Джоан Роулінг - Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тепер з вітальні внизу лунали заохочувальні викрики. Облишивши сайти про синдром BIID, Робін звернулася до другого напряму.
Вона любила думати, що відколи почала працювати в детективній агенції, то стала більш товстошкірою. І все одно перші спроби познайомитися з фантазіями акротомофілів (людей, що відчувають сексуальний потяг до ампутантів) — фантазіями, доступ до яких вона отримала за кілька клацань мишкою, викликали у Робін неприємне відчуття у шлунку, яке не полишало її ще довго, навіть коли вона вже вийшла з інтернету. Тепер вона читала одкровення чоловіка (здається, то був чоловік), якого збуджував образ жінки, в якої всі чотири кінцівки відрізано — ноги над колінами, руки над ліктями. Конкретне місце ампутації, схоже, мало першочергову важливість. Інший чоловік (а може, жінка) з ранньої юності мастурбував, уявляючи, як йому і його найкращому другу одночасно відрізають ноги. Всюди обговорювали захоплення куксами й обмеженою мобільністю ампутантів, а також, наскільки зрозуміла Робін, інвалідністю як крайнім виявом прив’язаності.
Внизу коментатор Великих національних перегонів з характерною гугнявістю казав щось нерозбірливе, її брат чимдалі гучніше вболівав за свого коня, а Робін усе переглядала форуми, шукаючи згадки про Страйка, а ще — зв’язки між цим конкретним збоченням і насильством.
Робін відзначила, що жодного з авторів форумних фантазій про ампутантів і ампутацію не принаджували насильство чи біль. Навіть чоловік, чия сексуальна фантазія полягала в одночасному відрізанні ніг собі й своєму другові, дуже чітко пояснював: власне процес відрізання — то лише необхідність, щоб мати кукси.
Чи здатна людина, яку принаджує Страйк як ампутант, відрізати жінці ногу і відіслати йому? Мабуть, з презирством подумала Робін, Метью дійшов би саме такого висновку, бо, на думку Метью, людина настільки дивна, що її збуджують кукси, має бути достатньо божевільною і для того, щоб розчленувати іншу людину: власне, Метью таке видалося б дуже вірогідним.
Однак, наскільки Робін пам’ятала зміст листа «РЛ» і наскільки зрозуміла з фантазій інших акротомофілів, вірогідно, пропонована «компенсація» викличе в Страйка відразу більшу, ніж сама ампутація.
Звісно, «РЛ» може виявитися і акротомофілом, і психопатом воднораз...
— ТАК! ЧОРТ! ТАК! П’ЯТЬ СОТЕНЬ! — закричав Мартін. З коридору почулося ритмічне гупання: вочевидь, вітальню Мартін знайшов затісною для виконання переможного танцю. Раунтрі прокинувся, підскочив, сонно загавкав. Гамір був такий, що Робін не почула, як підійшов Метью; ось той відчинив двері. Робін автоматично заклацала мишкою, виходячи з сайтів, присвячених фетишизації ампутантів.
— Привіт,— сказала вона.— Я так розумію, Баллабригс прийшов першим.
— Так,— відповів Метью.
Вдруге за день він простягнув руку. Робін відклала ноутбук, Метью допоміг їй підвестися, обійняв. Тепло його тіла принесло їй полегшення, спокій. Вона б не витримала ще одного вечора за сварками.
Аж тут Метью відсунувся, втупивши погляд у щось за її спиною.
— Що?
Робін кинула оком на ноутбук. Просто посередині яскраво-білого екрана з текстом у рамочці великими літерами було написано визначення:
Акротомофілія (іменник)
Сексуальна девіація, яка відрізняється насолодою від фантазій або актів за участі людини з ампутованою кінцівкою.
Коротка пауза.
— Скільки коней загинуло? — нервово спитала Робін.
— Двоє,— відповів Метью і вийшов з кімнати.
14
...you ain’t seen the last of me yet, I’ll find you, baby, on that you can bet.
Blue Oyster Cult, “Showtime”[11]
О восьмій тридцять вечора в неділю Страйк стояв під Юстонським вокзалом і курив останню цигарку на наступні дев’ять годин — до прибуття в Единбург.
Елін була не рада, що він проґавить вечірній концерт, отож натомість більшу частину дня вони провели в ліжку, й така альтернатива Страйка дуже влаштовувала. Красуня Елін, зібрана і досить-таки холодна поза спальнею, в спальні ставала набагато відкритішою. Спогади про певні еротичні образи та звуки (алебастрова шкіра, мокра від його цілунків, розтулені у стогоні бліді губи) додавали нікотину особливого смаку. Курити в мальовничій квартирі Елін на Кларенс-Терресі було заборонено, бо її маленька дочка страждала на астму. За посткоїтальний десерт Страйкові стала боротьба зі сном, коли Елін на відеомагнітофоні у спальні поставила запис свого виступу на передачі про композиторів романтичної доби.
— Знаєш, ти схожий на Бетховена,— задумливо повідомила вона, коли камера взяла великий план мармурового бюста композитора.
— Зі зламаним носом,— озвався Страйк. Йому вже таке казали.
— А чому, власне, ти їдеш до Шотландії? — спитала Елін, коли він пристібав протез, сидячи на ліжку. Гі спальня була оздоблена у кремово-білих тонах і не мала й натяку на гнітючу аскетичність гостьової кімнати в оселі Ніка й Ільзи.
— Маю там зачіпку в розслідуванні,— відповів Страйк, хоч і чудово розумів, що перебільшує. Він не мав нічого, крім власної підозри у причетності Дональда Лейнга чи Ноеля Брокбенка до відрізаної ноги. Хай там як, навіть попри мовчазний жаль за витраченими на мандрівку трьома сотнями, Страйк вважав своє рішення правильним.
Затоптавши недопалок п’ятою штучної ноги, Страйк рушив на станцію, купив собі поїсти в супермаркеті й піднявся у вагон нічного поїзда.
Купе на одного зі складаним умивальником і вузьким ліжком було крихітне, але за час армійської служби Страйк спав у значно менш зручних умовах. Було приємно виявити, що його шість футів і три дюйми зросту на ліжку якраз вміщаються, та й пересуватися в тісному просторі без протеза було зручно. Єдиною бідою було опалення в купе: у квартирі під дахом Страйк підтримував температуру, яку всі знайомі жінки знаходили зимною... хоча жодна жінка в нього на горищі не ночувала. Елін квартири навіть не бачила; Люсі, сестру, Страйк не запрошував, щоб не руйнувати її ілюзій щодо великих грошей, які він нині буцімто заробляє. Власне, замислившись тепер над цим питанням, Страйк збагнув, що в квартиру заходила всього одна жінка — Робін.
Поїзд різко зрушив з місця. За вікном замиготіли лави, колони. Страйк сів на ліжко, розгорнув перший багет з беконом і підкусив великий шматок. Згадалося, як Робін сиділа за столом у нього на кухні — бліда, перелякана. Він порадів, що нині вона вдома у Мессемі, де жодне лихо її не спіткає: хоч про одне можна не турбуватися.
Нинішня ситуація була дуже знайома. Страйк ніби знову служив у армії і найдешевшим транспортом їхав через Великобританію до штабу відділу спеціальних розслідувань в Единбурзі. Він ніколи не мав там постійного призначення і тільки знав, що офіс розміщується в замку, який височіє на скелястому пагорбі посеред міста.
Пізніше, сходивши до вбиральні в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг», після закриття браузера.
