Джованні Боккаччо - Декамерон

Сієни». ― серед війн XIII ст. між Сієною і Флоренцією варто згадати війну 1260 року, програну флорентійцями під Монтаперті. Інші відомі війни ― 1228, 1235, 1254, 1268 років; але ворожнеча між цими тосканськими містами точилась майже постійно. >>>>

145

Рустіко ― ім'я, яке часто давали монахам та схимникам. >>>>

146

Фіваїдська пустиня ― місце, облюбоване схимниками у Єгипті. >>>>

147

«Діоней і Ф'яметта виспівували собі про лицаря Гвільєма та мадам де Вержі». ― Лицар Гвільєм ― славетний провансаль-ский трубадур XIII ст., що кохався з дружиною свого сеньйора, графа Руссільйонського, який убив його і примусив невірну дружину з'їсти серце її коханого. Мадам де Вержі ― героїня французького рицарського роману; пізніше її ім'я було пов'язане з історією відомого французького трувера де Кусі, що нібито заповідав, гинучи в хрестовому поході, послати своє набальзамоване серце коханій, чоловік якої примусив її те серце з'їсти. Мотив «з'їденого серця» був дуже поширений у середньовічній куртуазній літературі. >>>>

148

Філіппо Бальдуччі ― Бальдуччі ― відома міщанська родина у Флоренції, члени якої працювали у банку Барді, де свого часу був зайнятий і Боккаччо. >>>>

149

гора Азінайська ― гора поруч з Флоренцією, більше відома під назвою Сенаріо. Тут у печерах раніше жили схимники. >>>>

150

Танкред, князь Салернський ― вигаданий персонаж, навіяний спогадами про норманський період Салерно, так само, як і Гвіскардо. Але подібні імена зустрічались серед князів Салерно і володарів Капуї. >>>>

151

«…без вагання з'єднаю при твоїй помочі мою душу з тією, що ти їй, серце, так вірно служило!» ― згідно з середньовічними уявленнями, душа людини містилася в крові, а отже і у серці. >>>>

152

Берто делла Масса ― брехливий і розпусний чоловік, чиє ім'я стало уособленням лицемірства. >>>>

153

«…махнув із горя в Венецію, те утечище всякого непотребу…» ― уїдливість Боккаччо до Венеції та венеціанців пояснюється історичним суперництвом між Флоренцією і Венецією, підсиленим тим, що флорентійці підтримували добрі стосунки з заклятим ворогом Венеції ― Генуєю. >>>>

154

«…постригся в ченці-мінорити, нарікшися отцем Альбертом». ― ймовірніше усього він служив у найбільш відомому францисканському монастирі Венеції де'Фрарі. >>>>

155

Монна Лізетта з роду Квірінів ― рід Квіріно був одним з найдавніших у Венеції. >>>>

156

міст Ріальто ― на одному з найважливіших островів Венеції, ім'я якого він носить. Дім Лізетти містився саме навпроти нього, там де зараз знаходиться рибний ринок. >>>>

157

Нінетта, Мадлена, Бертелла, Фолько і Угетто ― ці імена покликані відтворити провансальський колорит оповідки. >>>>

158

«Гвільєльмо Другий, король Сицилії, мав…двох дітей ― сина Руджієрі та дочку Костанцію». ― насправді Гвільєльмо II Добрий, король Сицилії з 1166 по 1189, син Гвільєльма І Злого, не мав дітей: Руджієрі і Костанца були його дядьком і тіткою. >>>>

159

Джербіно ― ім'я ймовірно походить від назви островів ― Isole Gerbe ― за які змагалися два королівства. >>>>

160

«…як показано йому рукавицю, сказав, що вона тут ні до чого, бо соколів немає…» ― мисливських соколів пускали на здобич з руки, захищеної рукавицею. >>>>

161

Сан-Джіміньяно ― містечко поруч зі Сієною, що славилось своєю вовною. Цікавий історичний збіг: санджіміньянські купці Ардінгеллі переселяються з Мессіни (де була значна колонія санджіміньянців) до Неаполя, як і брати Ізабетти. >>>>

162

«…кущ прегарних салернських васильків». ― такого сорту в дійсності не існує. Однак, з 11 сортів є один, що в перекладі з арабської означає «головний, черепний». Ймовірно, він теж був відомий у Італії, і Боккаччо напряму пов'язав назву рослини із сюжетом новели. >>>>

163

мессер Негро да Понте Карраро ― видозмінене від Понте Каралі, або Понкарале, брешанської родини, відомої також і у Флоренції. >>>>

164

«Щоб же ніяка сила, опріч смерті, не змогла їх розлучити, молодята взяли потаємне шлюб». ― Габріотто і Андреола ― майже попередники славнозвісних Ромео і Джульєтти. >>>>

165

Ладжіна ― скорочено-пестливе від Аделаїда, Аделаджа. Пуччіно ― скорочене від Якопо < Якопуччо < Якопуччіно. >>>>

166

Сіг'єрі ― багаті флорентійські купці. >>>>

167

«…одного звали Гвільєм із Россільйону, а другого ― Гвільєм із Кабестану. Обидва вони були… між собою великі друзі». ― насправді Гвільєм із Кабестану (область у східних Піренеях) був не другом, а васалом Гвільєма із Россільйону. >>>>

168

Маццео делла Монтанья ― або Маттео Сельватіко, придворний лікар неаполітанського короля Роберта, якому Маццео присвятив у 1317 році велику медичну енциклопедію. Помер в поважному віці після 1342 року. >>>>

169

Руджієрі да Єролі (точніше, д'Аєролі, за назвою земельних володінь) ― справжнє прізвище його Мелі або Меле; після довгих літ злодійства очолив загін розбійників, який «діяв» у перші роки правління королеви Джованни. >>>>

170

Арістіпп, Галезо, Кімон, Іфігенія, Кіпсей, Пасімунд, Лісімах, Ормізд, Кассандра ― грецькі імена. >>>>

171

«…коло прохолодної дзюркотливої криниці спала на зеленій траві дівчина-красуня…» ― зустріч із сплячою красунею весною серед лісу біля криниці відповідає канону середньовічного любовного роману, але одночасно символізує стан душі героя, який після пробудження красою зможе розкрити всі свої найкращі якості. >>>>

172

Мартуччо Гоміто ― з цим іменем не пов'язано жодних документальних свідчень, однак воно було досить розповсюдженим в ті роки в Неаполітанському королівстві. Гоміто ― або Коміто означало «капітан озброєного корабля». >>>>

173

Карапреза ― ім'я жінки походить від назви трапанської колонії, що була заснована на узбережжі Тунісу і населення якої займалось рибальством та виловом коралів. >>>>

174

Цар Абдаллах ― викривлене Муліабдела, ім'я могло належати одному з двох тодішніх султанів хасидської династії у Тунісі ― Абу Абд Аллаху Мухамеду І (1249-77), або Абу Абд Аллаху Мухамеду II (1295-1309). >>>>

175

«В Римі, що колись був усьому світові голова,