Джованні Боккаччо - Декамерон

а тепер на хвоста звівся…» ― іронічне переінакшення лозунгу, що викарбовувався на римських монетах («Roma caput mundi» ― Рим ― голова світу). Мається на увазі період 1309-1377 pp., коли папи жили не в Римі, а в Авіньйоні і залежали від французького короля. Той період вважався добою найглибшого занепаду Риму. >>>>

176

П'єтро Боккамацца ― існувало на той час дві родини Боккамаццо: Боккамаццо ді Сант'Анджело і Боккамаццо дел Кардінале. До першої належала Анджела, дочка Ніколао Боккамацца, можливо внучка Аньйолелли, до другої ― дружньої партії Орсіні, як і герой цієї оповідки ― Джованні Боккамацца, призначений кардиналом, що помер у 1309 році в Авіньоні. >>>>

177

Ананья ― містечко на південь від Риму, батьківщина і улюблене місце перебування папи Боніфація VIII. П'єтро і Аньйолелла, ймовірно тікали шляхом Віа Латина, яким на раз подорожував до Неаполя сам Боккаччо. >>>>

178

Орсіні ― шляхетний римський рід. Ліелло ді Кампо ді Фйоре ― представник цього роду, його ім'я походить від місця знаходження його володінь. Ліелло, або Лелло ― скорочене від Рафаелло. >>>>

179

Мессер Ліціо да Вальбона ― історична особистість, відома своєю щедрістю і духовністю. Був гвельфським володарем містечка Вальбона, що у Тоскансько-Романьольських горах, товаришував з бургомістром Флоренції Гвідо Новелло, брав участь у повстанні проти влади синьйорів із Форлі, підписав мирну угоду з кардиналом Болоньї. >>>>

180

Річчардо Манарді да Бреттіноро ― представник шляхетного роду Манарді, синьйорів Бреттіноро, про якого не збереглось ніяких історичних відомостей. >>>>

181

Гвідотто з Кремони, Джакоміно з Павії, Джанноле ді Северіно, Мінгіно ді Мінголе ― щодо цих героїв, не було можливим знайти їх реальні прототипи; Кремона, Павія, Фаенца ― міста на півночі Італії, Джанноле і Мінгіно (скорочене від Доменіко) ― імена, досить поширені у середньовічній Фаенці. >>>>

182

«…місто Фаенца після довгої розрухи воєнної знову до хорошого прийшло стану…» ― період затишшя, коли Фаенца була вільною комуною під номінальною владою папи. >>>>

183

«…коли Фаенцу здобули й сплюндрували війська імператора Фрідеріка…» ― осада і взяття міста Фрідеріком II відбувалася у 1240-41 pp. >>>>

184

Гвільєльміно да Медічіна ― можливо, мається на увазі Гвільєльміно да Сан Паоло ― поруч з Медічіна. В будь-якому разі, відомі дві емілійські родини з прізвищем да Медічіна. >>>>

185

Рестітута ― ім'я досить шанованої святої на острові Іскія. >>>>

186

Мартіно Болгаро ― служив корабелом Карлу І, був лицарем при дворі короля Роберта, мав кількох дітей, імена яких не збереглись, похований у Арагонському замку. >>>>

187

Куба ― зразок арабо-норманської архітектури XII століття, що зберігся до наших днів. >>>>

188

Руджієрі дель'Орія ― у Боккаччо ― де Лорія; прославився в морському бою біля Неаполя (1284) з захопленням у полон самого Карла II Анжуйського. >>>>

189

«…донька Мартіна Болгара, що завдяки його силі острів Іскія визнає твою владу…» ― насправді нічого не відомо про подібну силу Мартіна, але Іскія аж до 1299 року була під владою Арагонської династії. >>>>

190

Абате ― точніше, Аббате, ― одна з найвпливовіших родин із Вал де Мадзара, члени якої були володарями Трапані з норманських часів до арагонської династії. У війнах між Анжуйським двором і Арагонським взяли участь Ріккардо, Нікола і Гвідо Аббате, однак про Амеріго не знаходимо ніякої історичної документації. >>>>

191

«…нахапали на вірменському узбережжі…» ― тобто, на кавказькому узбережжі. Вірменія для Боккаччо була казковим, фантастичним краєм. Хоча в добу середньовіччя на північно-східному узбережжі Середземного моря в Малій Азії (на межі з Сирією) існувала так звана «Мала Вірменія». >>>>

192

Віоланта ― так само звали і дочку Боккаччо. >>>>

193

«…обміркування справи майбутнього хрестового походу…» ― мається на увазі III Хрестовий похід, в якому крім Гульєльма Доброго, папи римського і Фрідріха Барбаросси були домовленості з королівством Вірменією, яка передбачалась плацдармом для операцій хрестоносців. Вірменські володарі були пов'язані шлюбами з королівськими родами з Неаполя і Сицилії. >>>>

194

«Тож попрошу вас обкласти виконання присуду до того часу, поки ми зможемо довідатись, чи хоче вона його собі за мужа…» ― в деяких країнах був у давнину закон, згідно з яким засудженого на смерть милували, якщо знаходилась особа, котра виявляла бажання з ним одружитися. >>>>

195

Настаджо дельї Онесті ― відома равенська родина, до якої належали святий Ромуальд і блаженний Петро. Однак, про Анастаджо чи Анастазіо, що жив у XIII столітті, відомостей немає. >>>>

196

Паоло Траверсарі ― належав до іменитого равенського роду візантійського походження, що отримав титул герцогів. Паоло ― син П'єтро Траверсарі, оспіваного Данте, ― був, як і батько, покровителем поетів. >>>>

197

К'яссі ― славетний морський берег і сосновий ліс, які Данте описує у «Чистилищі», як рай земний. >>>>

198

«Якось на самому припочатку місяця мая…» ― за куртуазною традицією, прийнятою і Боккаччо, травень, і взагалі весна, були часом любовних марень та видінь. >>>>

199

Гвідо дельї Анастаджі ― шляхетна равенська родина, що була суперником родини Траверсарі. Незважаючи на численні згадки хроністів про велич і лібералізм її членів, про Гвідо не лишилось ніякої згадки. >>>>

200

Копію (або Якопо, Джакоппо) ді Боргезе Доменікі ― походив із іменитої родини з району Санта Кроче (жив поруч з Новим монетним двором), був кілька разів пріором і гонфалоньєром. >>>>

201

Альберігі ― одна з найдавніших родин Флоренції, мешкала поруч з воротами Сан П'єтро, неподалік від церкви Санта Марія дельї Алберігі. >>>>

202

«…процвиндрив до решти все свої багатство ― лишився в нього…сокіл мисливський…» ― останній атрибут шляхетного походження. >>>>

203

П'єтро ді Вінчоло ― є історичні дані про принаймні двох П'єтро, членів цієї відомої в Перуджі родини, що обіймали високі посади. Вінчолі були в тісних стосунках з Анжуйським двором, від імені якого правили землями Абруццо.