Маруся Минай - Десь посередині, Маруся Минай

Май розплющив очі після довгої медитації в себе в кімнаті. Була глибока ніч. Подорож на землю виявилася більш виснажливою, ніж це могло здаватися на початку. “ То ось, що відчувала Етер коли передавала енергію” – подумав хлопець. Навіть він, зі своєю силою високої душі і довготривалими тренуваннями з енергією, відчув слабкість. Сумнівів у нього не лишилося, вона не встигла б зупинитися і просто розчинилася. Етер він ніколи не побачить, але завдяки їй – він врятував Риту. Від цього факту йому стало зле. Він втратив одну близьку душу і ледь не знищив іншу. Треба перепочити та говорити з Мальтусом та Флер.
Відтоді, коли відбулася сутичка з Акірамом, пройшло багато часу. Капсула встигла повернути першочерговий вигляд. Єдине, що змінилося, це відсутність двох кімнат. На кімнаті маліка Флер намалювала Трикверт, як символ життя, смерті і відродження.
Ранок у Мальтуса і Флер ніс вже ритуальний характер. Вони обговорювали різні філософські течії, разом снідали і добре проводили час. Згадували та сумували за Маліком. Час від часу отримували новини від Кларка. Він встиг кілька разів припасти на хвіст одному з приспішників Ликола, ненадовго правда, але завдяки цьому стало ясно, що ті всеж щось затівали. Але при цьому якоїсь тотальної активності зі сторони зла не було. Після того, як вбили Алію, ті втратили цікавість до ордену. Плюс ще треба був час на відновлення війська та сил Акірама. Маю майже вдалося його прикінчити в той день. І тоді б Ликолу довелося б вийти з тіні, бо іншого такого голема не було.
Що стосується Мая, після того, як їм все ж вдалося знайти спосіб потрапити на землю він закрився в своїй кімнаті і не виходив. Сам ритуал потребував багато часу. Та і відверто був більше схожий на технології оволодіння людською душою демоном. Єдиний вихід зменшити вплив на людину – знайти тіло зі слабкою душею. Яка буде думати тільки про збагачення, смачну їжу, секс і не матиме ніяких інших цілей. Його філософія життя – деградація, яку він навіть не помічає. Без друзів, почуттів та близьких. Ніхто не міг передбачити чим закінчиться така подорож, але відмовляти від цього Мая було даремно. Щоб хоч якось пережити втрату Етер – він вирішив більше вивчити Землю. Їм обом залишалося тільки чекати.
Мальтус та Флер сиділи в бібліотеці вже після сніданку, перечитуючи книги. Цього разу предметом їх вивчення стала історія Землі. На мить дівчина відволіклася від своєї книги та подивилася на двері.
— О, чудово! Сподіваюся з ним все добре. — сказав Мальтус.
На його фразу Флер показала жест згоди. Вона вже чула його кроки по коридору. Ніяких змін в них не було. Май показався в дверях бібліотеки.
— Доброго ранку!
— Привіт! З поверненням. — посміхнувся Мальтус і додав. — Радий, що ти повернувся неушкодженим.
Флер підійшла та обняла хлопця. Не кожен погодився б пережити такий досвід. Вона повернулася на місце і Май сів з ними за один стіл, спиною до виходу. Він не починав свою розповідь. Причиною цьому була його невпевненість стосовно останнього дня. Пара також не поспішала запитувати у Мая про його пригоди.
— Мені здалося, що на Землю разом зі мною потрапив Акірам. — почав хлопець.
На цій фразі Флер і Мальтус напружилися. Такий поворот подій в їх плани не входив, але те, що Май на перший погляд виглядав неушкодженим – говорили, що все більш менш обійшлося.
— Звідки такі висновки?
— Він говорив, дивні речі. Про те, що забрав у мене дівчину. І там, і тут. Він знав про Алію і десять років, які вона пробула в капсулі. А ще, погрожував, що я залишився один і світ порине в хаос в найближчі роки.
— То виходить, що того разу вони затівали подорож на Землю. — ствердно мовив Мальтус.
— Я також подумав, що з цим і пов’язані дані Кларка, які ми отримали раніше. — сказав Май та надовго задумався.
Здавалося, що його погляд пронизував простір і час. Він згадував Риту. Невинну та беззахисну. Але чому він напав саме на неї? Флер та Мальтус терпляче чекали.
— Трапилося дещо ще. Акірам напав на Риту – дівчину, яка зачепила моє серце. Він просто кинув її в скелю, а коли пішов з тіла зловмисника і я зміг до неї підійти – було пізно. Тіло було на порозі життя та смерті. Я повернув її непритомну до храму. Треба остаточно розібратися з Ликолом та Акірамом і якнайшвидше. Або хоча б привернути їх увагу на себе.
— Так, почекай. Як тіло на порозі смерті стало просто непритомним?
— Ти знаєш відповідь на своє питання. — відповів Май.
— Це безрозсудно! Ми вже так втратили Етер! Тепер і ти туди ж. А якби щось пішло не так? Цей ритуал небезпечний. Що це за Рита така, що ти ось так просто готовий був ризикнути життям? Я думав, що ти після Етер ще не відійшов.
— Так і є. Я все ще сумую за нею і відчуваю провину, що не зміг її ні зупинити, ні захистити. Пояснення своїх почуттів до Рити я також не маю. Мені здається, що в мене поїхав дах. Повернемося до цієї теми пізніше. Мені треба розібратися в собі.
— Може ще щось розповіси про Землю? — спробував змінити тему Мальтус.
— Дивовижна планета. Часом важка для сприйняття. Багато дій не піддається логіці і сенсу.
Май знову задумався.
— Як і один з монахів, який мені трапився під час подорожі. Стосовно нього я взагалі не впевнений ні в чому. Він точно знав, що я не з Землі.
— Він погрожував тобі? Або намагався щось зле заподіяти?
— Взагалі ні. Навпаки допоміг та заспокоїв. Я чітко відчув, що від нього віяло величезною силою, але з’ясувати хто він насправді мені не вдалося.
— Ти тут. Здоровий і неушкоджений. Це вже великий плюс.
Флер в одну мить нахмурила брови. По її виразу обличчя стало зрозуміло, що вона не розуміє, що відбувається. Її очі дивилися вниз – дівчина аналізувала звуки, що чула. За цим пильно слідкували хлопці. Врешті вона подивилася в дверний отвір і її очі відкрилися ширше ніж зазвичай. Мальтус глянув, що привернуло її увагу і здивований вигляд передався йому.
— Ви наче привида побачили. — стурбовано мовив Май.
Він повернувся. В дверях стояла Етер. В тому ж одязі в якому вона тоді пропала. Ціла і неушкоджена. Всі різко піднялися з своїх місць та розвернулися до ново прибувшої. Флер не вірила своїм очам. З одного боку їй хотілося підбігти та обійняти подругу. З іншого вона тримала руку поруч біля зброї і будь якої миті була готова зрізати голову цій істоті.
— Привіт, а де всі? Алію привели до тями після тої битви? — почала дівчина.
— Ти хто? — спитав Май. — І не смій брехати, що ти Етер. Вона розчинилася в мене на очах під час нашої останньої зустрічі.
Етер чітко відчула напруження в тілах членів ордену. Вони і вправду були впевнені, що це не вона. Треба було діяти швидко, бо варіанту повернення на Землю цого разу в неї може вже не бути.
