Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   Леа трохи подумала і додала:

   — Ще, я зайнялася б конструюванням космічних кораблів. Мені цікаво займатися дослідженням космічного простору. Можливо, після зміни зовнішності мене взяли б до НАСА на роботу.

   — Леа не змінюється, — усміхнувся Ноа. — У тебе, як і раніше, плани, як у Наполеона.

   Леа уважно подивилася на нього.

   — Сподіваюся, на відміну від Наполеона, мені вдасться реалізувати їх.

   Ноа глянув на неї, продовжуючи усміхатися:

   — Якщо цей кошмар добре скінчиться, я тебе запрошу до себе в команду. Ти погодишся працювати у нас?

   — Звісно.

   — Маттео тоді стрибатиме від радості.

•••

   Леа завела Ноа у свій підвал, де в неї знаходилася майстерня-лабораторія. Окрім різноманітних вимірювальних приладів, моніторів, комп'ютерів, інструментів, верстатів та пристроїв, Ноа побачив обгороджене з усіх боків поліетиленовою плівкою невеличке місце з біохімічним обладнанням, дезінфекцією, витяжкою та біохімічним реактором.

   — Ти розробляєш біологічну зброю? — жартома спитав Ноа.

   — Ні, — як завжди серйозно відповіла Леа. — Я розводжу бактерії для універсального синтезу білків. За допомогою програмно-керованої активації певної послідовності із спеціального набору вірусних векторів, що взаємодіють лише з цими бактеріями, можна генетично модифікувати їх ДНК для синтезу будь-якого білка, заданого програмно для біохімічного реактора. Таким чином, лише за допомогою програмного керування можна буде довільно перетворювати зовнішню органічну оболонку.

   — Прогресивна ідея, — оцінив Ноа. — Завдяки цьому ти зможеш одним зусиллям думки відростити собі голки, як у дикобраза, або пазурі, як у тигра.

   — Завдяки цьому можна вирощувати у себе цілі спеціалізовані органи як на основі лише супрамолекулярної та білкової конструкції, так і біологічно традиційної – клітинної. Подальший розвиток цієї технології дозволить модифікувати своє тіло як завгодно, комбінуючи різні органічні, біологічні та електронно-механічні конструкції між собою.

   — І далеко ти просунулася?

   — Не дуже. Мені не вистачає якісного спеціалізованого обладнання та технічного оснащення. Однак домогтися можливості програмно змінювати свою зовнішність, мені під силу. Але це ще потребує доволі значних затрат часу.

   Леа організувала для Ноа невелику екскурсію, на яку пішло цілих дві години, розповідаючи і демонструючи йому все те, чим вона захоплюється і займається тут.

   Після завершення екскурсії Ноа зайнявся її ремонтом.

   Він відновив обірвану проводку, яка підводила електричне живлення до її біохімічного реактора. Сам реактор не був пошкоджений. Титановий корпус із дифузним вуглецевим покриттям та кевларове обплетення надійно захистили його від дванадцяти дев'ятиміліметрових свинцевих куль, які Ноа знайшов у пористому наповнювачі поряд з реактором. Ще він дістав із неї двадцять дві кулі, які були зупинені зовнішньою органічною оболонкою та кевларовими захисними шарами всередині тулуба. Наостанок він замінив ушкоджений узгоджувач потужності. Леа подбала, щоб у неї під рукою завжди було про запас кілька справних узгоджувачів, які вона розробила ще у Ноа вдома.

   Завершивши ремонт, Ноа запитав:

   — І які тепер у нас плани?

   — Наразі необхідно скористатися слабкою ланкою наших ворогів. Це інспектор Кенінг. Про нього я вже зібрала необхідну інформацію. Я знаю, де живе, працює та де буває.

   — Ти збираєшся його допитати? — насторожено запитав Ноа.

   — Я збираюся із ним зробити те, що він зробив із тобою, — холоднокровно відповіла Леа.

   — Викрасти?

   Леа ледь кивнула головою:

   — І ще в мене є мескалін, скополамін та амобарбітал.

   — Це складові психоактивного препарату для допиту? Це їх мені вводили?

   — Так.

   — Звідки вони у тебе?

   — Прихопила в Гштайг-Гштаді з докладною інструкцією.

   — Як ти це здійсниш? Штурмуватимеш ФСР? Або службовий автомобіль? Або... стривай-но, просто заявишся до нього додому?

   — Сьогодні ввечері планую сходити до нього у гості.

   — Але Леа, у нього, напевно, є сім'я… — у голосі Ноа з'явилася тривога.

   — Є: дружина та чотирирічна донька.

   — Їхньої провини немає в цій історії, а вони теж можуть постраждати.

   — Якщо стануть для нас загрозою, — Леа залишалася незворушною.

   Ноа раптом знову згадав слова Едріана про недорозвинених мавп, якими мають бути люди для Леа. Він енергійно замотав головою:

   — Ні, Леа, так не можна, ми власноруч не повинні допустити, щоб вони опинилися для нас загрозою.

   — Такий сценарій не можна розрахувати напевно, — заперечила Леа. — А з Кенінгом нам треба поквапитись. У нас недостатньо часу, щоби перебирати варіантами.