Валерія Дражинська - Крізь пекло, Валерія Дражинська

- Дякую! - я з вдячністю подивилася на нього.

- Відпочивай! Ліки на столі. Поряд рецепт. Знеболювальне тільки в таблетках, - він піднявся і попрямував до виходу, але на півдорозі обернувся, - Так, і сходи днями до лікаря.

Занурюючись у рятівний сон, я посміхалася.

Розбудив мене надокучливий дзвінок домашнього телефону. Варіантів, хто міг дзвонити, було багато, і я не стала ризикувати брати трубку. Спочатку потрібно поговорити з батьком. Майбутні розбірки мене, м'яко кажучи, не дуже надихали. Але треба! Приховати цю історію від нього не вдасться.

На годиннику була десята ранку. Голова гуділа від довгого сну, але зате рана про себе не нагадувала. Приємно порадувала сяюча чистотою кухня, брудного вчорашнього посуду не було. І коли він встиг? Це злегка мене підбадьорило та, вирішивши не відкладати в довгий ящик неминуче, я вирушила до батька каятися.

Історію довелося трохи змінити, факт знайомства з Владом я вирішила не афішувати, пославшись на те, що врятував мене випадковий перехожий. Оскільки Микола зник, безневинна брехня могла залишитися безкарною.

- Чому ти не сіла в літак? - після моєї розповіді батько ледве стримувався, щоб не почати кричати, а то й узагалі не накинутися на мене з кулаками.

Я мовчала. Відповіді не було. Ні, відповідь, звісно, була, але навіть самій собі не хотілося зізнаватися у своїх мозкових відхиленнях, які я воліла називати рішучістю.

- Ну, розумієш... - невизначено почала мямлити я.

- Ні, я ні хріна не розумію! - зло перебив батько та процідив, ретельно розставляючи слова, - Назви зрозумілу причину, через яку ти наразила своє життя на небезпеку.

Оскільки зараз він був занадто злий, деякі логічні нестиковки залишилися непоміченими.

- Я не знала, що ризикую... - договорити мені знову не дали.

- Причина, Лізо!

- У мене залишилися тут справи, які я не змогла проігнорувати, - нарешті народила я.

- Які справи? - здається, батько зараз вибухне, - Чому ти мені нічого не сказала?

- Справи особистого характеру. І за кілька днів я збиралася летіти до Марти. Я навіть квиток купила. Можеш перевірити.

Я зробила помилку. Не варто було згадувати Марту! Стався вибух! Цілу годину або близько того популярно, по поличках, з яскравими нецензурними виразами він перераховував усі достоїнства мого характеру. І, звісно ж, улюблену мачуху увагою не обділив, приліпивши і до неї кілька сильних виразів. Підставила я її красиво! Добре хоч встигла попередити по дорозі, отримавши при цьому початкову порцію лайок, що, в принципі, злегка підготувало мене до основної страви.

Сиділа я тихо, заперечити особливо мені було нічого, крім того факту, що знай я правду - сама б раніше змилася з Батьківщини. Але своїми думками ділитися я не поспішала, навіщо підливати масла у вогонь, однаково, нічого вже не зміниш!

            Отже, прибравши всі непотрібні коментарі в монолозі батька, я виокремила дві цікаві речі: Радовський зник, так само, як і Микола, у буквальному розумінні цього слова, а мені доведеться повернутися в старі добрі часи: батько знову приставить до мене охорону, поки не знайдуть Радовського. Заперечувати я й не намагалася, лише попросила, що б за можливості та для мого душевного спокою охорона була непомітною. Остаточно він заспокоївся тільки, коли відвіз мене до свого лікаря.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно