Вадим Булава - Долина Крижаних Сліз, Вадим Булава

Майкл протер очі так сильно як міг і ще окинув поглядом увесь ліс – ані рух, ані сяйво дерев, ані ліс не були сном, як би того він сам не хотів.

Усе це відбувалося насправді, не було тут вигадок, ілюзорних моментів чи сну. Це все була чиста реальність, щоправда, за межами нашої реальності.

І дивовижні музичні акорди, і невідомі людині запахи так само були абсолютно реальними з однієї простої причини: до приходу сюди Майк би навіть не зміг їх уявити, а тут вони панували скрізь.

– Що це? Невже якісь дикі звірі? Але ж вони такі швидкі. З’являються і зникають настільки блискавично, що я не встигаю їх запримітити!

Вони були невеликі зростом – максимум пів метра, проте у довжину видавалися дещо довшими. Та що там, куди довшими – з метр, а може, й більше.

– Я не знайомий з місцевою фауною… Мабуть, це дуже погано. – Незнайомі звірі оточували його з різних сторін, і на мить він запримітив щось руде, що одразу зникло. 

Дивний звук – немов поєднання крику шакала та писку миші почулося з дерев позаду та попереду.

Майк спинився, адже все вже й так було зрозуміло – він у пастці. Десятки сяючих блакиттю очей дивилися на нього з усіх сторін, готуючись до нападу. Ось вони вже й показалися з-за кущів. Їх було багато, та й атакували вони зграєю. Ззовні ці дивовижні звірі були майже точною копією лисів. Якби не біло-руде хутро, видовжені пазурі й кігті та відтінок очей, їх би складно було відрізнити від земних тварин.

– Не підходьте! Чуєте?! Я озброєний, геть! – Тисячі шиплячих звуків відповіли йому, а перші з позаземних лисів кинулися вперед. Майкл метнувся вбік, але атака почалася одразу з усіх сторін, через що тікати було нікуди. Все відбулося надзвичайно швидко. Десятки звірів зі швидкістю наближалися до хлопця. Завиваючи та підстрибуючи, вони вже очікували здобич, але раптом в небі прогримів якийсь звук, схожий на грім. Один зі звірів, який у цей момент стрибнув на Майка, враз відлетів в інший бік під дією невідомої сили. У небі стався яскравий блакитний спалах, і у різні боки від нього полетіли сотні блискавок із тисячами іскр вогняного кольору. Вогонь заполонив усе навколо. Крики заполонили ліс, а погляд Майка огорнув той дивний туман, з якого він вийшов ще досить нещодавно. Тепер же зовнішній світ вкотре відійшов на другий план. Очі заплющилися, і картина лісової битви остаточно зникла, замінивши собою чорний екран відключки.