— Слухайте, я Етер. Все добре. Давайте не будемо панікувати та робити різких рухів. Деякий час я провела у вас в ордені. Спала в тебе в кімнаті, Май. Флер робила массаж.
— То ти у нас телепат. І чого хочеш? — гримнув Мальтус.
Дівчина зрозуміла, що знання про те, що відбувалося в неї з ними раніше не допоможуть. Мальтус вже подумав, що та проникла їм в думки. Треба було ще щось вигадати.
— Я не телепат. І вже сказала, що я Етер. — ствердно мовила дівчина. — Коли я сюди тільки прибула, мене ледь не вбив Кларк. Він же мене і зненавидів. І відчайдушно хотів вбити, але з часом ми знайшли спільну мову.
— Добре. Ти не телепат, але це не пояснює хто ти насправді. — продовжував Мальтус.
— Стривайте. — сказала Етер та виставила праву руку тильною стороною вперед, продовжуючи дивитися на присутніх. — Я не хочу заподіяти вам зла. Ще я не хочу,  щоб ви мене тут вбили. — додала дівчина і розвернула руки долонями до співрозмовників, щоб показати, що вона не має ні зброї, ні лихого наміру.
Першою здалася Флер. Вона побачила знак в неї на руці і повільно, з блискучими від сліз очами, підійшла до дівчини і обняла її. Етер видихнула та обняла подругу у відповідь обома руками. Хлопці також змінилися в обличчі. Напруження спало.
— Етер, це і справді ти. Я вражений. — посміхнувся Мальтус. — Неочікувано і екстравагантно. В цілому в твоєму стилі.
— Мить тому ви хотіли мене вбити. — буркнула Етер.
— Так. Зайва обережність не завадить.
Мая переповнювали почуття всередині. Така знайома та така близька. Коли Флер відійшла від дівчини в сторону – хлопець піддавшись почуттям пішов також її обійняти. Коли між ними лишилося пів метра він відчув, як йому в груди щось впирається. Це була рука Етер.
— Я також дуже рада тебе бачити, та обійдемося без близькості. Вважай, що я твій ліпший товариш. — спокійним тоном і посмішкою в голосі мовила дівчина. — Впевнена, що дистанція піде нам обом на користь.
— Як скажеш. — посміхнувся Май у відповідь.
Мальтус зразу зрозумів, що між цими двома відбулося щось не ладне. Флер також з примруженим поглядом дивилась то на Мая, то на дівчину.
Серце самої ж Етер хотіло вирватися назовні. Вона рада була бачити всіх. І більше всього їй хотілося обійняти Мая. До неї дійшло, чому вона тоді не змогла прийняти Макса повністю і ким було зайняте її серце. Але її вже відштовхнули раніше і менше всього їй хотілося гратися почуттями одне одного. На мить в області бокового зору майоріла темна пляма. Дівчина звернула увагу на праву руку. На ній виднівся знак, який вона намалювала на папірці врученому їй Кларком. Він був наче пляма з хни, яка ось ось почне вицвітати. Вона прибрала руку і почала чимдуж намагатися стерти його.
— Не витрачай сили. Це не пляма, а енергетичний знак. Де ти його отримала? — сказав Май.
— Не знаю. Що це все значить?
— Технологія енергетичних знаків до сьогодні була такою ж легендою, як і філософія про знак, що зображений у тебе на руці. Судячи з усього тлумачення цього символу передається тільки з вуст в уста носіями загубленої культури та філософії знаку. Враховуючи те, що твоя душа проходила крізь Земний бар’єр – ти нічого і не пам’ятаєш про нього. Він має ледь вловиму енергію знання. Скоріше всього її вже відчув інший тримач цієї філософії і в нас будуть гості. — пояснив Мальтус. — Пропоную продовжити спілкування вже на кухні. Впевнений, що ти хочеш випити чогось та відпочити
Всі пройшли на кухню взяли напої та розташувалися один навпроти одного. Май сів навпроти Етер. Хлопець уважно розглядав дівчину. Після їх останньої зустрічі він міг зрозуміти холодну поведінку дівчини. Та з того часу він переосмислив свої почуття до Етер, але в той же момент він мав почуття до Рити. Якась нісенітниця виходить.
— Почнемо по порядку. — сказав Мальтус. — Алія під час тої сутички була вбита Маєм.
Етер була шокована. Вона витріщилася на хлопця. Вона через стрес погано пам’ятала, що відбувалося з іншими членами ордену, але вбити дівчину – занадто.
— Не треба так дивитися на мене. — буркнув Май. — Алія обрала не ту сторону. Вона вбила Маліка і якби я не втрутився, то вона вирізала б і інших.
Етер перевела погляд на Флер. Та підтверджуюче кивнула.
— А де Кларк? Сподіваюся з ним все добре. — тревожно запитала дівчина.
— Ми давно не отримували від нього нових новин, але він після події відправився в подорож світом. З тої інформації, що він відправляв нам раніше – з ним все добре. — сказав Май.
— Я пошлю йому звістку про тебе. Думаю він скоро з’явиться. — додав Мальтус. — Його присутність точно не буде зайвою. Те затишшя, що є зараз – впевнений воно не назавжди. Хоча капсула виглядає так, як і під час попереднього тового життя тут – захисного бар’єру після смерті двох членів ордену не стало. Відновити його до попереднього виду неможливо. Такі важливі речі закладаються енергіями тільки під час створення. Робити щось схоже наново досить довготривала річ. Будемо розпоряджатися тим, що маємо. Також треба відновити твої тренування. І фізичні і духовні. Того разу ти потрапила до нас не випадково. В тебе явно є здібності, які краще розвивати.
— До речі, на землі я не байдикувала. В мене був наставник. — хвалилася дівчина. — І досить вправний.
— Ось як? — здивувався Мальтус. — Тоді є сенс підключити до тренувань і Флер. Вона додасть жорсткості в тренуваннях.
— А хто сказав, що я треную помірно? — обурився Май.
— Ніхто, але краще, щоб Флер брала участь в тренуваннях. Твоя задача буде захищати та піклуватися про Етер.
— Ми вже це проходили. З мене захисник так собі. — буркнув хлопець.
— Минулого разу ти зробив все що міг. — підтримала його Етер. — І судячи з усього завдяки тобі Мальтус, Флер, Кларк живі і неушкоджені. Тобі все вдалося.
— Окрім того, що уберегти Маліка і зупинити тебе. Я мав… — не встиг закінчити хлопець.
— Стривай! — перебила його дівчина. — Якщо я щось вирішила і почала робити, то я сама себе не можу зупинити, не те, що хтось інший. Все позаду. Я жива. Треба жити далі. Я тебе не звинувачую в тому, що трапилося. Не варто і тобі цього робити.
— У вас буде можливість все обговорити наодинці. — втрутився Мальтус. — У вас на це буде весь час.
— Може цього разу обійдемося без спільного проживання з Маєм? — спитала Етер.
Дівчині хотілося зостатися з своїми почуттями наодинці. Бути в компанії Мая було б добре, але при інших умовах. Останнім часом все в ній заплуталося. Май зрозумів, що своїми діями в той злощасний вечір зробив Етер боляче. Хоча вона про це тоді і не сказала, але зараз – все стало явним. Треба було налагоджувати відносини заново.
— Що ти пропонуєш? — запитав Май у дівчини.
— Ну я можу залишитися у когось іншого в кімнаті.
— Кімнат Алії та Маліка немає. — сказав Мальтус.
— Є кімната Флер. Вона все одно там рідко буває.
