Юні Хонг - Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту, Юні Хонг

Чи не зашарівся він, чи не почав затинатися або озиратися? Можливо, він примружився від люті? Не кожен скаже вам відверто: «Гей, це не надто тактовно!», але про обурення свідчитиме мова тіла, і вам треба її розуміти.

Тут я можу навести особистий приклад. Наведений далі діалог змусить будь-яку людину з азіатською зовнішністю якнайшвидше перервати розмову й надалі наполегливо уникати такого співрозмовника.

Людина з браком нунчі: Ти звідки?

Азіат у діаспорі: З [Окленда / Бірмінгема / Парижа / іншого міста в країні, де азіати становлять меншість населення].

Людина з браком нунчі: Ні, звідки ти насправді? Ну, твої батьки — вони з якої країни?

Що взагалі коїться у вашій голові, коли ви запитуєте про таке?

Власне, у свідомості людини з браком нунчі з наведеного прикладу є певний набір «правильних» відповідей (Китай, Японія, Корея тощо), і, якщо співрозмовник не вибирає варіант із цього набору, у її голові ніби спалахує червона лампочка з написом: «Неправильна відповідь».

Бентежить, наскільки часто мені доводилося пояснювати, чому не варто про таке розпитувати. Утім, в інструкції до фенів для волосся досі пишуть, що ними не можна користуватися, приймаючи ванну, тож, мабуть, деякі речі просто треба повторювати знову і знову. Отже, якщо ви не спецагент міжнародної служби, яка полює на майстра перевтілень, не варто запитувати про щось співрозмовника, а після його відповіді казати: «А от і ні!» — або в будь-який інший спосіб ставити під сумнів його щирість. Будь ласка, прийміть відповідь на ваше запитання й не прискіпуйтеся.

«Та мені ж просто цікаво було!» — це в жодному разі не виправдання в такій ситуації. Ваша допитливість не позбавляє співрозмовника права відповідати на ваше запитання так, як він уважає за потрібне. Або не відповідати взагалі. Це стосується й запитань на кшталт: «Коли вже плануєш одружуватися/вагітніти/худнути?» Не забувайте правило нунчі № 4: «Ніколи не нехтуйте змогою помовчати».

Невеличкий тест: визначте відповідальну людину

Уявіть, що ви менеджер з роботи з клієнтами та працюєте в компанії, яка продає ергономічні веганські кавоварки, виготовлені відповідно до всіх етичних міркувань. Якось увечері, коли ви вже відпочиваєте вдома після робочого дня, телефонує керівник вашого підрозділу й каже, що треба якнайшвидше їхати на коктейльну вечірку в центрі міста, оскільки її влаштовує друга за обсягом клієнтської бази у світі веганська мережа кав’ярень. Погані новини полягають у тому, що ви вже пропустили частину заходу, і, коли приїдете на вечірку, у вас залишиться з півгодини на спілкування. Як оптимально використати цей час?

А. Роздати надруковані рекламні матеріали всім, кого ви там зустрінете.

Б. Підійти до найстаршого й найбільш лисого білого чоловіка в залі.

В. Підійти до людини, яка найстильніше вдягнута.

Г. Підійти до найгаласливішої людини.

Ґ. Підійти до людини, навколо якої скупчилося якнайбільше відвідувачів вечірки.

Правильна відповідь: каверзне запитання. Усі відповіді неправильні, оскільки вам бракує інформації. Без контексту кожна з п’яти відповідей базується не на нунчі, а на необґрунтованих припущеннях щодо того, хто ухвалює рішення в цій мережі кав’ярень. У деяких випадках правильна відповідь А — потрібно роздати надруковані рекламні матеріали всім, кого ви зустрінете. Проте варіант А може бути неприйнятним у межах певної корпоративної культури. Ба більше, у деяких країнах світу не можна звертатися із зухвалим проханням до людини, яку ви щойно зустріли. Спершу треба взяти в неї візитівку й зателефонувати їй наступного дня, щоб домовитися про зустріч. Звісно ж, ви, вірогідно, проґуґлили цю мережу кав’ярень та її керівників, їдучи в таксі, але, якщо ви досі не впізнали нікого з керівників на вечірці, треба витратити ще декілька хвилин, ласуючи коктейлем, або ж постояти поряд з місцем, де відвідувачів якнайбільше. Проаналізуйте ситуацію в приміщенні, спираючись на «окомір». Навіть якщо у вас обмежений час — особливо якщо у вас обмежений час. Ви мусите спланувати свої дії, перш ніж починати спілкуватися з гостями на вечірці.

