Марі-Анна Харт - Драена: Спадщина зграї, Марі-Анна Харт

— Ти поняття не маєш, про що говориш, — її голос тремтів від ледь стримуваного гніву.

Хлопець зиркнув на неї з презирством.

— Подивимося, як довго ти протримаєшся тут.

Він різко розвернувся й зник у тіні дерев, залишивши Кейт із важким відчуттям тривоги.

Вона приклала руку до живота, немов захищаючи малюка.

Їй треба було з’ясувати, хто цей хлопець і чому він так її ненавидить.

Кейт ще кілька хвилин стояла на місці, вдивляючись у тінь, куди зник хлопець. Її серце билося швидше, ніж зазвичай, але не від страху — від злості.

Він говорив так, ніби знав її. Але хто він? І чому так її ненавидить?

Відчуття небезпеки не полишало її. Вона озирнулася — здавалося, нікого більше не було. Але всередині щось підказувало: за нею стежать.

Глибоко вдихнувши, Кейт швидким кроком попрямувала назад до будинку.

Коли вона увійшла всередину, на кухні все ще сиділа Ен, крутячи в руках чашку.

— Ти швидко повернулася, — зауважила вона, не підводячи очей.

Кейт знизала плечима.

— Надворі нема чого робити.

— І справді. Тут не найгостинніше місце.

Кейт мовчки взяла собі склянку води й сіла навпроти. Вона думала про хлопця, про його ненависть і жорстокі слова. Їй хотілося розповісти Ен, спитати, хто він, чому так до неї ставиться… Але щось зупинило її.

Якщо він з’явився перед нею з такою ненавистю, значить, були причини. І вона мала сама їх з’ясувати.

— Де Ділан? — раптом запитала вона.

— Вирішує справи. Як альфа, він не може весь час бути поруч із тобою, — відповіла Ен.

Кейт допила воду й мовчки поставила склянку на стіл. Її думки були далеко звідси — десь у темному лісі, де вона зіткнулася з хлопцем, повним ненависті.

Але якщо вона хоче зрозуміти, що тут відбувається, треба бути обережною.