— То ось і вирішили. — констатувала Етер.
На цій фразі Флер обурено підскочила та злісно глянула на дівчину. Ця її реакція трохи здивувала всих, бо минулого разу вона не проти була, щоб Етер побула в неї. Насправді Флер розуміла, що повною мірою не зможе захистити дівчину. Хоча вона і першокласний боєць – протистояти, без сили управління енергією та володіння руків’ям, демонам і злим душам вона не може. Якщо раніше капсула була захищена і ніхто просто так не міг забуритися до них, то цього разу все було серйозніше та складніше. Дівчину обурила така безпечність Етер.
— Флер стурбована твоєю легковажною думкою. Ризиків бути тут зараз більше. — звернувся він до Етер.
— Варіант спати на дивані в кімнаті з алтарем я так розумію навіть не варто згадувати. — бубоніла дівчина засмучено.
Після цих слів вся увага була прикута до неї. І вона усвідомила, що буркнула зайвого. 
— Ну все, все. З Маєм, так з Маєм. Не треба на мене так дивитися.
— Ось і розібралися. — задоволено констатував Мальтус. — Чекаємо гостей тоді і будемо вирішувати, що робити далі. Зараз можна почати перше тренування з Флер якщо хочеш.
— З задоволенням. — погодилася Етер.
Треба було змінити обстановку. Дівчата вийшли і Май з Мальтусом залишилися одні. Чоловік помітив, що настрій Мая був не однозначним. Він явно чимось був стурбований.
— Що між вами відбувається? Я спостерігав як ти реагуєш на Етер. Як дивишся на неї. Між вами наче пробігла чорна кішка.
— Чорна кішка під назвою: моя дурість. Коли вона прийшла до тями після сутички з Дублем – я на емоціях її поцілував. Зараз я б з задоволенням зробив це ще раз. Але в ту мить запропонував залишитися друзями. Тоді я побоявся своїх почуттів до дівчини. А потім сутичка з Акірамом. Думаю вона мене ненавидить.
— Не думай. Свою позицію Етер описала. Вона не тримає на тебе зла на рахунок того, що ти не відмовив її передати тобі енергію. Ви просто запутались. В неї є до тебе почуття я певен, хоча вона добре тримається та не показує їх. Наберися терпіння. Поки вона тут, Риту лишать в спокої.
— Ще й Рита. Я не можу її забути. Завдяки їй я тепер розумію як це отримати відмову від людини, до якої в тебе почуття. Швидше б все розплуталося. Відчуваю себе розгубленим, аж бісить.
— Вір собі, дій як вважаєш за потрібне. Якщо треба порада звертайся. І все в тебе буде добре. — заспокоїв хлопця Мальтус.
Дівчата вже закінчували перше тренування. Флер вирішила не виснажувати занадто дівчину. Для Етер подібне тренування було в якійсь мірі випробуванням. Суперниця дійсно вела жорстокіший бій ніж Май свого часу.  При цьому тримала свої здібності в певних межах. Етер зробила останній напад і промахнулася. Опинившись спиною до виходу вона в кутку побачила руків’я, що було розміщене на підставці.
— Це мабуть Алії? — спитала дівчина та показала в сторону зброї.
Флер ствердно кивнула. Етер бачила його лише мить – коли Алія його впустила в сутичці з Дублем. Їй стало цікаво.
— Я хочу подивитися ближче. Можна?
Флер просто повернулася боком – відкриваючи шлях для подруги. Етер підійшла до нього і почала пильно розглядати. Воно чимось її чарувало. Дівчина протянула руку вперед та торкнулася його пальцем. На самому руків’ї з’явилося мерехтіння. Таке ж, як вона бачила в Мая. Врешті Етер повністю взяла його долонею, але з підставки вирішила не знімати. Після, з обох кінців руків’я почали проявлятися неконтрольовані кнути малого розміру. Всередині вони були білими, але зовні наче вкриті темною матерією. Чим довше вона трималася, тим більшими вони ставали. Дівчина добряче злякалася. Вона набрала повітря в груди і прибрала руку до себе. Це явно не те що їй хотілося побачити. Схоже, що з-за спини цього не було видно. Етер зібралася з думками і спитала собі під носа:
— Цікаво, чи могло руків’я увібрати злу енергію Алії?
— Ні. Руків’я – передавач. Він не накопичує енергію в собі, а відтворює те, що є всередині тебе.
Почувся голос Мая далеко позаду. Ця інформація злякала дівчину. Ця темна матерія, якою були вкриті кнути… Невже її чекає така ж участь як і Алію? Паніка поступово проникала в середину неї. Якась частина самої дівчини відчула це і швидко привела самопочуття до тями. “Ще нічого не ясно. Нічого накручувати” – подімала дівчина. Етер глянула на знак на правій руці. Сподіваюсь, що роз’яснення про знак дасть їй більше відповідей.
— Чому ти спитала?
Почула Етер прямо в себе за спиною. Вона повернулася до хлопця обличчям і відповіла:
— Просто цікаво. — дивлячись хлопцю прямо в очі.
Довго витримувати його погляд вона не могла. Її щоки вкрилися рум’янцем і дівична опустила погляд вниз. Етер обійшла Мая і направилася до виходу. Він навздогін схопив її за руку.
— Тебе щось тревожить. — ствердно мовив хлопець. — Ти можеш мені розказати.
— Це дрібниці.
— Ми раніше це з тобою вже проходили. Не змушуй давити на тебе. Ти все одно мені скажеш. То чого тебе так злякало зламане руків’я Алії?
Брови дівчини на мить піднялися вгору. “Етер нічого не приховувала від Флер. Якщо вона не хоче говорити тут – справа серйозна. Або ж я в її очах зовсім втратив довіру” – думав про себе Май.
Етер підійшла до хлопця досить близько, стала навшпиньки та прошепотіла йому на вухо:
— Якщо руків’я зламане, чого боятися? А тепер час відпустити руку.
Дівчина стала на стопу та легко вдарила хлопця кулаком в сонячне сплетіння. Ефект несподіванки спрацював – той відпустив руку та трохи поморщився. Етер посміхнулася та підморгнула йому. Розвернувшись вона попрямувала до Флер.
— Дякую. Тренування було чудовим.
Етер направилася в бібліотеку. Більшість часу вона провела там. Мальтус продовжував читати історичні збірки різних епох, що відбувались на Землі. Май та Флер також щось вивчали. Етер все думала на рахунок руків’я Алії. Те що відбулося вдень не давало їй спокою. Якщо Май так без вагань вбив попередню власницю за те, що та піддалася злу, то вірогідно і її чекає така участь. Хоча вона і не мала відношення до темних сил, але було те, про що вона не знала стосовно себе. По іншому руків’я не набуло б такої форми. Май помітив стурбоване обличчя дівчини, але розмови все ж вирішив залишити на потім.
Пройшло трохи часу і всі звернули увагу на мерехтіння їх браслетів. За пів хвилини гість вже був в середині бібліотеки.
— О, так швидко. — здивувався Мальтус. — Привіт, Кларк!
Інші також привіталися.
— Привіт, мої любі. Скучив я за Вами. А ти взагалі, наче відродилася з попелу — звернувся Кларк до Етер.
— Вважай, що така моя доля. — посміхнулася дівчина та підійшла до Кларка. — І я  скучила. — промовила вона, розкинувши руки для обіймів.
Хлопець з задоволенням відповів. Він поклав одну руку їй на плече, а іншу на спину. Також помітив, що на нього невдоволено дивиться Май. “Цікаво що з ним?” – подумав той.
