Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
оголосити
щось
типу
амністії?
Ми
здобули
зразок
протомолекули, вистежили Джулі Мао на Еросі, розвалили
«Протоген» і врятували Землю.
— Ви врятували Землю?
— Ми допомогли, — Голден спохмурнів. Смерть Міллера ще
бентежила капітана. Фред знав, що він відчуває. — Це були
спільні зусилля.
Особиста асистентка Фреда прокашляшася й зиркнула на
двері. Скоро пора виходити.
— Зроблю все, що можу, — запевнив Фред. — У нас тут багато
інших справ, але я виконаю все, що можу.
— О, і Марс не отримає «Росі». За правом порятунку це тепер
мій корабель.
— Вони не погодяться з таким трактуванням, але я зроблю все, що можу.
— Ти повторюєш одне й те саме.
— Бо це все, що можу.
— А ти ж розповіси їм про нього? — запитав Голден. — Про
Міллера. Він заслуговує на визнання.
— Поясанин, який з власної волі повернувся на Ерос, щоб
урятувати Землю? Я буду дурним, якщо не розповім про нього.
— Ні. Не про якогось поясанина. Про нього. Джозефуса
Алоїзуса Міллера.
Голден припинив наминати дармову полуницю. Фред склав
руки на грудях.
— Ти прочитав його досьє?
— Ну, так. Я майже не знав його.
— Ніхто його не знав, — Фред трохи пом’якшав. — Я знаю, що
це непросто прийняти, але нікому не потрібна справжня людина
зі складним життям. Нам потрібен символ Поясу. Ікона.
— Пане Джонсоне, — подала голос асистентка. — Нам справді
пора йти.
— Це те, що нас сюди привело, — заперечив Голден. — Ікони.
Символи. Безіменні люди. Усі ці науковці з «Протогену»
мислили категоріями біомаси чи населення. Вони не думали про
Мері зі служби доставки, яка у вільний час вирощує квіти. Ніхто
з них не вбив її.
— А що, якби знали, то не вбили б?
— Якщо вже збиралися вбити, то принаймні могли б дізнатись
її ім’я. Усі їхні імена. А якщо вже ти говориш про Міллера, то
принаймні не роби з нього когось, ким він не був.
Фред не зміг стримати реготу.
— Капітане Голдене! Якщо ти справді вважаєш, що я мушу
змінити свою промову на мирній конференції, щоб не говорити
про шляхетну самопожертву поясанина для порятунку Землі —
якщо ти пропонуєш мені сказати щось на зразок «Так сталося, що в нас у команді був суїцидальний колишній коп», то ти
розумієшся в політиці ще менше, ніж я думав. Міллерова
жертва — це інструмент, і я ним скористаюся.
— Навіть якщо це позбавить його істинного обличчя? Навіть
якщо це зробить із нього когось, ким він ніколи не був?
— Особливо якщо це зробить із нього когось, ким він не був. Ти
взагалі пам’ятаєш, яким він був?
Голден спохмурнів, і якийсь вогник спалахнув у його очах.
Здивування. Спогад.
— Він і справді був надокучливим мудаком, чи не так?
— Навіть якби сам Господь спустився до нього з небес із
тридцятьма напівроздягненими янголами, Міллер опісля
розповідав би, що секс був так собі, й тобі кортіло б його
пожаліти.
— Але він був хорошою людиною.
— Ні, Голдене, не був. Одначе він виконував свою роботу.
А тепер я піду виконувати свою.
— Всип їм усім перцю. І не забувай про амністію. Говори про
амністію.
Фред пройшов вигнутим коридором; його асистентка
трималася на крок позаду. Конференц-зала була спроєктована
для менших заходів. Дріб’язковіших. Для збіговиськ спеціалістів
з гідропоніки, які отримали нагоду втекти від своїх чоловіків, жінок та дітей, напитися й обговорити бобові стручки. Для
засідань шахтарів, які читають одне одному лекції про
безвідходне виробництво і відвальні хвости. Для конкурсів
школярських музичних груп. А натомість оцим потертим
килимам та відполірованим кам’яним стінам випало нести тягар
історії. Саме після розмови з Голденом це обшарпане понуре
приміщення нагадало йому про мертвого детектива. Раніше не
нагадувало.
Делегації сиділи через прохід одна від одної. Генерали
і генералки,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.
