Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

id="p562">них ненавиділа Фреда, що, загалом, проблеми не становило.

Більшість також боялася Фреда. Звісно, не через його статус

в ОПА. Через протомолекулу.

Політичний розкол між Землею та Марсом, можливо, вже не

залатати — зрада лояльних «Протогену» земних сил була надто

глибокою для вибачень, і надто багато життів утрачено, аби

майбутній мир хоч якось нагадував колишній. Наївні голови

в ОПА вбачали у цьому позитив: нагоду грати на протиріччях

між планетами. Та Фред не був настільки дурним. Тільки якщо

три сили — Земля, Марс і Пояс — досягнуть справжнього миру, можна буде уникнути неминучого падіння у справжню війну.

Якби ж тільки Земля і Марс вбачали у Поясі щось більше, ніж

надокучливу комашку, яку можна розчавити після перемоги над

істинним ворогом... Та направду, антимарсіянські настрої на

Землі з часу війни тільки посилювалися, а на Марсі готувалися

до виборів через чотири місяці. Зміна курсу марсіянської

політики може послабити напругу, а може суттєво погіршити

становище. Обидві сторони повинні бачити ширшу картину.

Фред зупинився перед дзеркалом, усоте поправив мундир

і скривився.

— Відколи це я перетворився на бісового сімейного терапевта?

— Пане Джонсоне, уточніть, ви ж не маєте на увазі генералку

Себастіан?

— Ні. Забудьте, що я щось казав. Що іще мені треба знати?

— Є небезпека, що «Синій Марс» спробує зірвати ваш виступ.

Крикуни і плакати, без зброї. Капітанка Шаддид затримала

кількох «синіх», але хтось міг зачаїтися.

— Зрозуміло.

— У вас заплановано інтерв’ю з двома політичними

вузькопередачами та з новинною службою з Європи. Журналіст

із Європи напевно запитає про станцію Андерсон.

— Зрозуміло. Новини з Венери?

— Щось там відбувається.

— Тобто ще не затихло?

— Ні, пане Джонсоне.

— Пречудово, — гірко відповів Фред.

«Пані та панове, ми стоїмо на роздоріжжі. З одного боку, над нами нависла загроза повного взаємного знищення, а з іншого...»

«А з іншого моторошна херня з Венери, яка виповзе зі свого

колодязя і заріже вас усіх уві сні. У мене є робочий зразок, який

становить наш найкращий, якщо не єдиний, шанс

установити її наміри та можливості. І я його заховав, тож

ви не можете просто напасти на мене й відібрати. І це єдина

причина, чому ви взагалі погодилися мене вислухати. То як

щодо виявити до мене хоча б дрібку поваги?»...

Планшетний термінал його асистентки дзенькнув, і вона

зиркнула на нього.

— Капітан Голден.

— Я мушу з ним говорити?

— Це буде на краще, якщо він відчує, що його цінують. Він має

схильність до аматорських пресрелізів.

— Гаразд. Запросіть його.

Голдену пішли на користь ті кілька тижнів відтоді, як станція

Ерос розкололася на шматки в густих небесах Венери — але

тривалі періоди високих навантажень, як-от їхня гонитва за

Еросом, відзначаються довготерміновим впливом на здоров’я.

Мікророзриви капілярів у очних білках зажили. Синці довкола

очей і на потилиці зійшли. Тільки трохи повільніша хода

нагадувала про біль у суглобах, поки хрящі не повернулися

у свою природну форму. В минулому Фредовому житті це

називали «прискореним перевальцем».

— Привіт, Фреде. Оце ти красунчик. Бачив останню трансляцію

з Венери? Кришталеві вежі заввишки два кілометри. Що це, по-твоєму, таке?

— Твоя провина, — припустив Фред, підтримуючи дружній

тон. — Чому ти не сказав Міллеру летіти на Сонце?

— Точно, двокілометрові вежі, що стирчать із Сонця, нікого не

злякають. Це полуниця?

— Пригощайся, — сам Фред не міг їсти ще зі самого ранку.

— Отже, — продовжував Голден, напхавши рот ягодами, —

вони справді збираються судитися зі мною?

— За те, що ти одноосібно на відкритому каналі віддав права на

розробку і видобуток корисних копалин з усієї планети?

— Еге ж.

— Припускаю, що люди, яким ці права насправді належать, тебе неодмінно засудять. Щойно з’ясують між собою, кому ці

права насправді належать.

— Допоможеш мені з цим?

— Можу свідчити про твої моральні якості. Але не я пишу

закони.

— А для чого ви тоді