— Ну годі, годі! А то я подумаю, що ти скоро почнеш приставати. — жартував Кларк. — Ну, розказуйте. Ви писали, що легенда стала дійсністю.
Етер показала свій знак і мовила:
— Поки не на сто відсотків, але шанси досить великі.
— Ти жартуєш? Ми вивчали цю тему довше, ніж ти можеш собі уявити, і ніяких просувань на цей рахунок не було.
Кларк взяв її праву руку за зап’ястя та тримаючи знак перед дівчиною продовжив:
— Це скарб до вирішення важливого питання.
Вони повернулися за стіл. Поява Кларка відволікла Етер від нав’язливих думок про руків’я. Була можливість трохи відволіктися.
— Зараз наша мета дочекатися того, хто має прийти на цей знак. Далі вже планувати подальші дії. Мене єдине що турбує – відсутність захисту в капсулі. Ми наче на відкритій долоні в світі. — почав Мальтус
— Не думаю, що буде напад в найближчий час. На своєму шляху я останній раз зло зустрічав давно. Того разу коли я посилав – був останній. Та і підготовка у нас першокласна. — сказав Кларк.
— Все одно обережність не завадить. — мовив Мальтус. — Радий, що ми всі зібралися. Етер, розкажи детальніше, що трапилося, коли ти зникла?
— Я прокинулася в себе в дома. До мене прийшла подруга. Після подорожі я погано себе почувала. Навіть потрапила в лікарню. Але все обійшлося. На диво медитації, тренування і свіже повітря роблять чудеса.
— Нічого дивного не помічала? — спитав Кларк.
— Коли я тут, то все здається зрозумілим в логічним. А в той момент пояснень свого стану в мене не було.
— Може ще щось було? — додав Май.
— Потрапила ще в колотнечу одну, але все обійшлося. Нічого важливого.
Етер не дуже хотіла розповідати про Макса. Вона не до кінця сама розібралася в своїх почуттях. І описати ким він їй був насправді – не могла навіть собі.
— Годі про мене. Кларку, як твої подорожі? — перевела розмову дівчина.
Хлопець посміхнувся пригадуючи їх. В його погляді зʼявилася певна мрійливість. Вона вперше побачила його таким. Кларк був наче урівноваженим. Не було колишнього негативу та невдоволення.
— Та звичайно. Побачив багато світів, безліч людей. Полював на демонів. Нічого незвичайного. — м’яко описав свої пригоди хлопець.
— Як її звати? — різко спитала Етер.
— Ти про кого? — здивувався Кларк.
— Не прикидайся, що не зрозумів.
Флер кивнула головою в знак згоди з дівчиною. Вона також помітила, що характер хлопця став м’якший. А вона знала його як облупленого. На рівному місці в нього ніколи не було такого піднесеного настрою. Завжди хмурий, завжди бурчить.
— Я нічого Вам розповідати не буду. Просто в свій час Етер була права на рахунок дівчини, яка мені підійде.
— Щиро радий за тебе. — відверто мовив Мальтус. — Ми будемо раді бачити її тут, коли ти захочеш.
— В цьому поки немає необхідності. Дуже дякую.
Члени ордену ще довго сиділи за столом в бібліотеці. Обговорювали майбутнього гостя. Висували різні теорії стосовно зовнішності, варіантів, як він або вона може потрапити в капсулу. Сміялися, жартували, розповідали історії зі свого життя. Товариші засиділися до пізнього вечора. Останні розходилися Кларк і Май з Етер. Компанія йшла по коридору і Кларк зупинився навпроти стіни де раніше були двері його брата. Сум та печаль пронизали його серце. З одного боку він змирився з його втратою, та з іншої його пам’ять берегла спогади про нього в душі. Він точно знав скільки б часу не пройшло – він завжди буде з ним. І не тільки.
Май з Етер зайшли до кімнати. Перше, на що звернула увагу дівчина – книга, яку вони читали в останній раз коли бачилися, лежала на ліжку.
— Ти ще її не дочитав? — здивувалася вона.
— Ні. Не зміг. Навіть спроб не робив. Коли брав її до рук – завжди згадував тебе. Та тепер ти тут, тому можемо завершити.
— Коли ти встиг повернути все як було? Он матрац твій на місці.
— Я нічого не змінював. Планував уже після повернення, але не знадобилося.
— Ти десь подорожував? — спитала дівчина та пішла лягти на ліжко.
Хоча вечір був прекрасний, все ж компанія її трохи втомила.
— Був такий досвід. Слухай, мене до сих пір бентежить випадок в тренувальній. Що там тебе так налякало? Я не став давити на тебе при Флер. Та ми зараз одні і ти можеш мені все розповісти.
Май стояв посеред кімнати і мав серйозний вигляд. Не схоже, що він був готовий закрити тему розмови. Дівчина почала нервувати, але виду не подала. Одним з варіантів було змінити тему.
— Ми вже закрили це питання. Не змушуй мене …
— Ти закрила. — перебив Етер Май. — Так як ми вирішили стати друзями, хочу дещо тобі розповісти.
Від цих слів Етер легше не стало. Хлопець підійщов до ліжка з протилежного боку та ліг на нього. Повернувшись на бік – продовжив:
— Я не хочу, щоб між нами були таємниці. В минулому з Малум я зробив фатальну помилку.
Він розвернувся на спину. Після розділення його душі він нізким не обговорював цю тему. Навіть коли пригадав, що трапилося з ним – вирішив все залишити при собі. Тим паче, що не тільки Май тоді постраждав і ворушити минуле на кращій варіант. Але Етер мала для нього важливе значення. Хлопець їй довіряв і хотів це показати своєю щирістю. Сама ж дівчина коли почула ім’я Малум – здивувалася. Вона була впевнена, що це не та тема, яку Май готовий обговорювати з ким небудь. Та з іншого боку, це шанс дізнатися, що відбулося насправді. У будь якому випадку остаточне рішення за хлопцем.
— Я ціную твою відвертість, але тобі не обов’язково розказувати про своє минуле. Можливо, тобі буде краще, якщо це залишиться таємницею? — спитала Етер.
— Я вже вирішив. Все починалося чудово. Я з нею познайомився випадково на одному з ярмарків на планеті Гекла. Особливістю її був періодично осідаючий попел. Він ніколи не був рясним, але перешкоджав диханню, тому всі мешканці та гості планети носили маски. Те місце жило торгівлею та ярмарками. Родючості там ясна справа не було, але завжди можна було купити щось цікавеньке. Після блукань між рядами я наткнувся на досить рідкісний камінь. Володар його видно не дуже розбирався в них, бо вони трохи стояли осторонь біля зброї ручної роботи і пропонувалися як прикраси для інкрустації. Ми з малум тоді в голос мовили, що готові викупити камінь. Я досі пам’ятаю погляд розлючених зелених очей. Звісно вона забрала тоді не тільки камінь, а й моє серце.
— Романтично. — сухо відповіла Етер.
Слухати сердечну історію про своє минуле, від людини, яка тобі не байдужа, не так весело, як здалося на перший погляд. Це ще раз наштовхнуло дівчину на думку передивитися своє відношення до Мая. Хоча він наполягав на дружбі перед її зникненням, але може варто було б зробити перший крок Етер? Вона прийшла до тями від мрій. Дівчина потрапила сюди випадково. І бути з Маєм не найкращий варіант, бо рано чи пізно їй доведеться повернутися. Плюс Макс не виходив з її думок. Зараз вона почала помічати деякі подібності між цими двома. Ясно, чого він запав їй в душу.
