра, яку він вів, та яку мету переслідував?

-Він сказав, що хотів узяти мене з собою - Лінда проговорила це й раптом збагнула, що така вірогідність не звучала аж занадто неможливо.

Кет відкрила рота.

Справді? Хлопчисько насмілився поставити себе на один щабель із їхньою родиною та не просто грається, а й справді планує приєднатися до них, та ще й забрати Лінду з собою хтозна куди?

Він зовсім збожеволів. Нічого за душею не мати й не просто планувати поїхати за океан, а ще й брати з собою дівчину, яка звикла зовсім до іншого життя! Кет скривилась, уявивши, як Лінда пере одяг свого чоловіка, готує йому їжу на якійсь подобі плити, няньчить брудних і завжди хворих дітей…

-А я відмовила - відповіла Лінда з болем.

-І правильно! - вигукнула Кет - Невже він думав, що ти настільки дурна, щоб погодитись на це?

«Ні, він думав, що я йому не пара й ніколи не погоджуся» - верталося в Лінди на язиці. Скаже вона це чи ні, Кет все одно виявиться права. У її власних очах, але чи насправді?

-Він обіцяв тобі золоті гори? - продовжила сестра.

Але дівчина не могла більше відповідати. Сумніви, змішані зі страхом та тугою за Гаррі, настільки роздирали її, що вона не витримала й розплакалась.

-О…ну, годі - Кет підійшла до сестри й обняла її.

Дурний хлопчисько! Як він міг аж настільки засісти в її голові? Лінда завжди була гордою, вона не дозволяла собі захоплюватись хлопцями. Навколо неї крутилося стільки цікавих джентльменів, але вона чомусь обрала такого проникливого голодранця…

-Він може говорити все, що завгодно - Кет майже миттєво змінила гнів на милість, бо й сама була шокована. Їй стало шкода сестри, й вона подумала, що на правах старшої та тієї, хто замінив їй матір, повинна неодмінно це припинити.

-Нехай говорить. Але доки за душею він не має нічого, окрім власних мрій, не варто кидатись за ним у таку далечінь.

-Але я подумала… - Лінда схлипнула: їй так хотілося з кимось поділитись, просто зараз, цієї хвилини! - Подумала, що, може, дарма йому відмовила…

-Ти що? - Кет охопила сестру за голову, різко підняла її зі свого плеча й зазирнула дівчині прямо в очі - Ти надумала кинути мене тут?

Лінда блимнула очима й згадала, що зовсім недавно Кет втратила чоловіка. Вона виглядала розчавленою, знищеною, і досі була такою. Відразу пригадалось, як тоді, в далекому дитинстві, Кет узяла на себе роль матері, а не просто старшої сестри. Вона завжди була поруч.

У Лінди запекло в очах.

-Я без тебе збожеволію - тихо сказала Кет. Не жорстким, суворим, а своїм звичайним, простим голосом, ніби з дитинства - Якби ти не приїхала тоді, коли…

Вона не могла вимовити фразу «мій чоловік помер», бо це досі видавалось чимось нереальним.

-Подумай сама - продовжила Кет - Ти поїдеш із ним туди, де в тебе не буде слуг. Ти все робитимеш сама. Тобто, будеш прати його одяг, готувати їжу, прибирати там, де ви будете жити. Хтозна де і як. Ти готова до цього?

Лінда мотнула головою. Вона зовсім не думала про це. Гаррі виглядав абсолютно впевненим в усьому, про що говорив, і вона вже починала вірити, що так і станеться. Але чи дійсно?

Кет втішила сестру й поклала її спати. І, тільки вийшовши за двері, почала діяти.

-Вас звільнено - сказала вона Ненсі, що перелякано зіщулилась прямо перед входом.

-Але…пані… - покоївка втратила дар мови - Я ж вірно служила…

-Вірно покривали. Її дурну інтрижку з тим голодранцем. Ідіть собі, я більше не хочу вас тут бачити. Зайдіть до економки й скажіть, що я наказала виплатити вам розрахунок.

Далі Кет попрямувала на вулицю, де саме збирались слуги перед тим, як піти додому.

Усі вони підскочили й виструнчились, як один, коли побачили віконтесу.

-Гаррі Хендерсон - сказала Кет - Він працював тут конюхом і садівником. Ви знаєте, чи є в нього родина? Близькі, кому від довіряє?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