Деріка Лонг - Випадкова наречена, Деріка Лонг

Сандра байдуже розглядала своє відображення у дзеркалі, роблячи вигляд, що її абсолютно не хвилює сьогоднішній вечір. Але хвилював. І ще як!

Артем, як завжди, повідомив про важливий захід в останній момент, ніби спеціально перевіряючи її реакцію. Вона ж, звісно, відреагувала так, як і годиться дружині успішного бізнесмена – з незворушною усмішкою та легким кивком голови.

– О дев’ятій ми маємо бути в готелі " Vesna ". Готова? – його голос лунав звично спокійно, навіть трохи байдуже.

Сандра повернулася до нього, поправляючи сережку. Вона вибрала темно-синю сукню з відкритою спиною, яка елегантно підкреслювала її фігуру. Високі підбори додавали їй зухвалості, а легкі локони спадали хвилею на плечі.

– Як бачиш.

Артем повільно провів поглядом по її силуету, але жодного слова не сказав. Просто подав руку, і вона змушена була її прийняти.

У готелі вже зібралися представники великого бізнесу, еліта міста. В залі лунала жива музика, офіціанти невтомно розносили келихи з шампанським, а гості вели світські бесіди, попиваючи дорогі напої.

Сандра одразу відчула на собі погляди чоловіків. Артем теж це помітив, але поки що залишався незворушним.

– Ви справді вражаєте, пані Тарасенко, – почувся голос одного з партнерів Артема, Олексія Громова. Чоловік років сорока, з широкою усмішкою і гострим поглядом.

Сандра кокетливо всміхнулася.

– Дякую, пане Громов. Приємно чути компліменти.

– Не дозволите запросити вас на танець?

Вона поглянула на Артема, який спокійно спостерігав за сценою, але в його очах з’явилося щось хижо-небезпечне. Сандра усміхнулася і взяла руку Олексія.

Артем нічого не сказав. Лише зробив ковток віскі, стискаючи склянку трохи сильніше, ніж потрібно.

Танець виявився приємним. Олексій був гарним партнером, уважним і чемним. Але все ж не він привертав її увагу, а чоловік, який не відводив від неї погляду.

Коли партія закінчилася, Сандра відчула, як чиясь сильна рука впевнено торкається її зап’ястка.

– Вибачте, пане Громов, але я забираю свою дружину, – голос Артема був холодним, але чемним.

Він провів її через залу до тераси, де не було сторонніх очей.

– Ти граєш у небезпечну гру, Сандро, – прошепотів він, нахиляючись до її вуха.

Вона підняла підборіддя, не відводячи погляду.

– Ти ж казав, що це просто контракт, хіба ні?

Артем стиснув губи, а потім раптово притягнув її ближче. Його руки впевнено лягли на її талію, а вона навіть не подумала чинити опір.

– Контракт чи ні… але мені не подобається, коли до тебе торкаються інші чоловіки.

Його подих обпік її щоку. Серце забилося швидше.

– Це ревнощі? – шепнула вона, піднімаючи брови.

Артем лише усміхнувся куточком губ і нахилився ще ближче. Його губи були небезпечно близько… Але в останню секунду він відпустив її і відступив на крок.

– Не змушуй мене ревнувати, Сандро. Це може закінчитися зовсім не так, як ти думаєш.

Він повернувся і пішов назад у залу, залишивши її розгубленою та спантеличеною.

Гра почалася. І їй це подобалося.

Сандра залишилася стояти на терасі, намагаючись зібратися з думками. Артем знову змусив її відчути це – легке хвилювання, тривожний трепет усередині, ніби вона ходила по лезу ножа.

«Не змушуй мене ревнувати».

Його слова все ще звучали в її голові, ніби відлуння. Вона усміхнулася. Якщо Артем вважав, що може диктувати їй правила, то він помилявся.

Сандра повільно повернулася у залу, де вже розпочалися розваги: танці, жарти, дорогі коктейлі та напружені погляди. Вона одразу відчула його присутність – Артем стояв біля бару, спокійний і впевнений у собі, поруч із ним була Мія.

Звичайно.

Секретарка мило сміялася з його слів, іноді нахиляючись ближче. Її сукня була ще відкритішою, ніж зазвичай, а рука легко торкалася Артемового передпліччя.

Сандра підійшла до столу, взяла келих шампанського і зробила ковток, спостерігаючи за сценою перед собою. Артем зловив її погляд і, не поспішаючи, підняв келих віскі.

Гаразд, він вирішив грати.

Вона не збиралася відступати.

– Пані Тарасенко, ви справжня королева вечора, – почувся знайомий голос позаду.

Олексій Громов знову опинився поряд.

– Це приємно чути, – усміхнулася вона, грайливо поглядаючи на нього.

– Хочу запросити вас на ще один танець. Якщо ваш чоловік не буде проти, звісно.

Сандра обернулася, навмисне кидаючи швидкий погляд у бік Артема.

– Думаю, у мого чоловіка зараз інші турботи, – відповіла вона і, не чекаючи на дозвіл, прийняла руку Олексія.

Вони вийшли на паркет, і чоловік одразу повів її у такт музиці.

– Ви смілива жінка, – сказав він, ледь нахилившись до її вуха.

– Чому так вирішили?

– Бо граєте у небезпечні ігри з небезпечним чоловіком.

Сандра підняла брови.

– Ви про Артема?

Олексій легенько усміхнувся.

– Так. Він не з тих, хто легко віддає те, що вважає своїм.

Сандра хотіла відповісти щось дотепне, але раптом відчула на собі чийсь погляд. Точніше, не просто погляд, а напругу, яка виникла у повітрі.

Вона повернула голову і зустрілася з Артемом.

Його очі потемніли, а вираз обличчя більше не був байдужим.

Через секунду він уже стояв поруч.

– Вибач, Олексію, але моя дружина трохи втомилася від танців, – сказав Артем, не даючи можливості для заперечень.

Сандра ще хотіла щось сказати, але Артем уже взяв її за руку і впевнено повів із залу.

– Це вже занадто, – тихо, але твердо сказав Артем, коли вони опинилися у закутку коридору.

– Що саме? – Сандра підняла підборіддя, дивлячись йому прямо в очі.

– Ти чудово знаєш, що.

Він зробив крок ближче, змушуючи її відчути його присутність усім тілом.

– Артеме, ми уклали угоду, пам’ятаєш? – сказала вона з викликом.

– Пам’ятаю, – його голос був низьким і небезпечним. – Але я також пам’ятаю, що ніколи не дозволяв тобі фліртувати з іншими чоловіками на моїх очах.