— Так тільки здається. — повернувся до розповіді хлопець. — Все швидко закрутилося, і я не помітив, як почуття росли з шаленою швидкістю і що найгірше з глибиною. Я розчинився в ній. Наші душі здавалося, що скоро з’єднаються. Я виконував її прохання, завжди вірив їй та підтримував. Все, що вона робила і те, що з нею відбувалося я сприймав як належне. З часом моя душа почала чорніти, як і її. Відбувалося це через зв’язок Малум з темнотою. Дівчина почала бути фанатичною в переконанні, що найвища правляча сила це зло. Якби не Флер та Мальтус – все було б втрачено. Вони провели обряд розділення душі. Я втратив частину себе. Відчувати як в тобі роздирається живцем кожна клітина тіла – жахливо. В той день Мальтус втратив зв’язок з руків’ям та своєю силою, а Флер з того моменту замовкла назавжди, але не в моїй пам’яті. Всі її вирази обличчя зараз озвучуються в моїй голові. Тільки після того, як я згадав Малум – зрозумів, що ми спілкувалися мало. І можливо, якби я був більш рішучим і відповідальним – зміг би її вберегти від подальшої участі.
Розказуючи це Май наче проживав ситуацію знову. Очі його блистіли від печалі та жалю. Нехай це було досить давно, та пам’ять про подію була свіжою. Етер повернулася до нього та лягла на живіт. Вона взяла хлопцеву руку в свою та притулила її собі до щоки.
— Я бачу як тобі болить. Не треба себе мучити. Минуле лишається в минулому.
— Так. Та це минуле зробило мене таким зараз. Це досвід, який треба засвоїти та уберегтися від такої участі в майбутньому. В мене є припущення, що є ще щось, що болить тобі. Я помітив це коли ти була поряд зі зброєю Алії.
Етер поклала його руку назад на ліжко і лягла знову на спину. Тепер вже Май сів над нею з допитливим поглядом. Дівчина не витримала тиску і підсіла до бильця, спершись на нього. Вона довго збиралася з силами і підбирала слова. Розказати про руків’я вона не була готова, але суть її хвилювань хотіла передати.
— Я боюся. Боюся участі Алії, а тепер розумію, що і Малум також оступилася. Що як всередині мене живе зло, що одного дня знищіть все на своєму шляху? Я передала тобі енергію, двічі потрапила сюди. Я вже не знаю на що здатна. Мені часом здається, що в мене їде дах і це все сон. Дідько, це і є сон. Та більш реального самопочуття годі і уявити. Ти вічно мені говорив, що я злюка, хоча я і сама це знаю.
— Чому ти прийшла до цієї думки? — спитав Май.
— Я не знаю напевно. Все своє життя я зустрічала багато людей. Але в кожного було щось добре і щось погане. Навіть в поганих діях можна знайти щось хороше. Так само, як і в добрих – завжди є щось зле. Я не вірю, що Ликол це абсолют зла. Я не виправдовую його. Та якщо це так, то хто абсолют добра? У всіх з ордену є проступки які не хочется згадувати. Знову ж таки в розрізі результату, навіть те, що з тобою зробили Флер та Мальтус – дало плоди в позитивному ключі. Але чи може така позиція стати причиною того, що я зверну або вже повернула не туди і стану на сторону зла?
Май був здивований. Він ніколи не задумувався про це з такого боку. Етер була права в тому, що серед всіх в ордені немає нікого ідеального. Але сумнівів, що Ликол чисте зло в нього не було. Його руки були по лікті в крові. Він безліч планет встиг знищити. Злий, підступний, хитрий. Він був наче примарною зміюкою – завжди діяв через Акірама або інших послушників, але безперечно всі дії направляв на знищення.
— Етер, в чомусь ти права. Та Ликол – це те, що треба знищити. Інакше рано чи пізно наш світ порине в пітьму. Творцем твоєї долі є ти. Ніхто не може знати наперед, як твої дії вплинуть на подальший розвиток подій. Я не можу тобі гарантувати, що все буде добре з тобою, як і з собою, і будь ким іншим. При цьому я тобі довіряю. Як довіряв Малум, Алії і довіряю Мальтусу, Флер, Кларку. Правильно я роблю чи ні – покаже час. Зараз я хочу, щоб ти зосередилася на тому, що може зробити світ кращим, а всередині тебе не було протиріч між твоєю філософією та діями. Зараз все що ти робиш рухає орден в хорошому напрямку.
Дівчина з одного боку відчувала полегшення від слів Мая, але з іншого – відповідальність за його життя і життя кожного в ордені. Етер стала його частиною. Зараз вона усвідомила серйозність ситуації.
— Дякую. — сказала дівчина і ледь втрималася, щоб не обійняти Мая.
— А тепер пропоную дочитати книгу. — мовив Май посміхнувшись. — Ти перша. — додав він вручивши в руки Етер книжку.
Пара провела вечір за читанням. Май під голос дівчини навіть пару разів встиг заснути, але Етер швидко його будила. Врешті та повернула книгу назад і продовжив читати, а коли його почало відволікати сопіння – звернув увагу, що Етер вже спить. Хлопець відклав книгу. Встав з ліжка та обійшов його зупинившись біля дівчини. Вона заснула сидячи спершись на бильце ліжка. Він обережно просунув руку за спину, іншою рукою взяв під ноги. Коли обережно почав її піднімати – голова скотилася йому на плече. Врешті він поклав дівчину рівно і вкрив іншою половиною ковдри. Повернувся в ліжко до себе і заснув.
Наступний ранок був наче в колі дружньої сім’ї. Всі зібралися разом на сніданок не домовляючись і розійшлися хто куди після. Етер з Маєм відправитися в медитаційну. Флер Мальтус і Кларк засіли в бібліотеці. День йшов неначе Етер не зникала. Після обіду всі зібралися в бібліотеці. Тренування були позаду, і всі заняття інші також. Мальтуса дуже зацікавила культура та історія Єгипту. Між ним Кларком та Маєм розв’язався спір на тему того, під впливом чого у єгиптян була сформована їх релігія та філософія. Всі сходилися на одному – тут не обійшлося без втручань з боку жителів інших світів, але припущення ким були їх ідейні наставники, з якої планети і якої раси, розбігалися.
Раптом в кімнату ступив чоловік. Флер була шокована – він з’явився нізвідки. Вона не чула ні звуків, ні кроків. Наче мить тому він був десь в себе і просто переступив поріг і опинився в капсулі. Чоловік мав обличчя квадратної форми, широку посмішку, трохи припухлі губи. Високий, тонкий ніс та виразні, великі очі. Його коричневе волосся хвилястими кучерями спадало йому на груди. Одягнений він був в непримітний одяг, що не сковував рухів.
— Вітаю! А вас багато. — посміхнувся чоловік. — Я був здивований, як відчув енергетичний знак у всесвіті. Більшість моїх товаришів після знищення планети вирішили жити на Землі і берегти наші знання там. Не думав, що хтось захоче покинути ту прекрасну планету. Ха-ха-х. Вибачте я Фазеліз.
Чоловік показав на тильній стороні правої руки знак. Він був точно таким же як і у Етер. Мальтус підвівся та підійшов до гостя. Він склав долоні разом перед стобою та вклонився.
— Вітаю! Ми чекали на Вас. — сказав Мальтус та випрямився.
