Ана Маіс - Наші обіцянки, Ана Маіс

—Що прийшло розуміння?

Мене починало нудити від її тону. Я вирішила дотримуватись однієї теорії для всіх, щоб не підставити себе, і Давида.

— В це мало віриться. Я пам’ятаю, яким зневажливим поглядом він дивився на тебе. Якщо в нього були до тебе почуття, то вони давно згасли. — вона стиснула губи в тонку лінію. Я здійняла високо голову, і наступні слова сказала ще впевненіше : — Я бачила, як ти намагалась зайти до його кабінету.

Мені не подобалось те, як я нахабно їй відповідала. Але терпіти таке у свою сторону теж не могла.

Її шкіра на обличчі набула червоного відтінку від гніву.

— Ти не скажеш йому. — прошипіла вона. — Я не дозволю.

— І що ти зробиш? — відповіла піднявши одну брову.

Це було так неочікувано.

Паніка відчувалася в кожній кінцівці, коли моє тіло нахилилося назад і впало в басейн. Вода була крижаною. Я мутно бачила, як віддалялась жіноча фігура.  Вона пішла і залишила мене одну в холодній воді. 

Все відбулось так швидко, що я не одразу зрозуміла, що йду на дно…