Єва Басіста - Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста

- А тому я в халаті, а.. також без білизни?

- Ну щоб не змерзла, а твоя білизна сушиться у ванній.

- Сушиться? - кліпаю.

- Так… Я її вчора виправ, бо.., - він зупиняється, але не надовго. Продовжує: - Твої трусики були вкрай мокрі, а сьогодні б тобі було неприємно їх одягати на себе. Тому взяв та виправ їх.

Дивно… Я розумію, що він мене роздягнув та поклав спати, але прати мою білизну. Це вже занадто. Але нехай. Виправ, то виправ…

- Дякую, - відповідаю, продовжуючи дивуватися з його дивної дії, і одночасно думаючи, що він бачив мене зовсім голою.

- Нема за що, - дарує легку посмішку.

Між нами виникає мовчанка, під час якої дивимося одне на одного. Роман не витримує так довго зиркати на мене. Знову тягнеться до свого смартфона, який коротко та гучно пищить на тумбі. І хто його там так дістає?

- І що далі? - запитую у Романа. Бо сама не знаю, що має бути… Продовження вчорашнього?

- Я не проти валятися в ліжку до вечора та нічого не робити, але я маю важливі справи. Якщо ми зараз встанемо, то у нас буде час, щоб щось перехопити до шлунків, а там завезу тебе додому, - відкидає він ковдру та встає. - Тому пропоную вставати.

Мої очі одразу туди. Викочую їх та… Я ніколи не бачила голого чоловіка. Ні. Бачила… Тільки у фільмах. І тут не буду говорити в яких саме…

Але в живу… Ніколи.

Він ідеальний. І це не перебільшення. А там… І там усе добре… Мене кидає у жарінь.

- Я швидко в душ, а потім ти підеш, - звертається до мене і зовсім не соромиться свого вигляду. - Добре? Чи може ти хочеш першою? Можу тебе пропустити.

- Ні, йди ти, - бурмочу і паралельно шаріюся. - Я після тебе.

- Ок.