— Це зайве. Я ж не творець, а звичайний чоловік.
— Для нас ви легенда, яка втілилася в життя — сказав Кларк.
— Будь ласка, проходьте. Я Мальтус, це Флер, Етер, Май та Кларк. — почергово він представив всіх.
Фазеліз сів в голову столу навпроти Мальтуса.
— Я не на довго. Маю на вечір повернутися. —  сказав гість та почав пильно оглядати всіх, довше затримавши погляд на Маю та Етер. — Бачу, що серед вас немає знайомих мені душ.
Чоловік побачив такий самий знак як у нього – на руці Етер. Значить йому треба передати те, що знав він сам щодо цього знаку, бо на Землі це вже зробили.
— Перед тим, як ми почнемо. — продовжив Фазеліс. — Трохи введу Вас в значення філософії знаку. Трикутники це протилежні сили. Лівий стоїть на вершині та позначає добро, на противагу йому зло. Лінія, яка їх з’єднує це терези, а кола це оберти через які зло перетікає в добро, а добро в зло. Якщо зробити оберт навколо кола терезами, то положення вершин зміниться, але лівий завжди буде стояти на вершині. Має бути баланс всередині вас. Відкидаючи зло – добрим не станете.
— Як це допоможе нам побороти Ликола? — буркнув Кларк. — Нам треба буде його повернути?
— Технічно так, але це може бути не буквально. — відповів посміхаючись Фазеліс. — Ключ маєте знайти ви. — глянув він на Етер та Мая.
— За вашим народом ходить слава, що ви можете володіти і добрими енергіями і злими. Як ви це робите без шкоди для душі і тіла? — поцікавився Май.
— Тут в центрі стоїть описана мною філософія. І додається рух по траєкторії золотого числа.
— Ви зараз про золотий перетин? — перебила відповідь Етер. — Але у нас на планеті часто використовують його в композиції та і не тільки.
— Саме так. Це співвідношення між двома частинами, яке дорівнює 1,618. Золоте правило, що б не відбувалося навкруги і яку б енергію ви не використовували – добра завжди має бути трохи більше. — пояснив Фазеліс та звернувся до Мая та Етер. — Ніколи не думав, що переплести душі, як зробили це ви – можливо.
Флер почувши це дуже здивувалась. Вона чула про таке в дитинстві ще тисячі років тому. Але вона думала, що це тільки легенда, фантастика.
— Поясніть будь ласка. — сказала Етер.
— Зазвичай ритуал передачі власної енергії комусь – досить ризиковий. Більшість випадків про які я чув – були трагічні. Важко передати частину енергії і не розчинитися. А коли ти кохаєш людину якій передаєш її, зупинитися неможливо.
Етер почервоніла. І водночас пожаліла про своє прохання. Їй менше всього хотілося ділитися своїми почуттями з громадськістю. Особливо враховуючи, що вона до кінця сама не визначилася в них. Для неї сказане гостем – звучало дивно. Далі розпитувати вона не хотіла. Це помітив Фазеліс і мовив:
— Знаєте, в мене є ідея. У Вас є десь кімната, де я можу поговорити з кожним сам на сам? Це буде більш доречно. Впевнений, є речі які мають залишатися в таємниці.
— Пропоную продовжити в медитаційній. — запропонував Мальтус. — Впевнений Вам сподобається. Я проведу.
Чоловіки вийшли з кімнати та попрямували туди.
— Ваше житло – витвір мистецтва. Ці милі часові заломи чарують.
— Дякую. Насправді це експеримент який вдався.
— Але не з першого разу. — додав Фазеліс. — Зробивши Вас майстром в цій справі. Ви можете створювати такі місця для інших.
— Боюся моєї сили не вистачить для ще одного такого витвору. Тим паче, що я робив це не сам.
— Те що вдалося колись, може вдасться ще раз. Так само як і те що вийшло зробити раз – неможливо повторити більше ніколи. Останнє – це випадку. Він хаотичний та непередбачуваний. Але у Ваших силах перетворити його на закономірність. Питання в тому, скільки часу ви готові на це витратити.
Обидва чоловіка зупинилися перед дверима медитаційної кімнати. Коли вони відкрилися – Фазеліс кілька секунд стояв милуючись краєвидом. Ліс відтворений в будівлі виглядав неперевершено.
— То ходімо. — посміхнувся він та зробив крок в середину.
— Я не піду з Вами. — сказав Мальтус. — В мене немає питань. Просто гукну когось. Ви поки розміщуйтеся.
Фазедіс розвернувся до компаньона.
— Питання в Вас є. Це я знаю точно.
— Так, але відповідь на нього я маю. І це не змінити.
— Я все ж спробую.
Мальтус врешті решт погодився і зайшов всередину з чоловіком. Він зачинив за собою двері і обидва розмістилися на галявині. Мальтус розповів історію, як Флер втратила голос.
— Вона призвичаїлася, але мені здається, що до ритуалу волна була щасливішою. Якби був шанс повернути їй голос.
— Ви знали на що йшли. Тому тут Ви праві. Нічого не вдієш. А як в цій ситуації почуває себе Май?
— Після того, як Етер передала йому частину енергії – він згадав Малум, через яку ми вимушені були так з ним вчинити.
— Це трохи змінює ситуацію. — посміхнувся Фазеліс. — Відмінити наслідки не можна, але так, як Май пригадав причину Вашого вчинку – підозрюю, що Ваші сили також оживилися, наразі цього вистачить, щоб створити свідомий сон. По типу такого, як зараз переживає Етер. Вона наразі змогла через свої сновидіння подорожувати в просторі, а ви можете створити свою реальність та контролювати все в ній.
— Звучить обнадійливо. А в чому нюанс? Враховуючи філософію, про яку Ви розповідали раніше. — уточнив Мальтус.
— Моментів таких може бути безліч. Той який я бачу одразу – це те, що створена реальність відчувається як реальне життя, але ним не є. І якщо в якийсь момент там буде цікавіше, то ви можете лишитися уві сні назавжди. Тому пробувати такі сни чи ні – вирішувати Вам.
— Дякую. Є над чим подумати.
Мальтус підвівся і попрямував до виходу. Приємно, що доля підготувала для нього такий сюрприз. Флер, коли врятувала Етер від смерті, вплинула на долю Ордену в данний момент часу. На мить здавалося, що всі проблеми зменшилися до розміру зернини рису. Лишилося перемогти Ликола. В цей же момент Мальтус відчув тривогу в середині себе і посміхнувся. Таке приємне нерозуміння, що робити далі. Його підсвідомість била на сполох. Треба буде шукати нову ціль, щоб продовжити наповнене життя.
Наступним до Фазеліса завітав Кларк. Він трохи скептично був налаштований до нього і їх філософії, але додаткова точка зору ніколи не буде зайвою. Хлопець підійщов до співрозмовника та сів поруч.
— Вітаю ще раз! Я здивований, що Ви прийшли. — почав чоловік. — Ви наче досить прискіпливі до філосіфії якої я притримуюсь.
— Вітаю! — посміхнувся Кларк. — Від Вас нічого не сховати. Так і є. Та тут питання не в Вас. А в мені. Я так відношусь до всього.
— І все ж ви тут. То про що хотілося Вам спитати?
— Після смерті свого брата, я декого зустрів. Вона запала мені в душу, але ця дівчина здається занадто ідеальною. Я вже мав плачевний досвід коли все було добре і нічого не віщувало біди. Судячи з Вашої філософії – в добрі є ложка дьогтю, а в злі промінь сонця. Як мені позбутися сумнівів стосовно коханої?
