Томас Еріксон - Мій бос — ідіот, Томас Еріксон

Що ховається під поверхнею та що обманює нас усіх

Рушійна сила — це те, що змушує нас вставати з ліжка, ходити на роботу, і це те, завдяки чому ми хочемо робити все, що можемо — день у день, з року в рік.

Дещо спрощено можна сказати так: це — ваші мотиваційні чинники. Або навіть простіше: це відповідь на запитання: чому.

Чому ви готові напружувати себе й докладати зусиль?

Чому ви хочете зробити щось «більше»?

Чому вам важливо, щоб у вас вийшло саме це?

Або таке саме запитання: Чому цей розділ абсолютно вам нецікавий?

Рушійні сили можуть змінюватися з часом. Життя змінюється, і тоді змінюються ваші мотиви до дій у різних сферах. Залежно від того, на якій стадії свого життя ви нині, значення для вас матимуть різні речі.

Приклад: якщо людина не має багато грошей, можливо, вона мріє стати мільйонером. У цьому немає нічого поганого. Але, скажімо, ви виграли в лотерею. Фокус-покус — і ви стали фінансово незалежним. Раптом гроші вже не так важливі для вас. На цьому фронті ви вже досягли успіху. Натомість ви менше працюєте й починаєте займатися чимось іншим, можливо, тим, про що завжди мріяли, але ніколи не могли собі дозволити. Можливо, почнете малювати картини або виграли так багато грошей, що тепер хочете стати видатним меценатом і жертвуєте кошти благодійним організаціям.

Нічого з цього ні краще, ні гірше за інше. Просто в різні періоди свого життям ми маємо різні пріоритети.

Наприклад, потреба в безпеці та стабільності зростає, коли в нас народжуються діти, і, можливо, зменшується, коли вони виростають і йдуть із батьківського дому. Ми можемо знову розслабитися. Рушійні сили змінюються з життєвими ситуаціями. Однак кольори так не міняються.

Рушійна сила людини — це, по суті, те, заради чого у цієї людини б’ється серце. Це речі, які для нас справді мають значення. Кожен раз, коли ми беремо на себе завдання, що задовольняє один із наших чинників-мотиваторів, у нас пробуджується пристрасть та енергія. Ми хочемо викластися на всю повну, і це, безумовно, краще, коли завдання відповідає нашим основним рушійним силам. Саме з цієї причини їх варто знати й добре розуміти.

Чи справді ми перевіряємо правильні речі?

Індивідуальні тести й перевірки, приміром, у процесі підбору персоналу, існують вже давно. Ми можемо відстежити їх аж до часу Першої світової війни. Трохи згодом, у 1920-х роках, вони стали справді модними, з часом ставали дедалі досконалішими, а отже, і точнішими.

Беручі на роботу, більшість компаній шукають передовсім досвід і компетентність. По-друге, рекрутери дивляться на поведінку та рушійні сили.

Я думаю, що має бути суворо навпаки.

Якщо людині бракує якоїсь компетенції, її завжди можна навчити, наприклад, організувавши внутрішні курси в компанії. У більшості випадків компанія, мабуть, уже має когось із бажаними компетенціями.

Однак, якщо людина керується цінностями та рушійними силами, які узгоджуються з вашими / вашої компанії, тоді у всьому світі немає таких курсів, які змогли б це змінити. З такою людиною ви не прийдете на роботу з однаковою мотивацією, і з часом це може спричинити стрес для всіх.

Чому саме ви взялися читати цю книжку?

Візьміть цю книжку як приклад. Звичайно, я радий, що ви вирішили її прочитати. Але найцікавішою є причина, тобто ваша мотивація прочитати цю книжку. Ви можете прочитати її з багатьох різних причин, і те, чи буде її вміст відповідати цим причинам, вирішально впливатиме на те, чи сподобається вона вам.

• Можливо, саме ви читаєте її, бо вважаєте, що знання — це захопливо, ви любите навчатися нового; дізнаєтесь факти, про які раніше не знали. Знання є достатньою винагородою за те, щоб витратити на цю книжку чотири-п’ять годин вашої молодості. Якщо ви все ще не дізнаєтеся нічого нового з її тридцять одного розділу, ця книжка справді здаватиметься вам лайном.

• Хтось інший, можливо, вже читає цю книжку, тому що вона здається йому корисною. Він чи вона має намір спрямувати свої знання для кращої роботи, а також щоб домовитися про суттєве підвищення заробітної плати. Якщо, на жаль, виявиться, що викладену в цій книжці інформацію неможливо втілити на практиці, ця людина відчуватиме, що просто змарнувала кілька годин свого дорогоцінного часу. Нічого хорошого в цьому нема.

• Третя людина може прочитати цю книжку як частину особистого розвитку. Вона хоче стати кращою й компетентнішою. Якщо ця людина не зможе вдосконалитися як працівник чи як керівник, після того як витратить кілька годин свого часу на прочитання цієї книжки, вона не почуватиметься добре.

• Четверта особа вважатиме цю книжку обов’язковою до прочитання. Чудово, коли начальник зможе допомогти багатьом людям, використовуючи поради, що містяться в ній. Якщо ж виявиться, що ніхто не дослухається до порад, які читачам книжки дає її автор, або якщо її зміст насправді нікому нічим не допоможе, то ця книжка опиниться на смітнику.

• П’ята людина може сприймати книжку як важливий елемент своєї кар’єри. Завдяки знанням, зібраним між двома обкладинками, можна не лише заробляти гроші — можна навіть отримати підвищення по службі. Якщо ж виявиться, що поради з цієї книжки перевертають усе догори дриґом, а на людину чатує пониження в кар’єрі, то читач оцінить книжку вкрай погано. (Це навіть може призвести до грубих електронних листів на адресу автора).

• Є й такі, хто в процесі прочитання книжки з’ясує, що те, що я пишу, відповідає їхнім власним поглядам. Автор ніби розуміє їхні життєві пріоритети. Однак, якщо наші переконання й погляди, наприклад щодо керування, виявляться діаметрально протилежними, то книжка буда сприйнята негативно. Автор нічого не розуміє — навіщо мені його слухати?

Кожен із вас витратить однакову кількість часу на цю книжку. Вміст її не змінюватиметься, незалежно від того, хто її читає. Але кожен візьме з прочитаного щось інше. Якщо ви зіставляєте це з вашим основним кольором, то зрозумієте, що на різні речі ми дивимося по-різному залежно від того, що нас мотивує. І до речі — ваше рішення прочитати «Мій бос — ідіот», імовірно, мотивоване двома із шести викладених вище причинами.

Три рівні рушійних сил

Рушійні сили можна розглядати по-різному, проте ми повинні брати до уваги три основних рівні.

Ми маємо особисті рушійні сили, що глибоко вкорінені в наше єство. Це основні цінності, що ми їх природно набули протягом тривалого часу. Це ті фібри нашої душі, які в разі стимуляції приносять нам негайне задоволення.

Коли на нас впливають цінності, що походять ззовні, наприклад, від організації, у якій ми працюємо, наші рушійні сили слабшають. Цінності, що походять ззовні, теж важливі, але не так, як ті, що походять зсередини нас. Ми можемо запросто купитися на те, що кажуть інші, але те, що відбувається зсередини, завжди на першому місці.

Якщо рушійні сили й цінності компанії відповідають нашим,