Якщо ви не знаєте, хто ухвалює рішення в цій мережі кав’ярень, не варто гарячково намагатися здогадатися, хто ж це, орієнтуючись на одяг чи стиль спілкування присутніх. Знайдіть людину, яка вам допоможе.

У ділових питаннях, як і в житті загалом, потрібно знайти найдоброзичливішого співрозмовника, який необов’язково має обіймати високу посаду.

Під час корпоративних заходів, як-от рекламні коктейльні вечірки, хтось зазвичай розливає напої — це можуть бути професіональні бармени або «дрібні» стажисти. Хтось, на кого людина без нунчі навіть уваги не зверне, адже стажист — «то хтось неважливий». Але ж ви — не людина без нунчі! Ви на шляху до майстерності в нунчі! Ви розумієте: якщо комусь доручили розливати напої, то ця людина неодмінно буде ввічливою та готовою допомогти, адже в цьому й полягає її завдання. Ви можете прямо запитати в стажиста, хто ухвалює рішення в цій мережі кав’ярень і як найкраще звернутися до цього керівника. Можливо, стажист не знатиме відповіді на це за питання, але він неодмінно познайомить вас зі своїм керівником, той своєю чергою відрекомендує вас своєму керівникові — і так триватиме, доки ви не знайдете людину, яка зможе влаштувати вам зустріч без подальших посередників.

Безумовно, ви вже чули пораду про те, що не варто вести справи з людиною, яка нетактовно ставиться до обслуговувального персоналу. Подібна повага — вияв не лише ґречності, але й прагматичного підходу. Доволі часто, здавалося б, «неважливі» співробітники геть усе знають. Згадайте людину в себе на роботі, якій начебто завжди відомо все, що відбувається, і яка навіть може безкарно переривати голову відділу. Зазвичай ця людина — секретар у приймальні або офіс-менеджер. Майстер нунчі розуміє, що вам потрібна підтримка таких людей.

Розділ 7. Нунчі та взаємини

Коли я навчалася в Сеулі у восьмому класі, мій підручник із суспільствознавства починався з цитати Арістотеля: «Людина за своєю природою — істота політична»[40]. У мене збереглися яскраві спогади про цей підручник, бо текст ілюструвала фотографія мурашника, а я ненавиджу мурах. У цьому розділі учням пояснювали, що, попри проживання в групі, мурахам не треба покладатися на взаємини, щоб вижити, оскільки вони діють лише відповідно до інстинктів.

Той факт, що корейський підручник починається саме так, доводить цінність для корейської культури погляду, згідно з яким окрема людина — це частина колективного утворення, як клітина в багатоклітинному організмі. Давні конфуціанські традиції, які досі впливають на країну, ґрунтуються на переконанні, згідно з яким кожен мусить відігравати свою роль у взаємозв’язку з іншими людьми. Відхилення від цієї ролі руйнує єдність. Якби всі відмовлялися від неї, суспільство занепало б.

Попри це, конфуціанство не відповідає ідеям капіталізму, характерним для сучасного життя, тому багато в чому ця ідея в Кореї втратила колишню вагомість. Проте цікавою видається значна суголосність давніх суспільних ідей Кореї з теоріями давньогрецьких філософів, особливо віра в те, що люди живуть у групі, оскільки не можуть вижити самотужки. Ще одна цитата з Арістотеля: «Будь-яке об’єднання утворюється для певного щастя… заради того, що вважається достойним життям»[41].

Достойне