— Ніяк. Сумніви так само мають позитивні і негативні сторони. Притримуйтеся серединної лінії і будьте позитивним. Те що Ви можете зробити з практичної точки зору – це дати Вам обом більше часу бути разом. Очікуйте від неї всього, що можете і не можете уявити і спілкуйтеся. Багато, багато спілкуйтеся. Про життя, її відношення до важливих для Вас тем. Якщо в ній є щось, що погано закінчиться для Вас – це відразу стане зрозумілим. А ще будьте відвертими з собою. Не виправдовуйте її негативні дії і не приписуйте того, чого в неї немає.
Кларк підвівся. Десь в глибині себе він відчув, що приблизно так він і вважав. Але Фазеліс це відкопав і підсвітив. Неначе в тебе щось вертілося на язиці і ти не міг це сформулювати, а інша людина допомогла озвучити фразу.
— Дякую. — коротко мовив хлопець.
— Я радий, що Ви зайшли.
Наступною до Фазеліса прийшла Етер. Вона підійшла до нього і сіла поруч як і інші. Дівчина не знала з чого почати. Питань було кілька.
— Ви поки що найбільш схвильовані з усіх хто сьогодні приходив до мене. З чого хочете почати? — спитав він.
— Вчора дещо сталося. Не думаю, що ви це з кимось обговорили, та в цьому місці ще проживала Алія. Вона в ході виснажливої роботи над собою отримала руківʼя, але загинула, бо обрала сторону зла. Я не бачила, що відбулося з дівчиною насправді, бо передала частину своєї енергії і прокинулася в ліжку на Землі. Май сказав, що ця зброя не зберігає енергію іншої людини. Руківʼя транслює ту енергію, яка є в середині людини, що ним володіє. Коли я його торкнулася, то побачила кнути, які були вкриті злою сутністю зверху.
— Чому ви обрали саме таке формулювання? Що було всередині цих кнутів?
— Яскраве біле світло. Невже в мене більше злої сутності? І навіщо це треба? Ця зброя для того, щоб вбивати демонів та іншу нечисть. Злом зло не знищиш.
— Насправді все набагато ширше ніж Вам здається. Коли зброя стає універсальною – це дає змогу знищити зло, яке ховається в добрі. Це дар, який впливає на світову. Ви мене дивуєте все більше. Як Вам вдалося спинитися при передачі своєї енергії?
— Мені не вдалося. Припускаю, що вижила я лише через те, що фізично була на Землі. Повернувшись я потрапила в лікарню. І дуже довго відновлювалася.
— Але Май Вам допоміг і віддав частину своєї енергії. — стверджував чоловік.
— Та ні. На Землі Мая не було. Був інший хлопець, який про мене піклувався. — сказала Етер з сумом в голосі.
Хоча пройшов час з їх останньої зустрічі почуття до нього не стали меншими. Вона ще пам’ятала їх поцілунок біля печери. Етер лякало, що до Мая вона відчувала такі ж почуття.
— Розібратися з цим Вам допоможе розмова з хлопцем. Розкажіть йому все що з Вами відбувалося. Я Вас запевняю, Ви маєте частину його енергії.
— Я боюся зробити йому боляче своїм откровенням. У нас зароджувалося щось, але він вирішив залишитися друзями. Зараз, коли я повернулася – мені здається, що він хоче відновити близьке спілкування зі мною. Та може я себе просто накручую? У будь якому разі, я впевнена, що розповідь про іншого хлопця, до якого в мене почуття його не порадує.
— Може і таке бути. Моя відповідь для Вас не зміниться. І ще. Запам’ятайте, що при передачі частини своєї енергії коханому – неможливо покохати когось іншого.
Етер встала. Вона думала кого з цих двох вона кохає не насправді. Ще дівчина не розуміла покращився в неї настрій, чи навпаки став гірше. Їй трохи полегшало від слів Фазеліса. Та в ту ж мить розмова з Маєм буде не найприємніша. Нерви бігали по її тілу здригаючись незрозумілою тошнотою.
— Дякую. Хоча мені не дуже хочеться підіймати тему подій Землі з Маєм, та якщо це буде Вашою порадою і Ви впевнені, що це вирішить моє питання, я зроблю як Ви радите.
— Не бійтеся говорити про речі, які приносять Вам дискомфорт. Відверта розмова ніколи не нашкодить.
Фазеліс чекав останнього гостя. Чоловік розумів, що Флер до нього не прийде. Мальтус все вже дізнався для неї. Йому було цікаво спостерігати за членами ордену. Всі такі різні і в той час злагоджені і піклуються один про одного.
До кімнати зайшов Май. Він розминувся з Етер. Та була не в гуморі коли проходила повз. Складно було уявити що саме вона тут почула. А ще цей жалісливий погляд не давав йому спокою. Хлопець сів навпроти Фазеліса.
— Про що ви говорили з Етер? — одразу почав він. — Вона вийшла досить стурбованою. Чи можу я їй чимось зарадити?
— Ви можете ставити мені питання тільки які стосуються Вас особисто. Ви ж хотіли поговорити ще до того, як розминулися з дівчиною. Що Вас бентежить?
— Я гадаю Ви помилилися, коли сказали, що ми з Етер переплели душі. — сумно мовив Май. — Я вже передав частину себе іншій дівчині.
— Цікаво. А як вдалося вижити Вам?
— Коли Етер загинула, тоді ми ще не знали, що їй вдалося повернутися на Землю живою, я вирішив будь що потрапити на цю планету. І через деякий час ми знайшли туди шлях. Там під час мандрівки я зустрів дівчину. Вона до сих пір в мене не виходить з голови. Рита потрапила через мене в халепу. Вона була на межі життя і смерті. Я врятував її тільки завдяки ритуалу.
— Цікаво. А що Вас найбільше хвилює в цій ситуації? Прошу, будьте відвертими.
Май затих. Він довго сидів і перебирав те, що було в нього на душі. За хвилину він вивів причину всіх переживань.
— Я закохався попри те, що мав почуття до Етер. На той момент я був впевнений, що вона мертва. Але тоді не пройшло багато часу від втрати, щоб знову відкрити своє серце. — закінчив Май.
— Ви і не кохали іншу людину. Маючи частину енергії дівчини і відчуваючи взаємні почуття – неможливо передати її іншій людині. Вам так само треба поговорити одне з одним про Землю. Таку ж пораду я дав Етер. Дайте слово, що коли вона почне обговорювати цю тему, Ви перші їй все розкажете. — попросив його чоловік.
— Добре. Дуже дякую Вам. Я здогадуюсь, що могло бути на Землі. Це з розряду фантастики.
— Доля майстерно вплітає нас в свої сітки. І те, що для нас фантастика, для неї логічний порядок. Є ще дещо, що може вам допомогти. Між Вами з Етер міцний енергетичний зв’язок. Пам’ятайте це.
— Якщо відверто, то я мало в це вірю. Мені здається вона сильно віддалилася коли я їй запропонував дружбу.
— А дарма. Ну добре, мені час. Передавайте привіт всім. Я не встигну проститися з членами Вашого ордену.
