Ельма Кіраз - Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз

— Я маю для тебе гарну пропозицію. Будь ласка, сядь в авто і приїдь до мене. 

— Гаразд, — прошипіла дівчина і віддала телефон тому чоловіку.

Сівши в авто, Марта схрестила руки на грудях і повністю зосередилась на вікні. Будь-які питання від водія вона ігнорувала і вдавала, що не чує. Чоловік спочатку дуже дивувався, але потім зрозумів, що ця дівчина дуже непроста і зупинив спроби хоч якось завʼязати розмову. Скільки часу вони їхали, Марта не знала, бо десь на середині дороги задрімала. Розбудив її звук воріт, що відкривалися. Авто заїхало на подвірʼя невеликого, але дуже гарного особняка в районі міста, де їй ніколи не доводилось бувати. Будинки стояли невеликими вуличками вздовж лісу і нагадували якесь невелике американське містечко. Водій відчинив двері і допоміг Марті вийти. Вона оглянулась і відчула себе наче в якомусь фільмі про багатих і неприємних їх людей. А господар будинку не змусив себе довго чекати.

— Можеш бути вільний, Тарасе, — Дмитро кивнув своєму водієві і той виїхав за межі подвірʼя. Марта мовчки дивилась йому вслід, наче це був останній шанс врятуватися з цього місця.

— Не здивована, що ти живеш в такому місці, — дівчина нарешті порушила мовчанку, — ти передбачуваний.

— Вибач, що довелось тебе розчарувати, — чоловік знизив плечима.

— Для чого я тут? Невже не можна було поговорити деінде.

— Я сьогодні працював з дому. І насправді, така погода гидка, зовсім не хочеться нікуди виходити.

— Чого ти хочеш від мене? Давай говори швидше, бо у мене мало часу, — дівчина нарешті підняла голову і зустрілася з яскраво-блакитними очима Дмитра. Він був усміхнений і це її дратувало. Дівчина почувалась дуже незатишно поряд з ним і в цьому місці. Їй здавалося, що вона абсолютно тут зайва.

— І які ж це у тебе справи? — Дмитро підняв одну брову. Знову здійнявся вітер і волосся чоловіка розтріпавшись, заважало йому бачити, тому він всіляко намагався його причесати рукою, що звичайно ж не допомагало. Дівчина слідкувала за тим, що він робить і чомусь їй це подобалося.

— Я…я мушу…— почала говорити Марта, будучи далі зачарованою його волоссям.

— Ходімо в дім, бо цей вітер мене вже дістав, холодно, — чоловік підійшов до Марти і обійняв її однією рукою за талію. По тілу дівчини наче пройшов електричний струм. Їй одночасно хотілося втекти, але й чомусь це відчуття було приємним.

Всередині дім видався Марті меншим, ніж зовні, але дуже стильно обставленим. Найбільше дівчині в очі кинулась величезна люстра і вона мимоволі згадала ту «нірку», в якій зараз проживає.

— Скільки ти платиш за світло? — вирвалось з вуст дівчини.

— Чого це тебе хвилює? — голосно засміявся Дмитро.

— Нічого, забудь, — Марта повернулась до реальності, — так для чого ти покликав мене?

— Для чого так поспішати, я все розкажу. Хочеш чаю, кави? Може вина?

— Ні, дякую. Нічого не треба, — дівчина повісила свій верхній одяг в шафку і пройшла до великої світлої вітальні.

— Чому ти така напружена, — Дмитро підійшов до неї і прибрав волосся Марти за плечі, тим самим оголивши їй шию. Від такого невинного жесту дівчину спочатку кинуло в жар, а потім вона розізлилася сама на себе, що саме сьогодні не додумалась одягти светр з високим горлом. Чоловік довго дивився на Марту зверху, вивчаючи кожну деталь її обличчя і врешті вона не витримала.

— Про яку пропозицію ти говорив по телефону? — вона відступила на крок назад і опустила голову. Дівчину дуже дратувало те, як змінювалась її поведінка біля Дмитра. Вона ставала розсіяною, замкненою, скутою. Раніше, якби вони були отак вдвох, вона б уже давно накинулась на нього зі звинуваченнями. Але чим більше вони проводили часу разом, тим сильніше змінювалося відношення до Дмитра.

— Завтра в нашій компанії буде невелике свято. Нічого такого, але все-таки це буде вишуканий захід. Особисто я не дуже люблю такі речі, мені зазвичай там дуже нудно. Але якщо зі мною піде така неймовірна дівчина як ти, то я згоден потерпіти.

— Ну звісно, — Марта засміялася і повернула голову вбік, — ти хочеш мною скористатися. Нічого нового, яка ж я ідіотка, що приїхала сюди, — дівчина вибухнула злістю і швидким кроком пішла до передпокою, щоб забрати свою куртку і піти геть звідси.

— Стій-стій-стій, — Дмитро побіг за нею і встиг зупинити, коли дівчина вже простягла руку, щоб відкрити двері, — отак просто втечеш, ніби мала дитина? 

— А чого ти від мене хочеш? — дівчина різко розвернулася і випльовувала слова зі звичною ненавистю, — ти розбив серце моїй сестрі, потім зіпсува мої стосунки з нею, а тепер хочеш, щоб я була твоєю лялькою? Щоб що скажеш, те я і робила? Ніколи!

— Годі говорити про Риту! — вже і зазвичай спокійний Дмитро зірвався на крик, — це був один з моментів нашого життя, який вже минув. Так, це була моя помилка і я її виправив, а тепер хочу почати щось з чистого аркуша, але ти чомусь зациклилась на одному і не помічаєш нічого іншого!

— Знаєш…— почала Марта і хотіла проговорити йому чергову лекцію про стосунки і почуття, але раптом згадала, що якщо свято від їхньої компанії, значить там точно буде Назар. І звичайно ж, він прийде зі своєю новою дівчиною. Тому в голову дівчині прийшла безглузда ідея, — все-таки я… передумала. Добре, я згідна. Піду з тобою на ту вечірку. Чи як там воно у вас називається.

— Що? — Дмитро був трохт сконфужений, — отак просто? У тебе там якийсь перемикач злості замкнуло?

— Ну ти ж так просиш… то чому я маю відмовляти?