Чоловіки піднялися та попрямували до дверей. Мая здивувала фраза, що Фазеліс не встигне попрощатися. Всі його чекали в коридорі капсули, щоб ще раз подякувати.  Хлопець вийшов з кімнати першим. Він повернувся, щоб пожартувати на тему того, що Фазеліс не встигне з усіма попрощатися, але коли Май це зробив за ним вже нікого не було. Чоловік зник так само несподівано, як і з’явився, тому єдине що залишилося Маю – передати вітання.
Члени Ордену зібралися за столом на кухні і обговорювали за вечерею те, що розказував їм гість. На кожного він справив незабутнє враження. Май помітив, що Етер була досить напруженою весь вечір, хоча і намагалася не подавати виду. Ввечері вже коли всі розійшлися і вони повернулися до себе в кімнату, Етер сиділа в себе на ліжку як завжди спершись на бильце. Вона з нетерпінням чекала Мая з ванної кімнати. До цього вона прийняла там холодний душ, щоб хоч якось зібратися з думками, але він навіть не допоміг зняти напругу. Коли відчинилися двері ванної дівчина випали:
— Я хочу поговорити з тобою про Землю.
Май трохи розгубився. Він не очікував, що Етер ось так одразу почне підіймати цю тему, хоча розумів, що ця розмова буде сьогодні. За кілька секунд хлопець зосередився та відповів:
— Згоден, але я почну перший. Та подорож, про яку я згадував раніше – була на Землю.
Етер здивувалася. Їй здавалося, що всі в Ордені трохи остерігалися Землі. А тут така заява. Май обійшов ліжко та сів, так само як і дівчина, з іншої сторони. Він здавася спокійним та серйозним.
— Єдиний шлях на Землю для мене, щоб я пам’ятав своє життя тут, було вселення в іншу людину. Тому, коли я потрапив на Землю – вже мав життя, про яке нічого не знав. Як виявилося потім я володів шахтами корисних копалин. Які своєю роботою спричиняли зсуви. Це не тривожило, судячи з усього, власника тіла в яке я потрапив, але я прагнув виправити ситуацію і так потрапив в один з храмів.
Етер прослухавши цю частину сиділа привідкривши рота і дивилася на хлопця. Дуже цікавий збіг виходить. Та Май в цей час продовжував.
— Там я познайомився з однією дівчиною. Вона там відновлювалася від невідомої хвороби. Ми не одразу потоваришували, в принципі як і ми з тобою. Разом ми тренувалися, медитували. Якось навіть промокли під дощем, коли поверталися до храму. Якщо я скажу, що байдужий до неї – це брехня. Тоді я був наче зачарований дівчиною. Як і зараз.
Май говорив відверто. З одного боку йому не хотілося робити боляче Етер, але брехати він не міг. Хоча така відвертість могла ще більше розізлити дівчину по відношенню до нього. В хлопця навіть закралися сумніви, щодо доцільності розмови. Але він мав виконати обіцянку, яку дав Фазелісу.
— В останню нашу зустріч, на нас напали колеги по бізнесу. Але це не найгірше. В одного з них якось проник Акірам. Він чимдуж шпурнув дівчину в скелю.
Хлопець сидів дивлячись перед собою, але жаль і провина чулися в його голосі. Етер помітила блиск від сліз в його очах. Та більш за все, те, що вона збиралася розказувати хлопцю фактично було тим, що вона чула зараз.
— Тоді вона майже вмерла. Мені довелося передати їй частину своєї енергії і зникнути. Її звали…
— Рита. — закінчила за Мая Етер.
Він різко повернувся до неї та прищурив погляд.
— Ти також з нею знайома?
— Так. Кожен день дивлюся на неї в дзеркало.
Вони сиділи дивлячись один одному прямо у вічі. В обох пазл складався. Схоже було, що Етер, Рита були однією душою, як і Май з Максом. Щоб трохи знизити емоційне напруження вони повернулися та знову дивилися перед собою.
— Моя розповідь була б про мудака, який виявився хорошим хлопцем. Врятував мене, закрив видобуток копалин в шахтах і не став їх продавати, бо…
— Не міг гарантувати, що інші після покупки не продовжуть руйнівний бізнес.
— Саме так. І після зустрічі з Акірамом. Я до речі здогадувалася, що це не здорова річ, але що це саме він... Я шокована. Після сутички згадала знак і його випадково побачив Терзін, намальованим на листку. Після розповіді Фазеліса, мені відкрилася ця частина пам’яті. Добре ж вони бережуть своє знання.
— Терзін. Я відразу зрозумів, що він не звичайний монах. Чоловік здогадався, що в тілі був не справжній Макс, а я. Слова Фазеліса це підтверджують.
— Виходить, що так. Як на мене дуже заплутано. А ще якби я знала що Макс це ти, то добре подумала б як відповісти. Весь цей час мене мучила думка, що зі мною щось не так. Для мене кохати різних людей однаково – не можливо. Тому і відмовила Максу, попри те, що не пам’ятала подій капсули. — сказала Етер і сама злякалася своєї відвертості.
Вона сиділа напружена і трохи налякана, бо дійсно мала до хлопця почуття, але не планувала ділитися інформацією про це так скоро. Май розвернувся до дівчини. Сперся на свою руку, що була між ними та посунувся ближче. Він відчував теплоту її тіла, помітив легкий рум’янець. Для нього вона була милою та ніжною. А таке зізнання гріло його душу.
Етер повернула голову в його напрямку. Напруження заважало дихати. Хлопець взяв її за талію та притянув до себе. Пара поцілувалася. Цього разу поцілунок був пристрасний. Ні Май, ні Етер не стримували себе. Вони смакували губи одне одного. Дівчина поклала свої руки на плечі хлопцю та обхватила його голову обома руками. Май взяв її за талію та потягрув на себе. Дівчина залізла йому на ноги, свої вона поклала з обох боків. Хлопець обійняв Етер за спину. Її груди були трохи вище його. Він відчував як шалено б’ється її серце. Його билось в такт. Сидячи в нього на руках Етер була трохи вище. Вона взяла ніжно його за бороду та поцілувала ще раз. Цього разу вона додала ще трохи вільності собі і обережно облизала верхню губу і прикусила нижню. Май від цього промурчав від збудження. Він повалив її на бік. Сам ліг над нею. Етер скориставшись ситуацією обхватила ногами його за талію. Ноги самого Мая фіксували сідниці дівчини прямо перед собою. Він сперся на один лікоть, а іншою рукою водив по тілу Етер. Хоча вони були одягнені, та відчувала кожен його дотик. Спочатку шия, потім ключиця, далі груди: одна, друга. Після живіт. Від цих ніжних дотиків у неї пішли по тілу мурашки та закрутилася голова. Напруження між цими двома росло. Коли Етер відчула, що Май збудився весь – ще раз пристрасно його поцілувала.
— Я хочу тебе смакувати не поспішаючи. Сантиметр за сантиметром. Всюди. — шепотів їй на вухо Май. — Я буду тебе цілувати в різних місцях.
Він поцілував її шию. Під своїми губами він відчував як б’ється її артерія. Солодкий аромат парфуму робив дівчину ще солодшою. Від такого в Етер по всьому тілу побігли мурашки.
— Я тебе кохаю. — мовила дівчина.
— А я тебе. — відповів Май. — Мені не вистачить життя насолодитися спілкуванням з тобою, коханням з тобою. При цьому я хочу розтягнути задоволення від часу проведеного разом. Тому полуничку залишимо на потім, але ти не пожалкуєш. Повір.
Етер в ту ніч отримала незрівнянне задоволення, як і Май. Коли сил у обох не стало дівчина заснула в обіймах хлопця.