Іван Степанович Керницький - Герой передмістя, Іван Степанович Керницький

Тому що пан професор жваво перескочив із саджавки до археології античного Риму, поліційний аґент Коґут натиснув капелюха на голову і дав ходу, кинувши на прощання злісний погляд моєму панові інструкторові.

Так, він зненавидів пана Макса ще з того часу, як ми його надули з тим матчом і нелеґальною літературою на Зелені Свята.

З саджавок ми відійшли додому останні, забравши з собою мокрого Адаська. Пан Макс приобіцяв йому, що не дозволить його скривдити за ті вкрадені з горщика шустаки. Втім, його мамі, пані Кунеґунді, зовсім було не до шустаків, коли на дні калабані пропала тисяча злотих.

Нещасна жінка трохи заспокоїлась, бо вже не кидало її в конвульсії, і той найсердечніший жаль за льосом, мабуть, трохи ущух. Сиділа тепер на постелі і тихо голосила за покійником:

— Ой, ти, чорте лисий-лабатий, та за що ж я тебе поховаю! Та ж ти що заробив, те пропив, мені зламаного центуся не лишив на чотири дошки, на похоронок!

— Прошу пані, — сказав мій неоцінений пан інструктор, — поки що так справи стоять, що нема кого хоронити, бо покійний пан майстер, вода його пером, далі спокійно спочиває на дні калабані. Та мене цікавить інша річ: чи вже хтось повідомив колектуру Шаца і Хаєса про випадок?

— Ой, та ще ні! — залилась сльозами пані Кунеґунда. — Ой, займіться тим, пане Максю, я вас прошу! Якби то вдалося так поштудерувати, щоб ті гроші не пропали, то я при свідках тут клянуся дати вам сто злотих!

— Гм, — почухав стріхату чуприну мій неоцінений пан інструктор, — це було б, прошу пані, дійсне чудо над Полтвою, якби Льотерія виплатила виграш, не бачивши ані льоса, ані його власника. Ну, але колектуру повідомити треба — про всякий випадок. Я піду до кооперативи і подзвоню туди.

Пан Макс пішов до «Зорі» потелефонувати і… через десять хвилин пригнав додому задиханий, змінений на обличчі, з витріщеними очима: з колектури панів Шаца і Хаєса передали, що три годині тому пан Вартоломій Плішка з'явився особисто в конторі, виліґітимувався ліценцією на своє ім’я й одержав виграш — тисячу польських злотих.

3

Це вже була не сенсація, а бомба, що впала на Богданівці, а наробила лоскоту на цілий Львів!

Та передусім ця бомба геть розторощила нещасну пані Кунеґунду. На вістку про несподівану й фантастичну майже витівку чоловіка, з майстровою стався неймовірний факт: вона не лише дістала нових конвульсій, але й почала мліти! Ситуація була настільки поважна, що пані Евдокія післала мене по пана доктора Глиневича, що, як всім добре відомо, мав тоді свою канцелярію недалеко Камедулів.

Поки пан доктор прийшов із заштриками, наша господиня пані Евдокія закроплювала хвору власними валеріянками. У перервах між зомлінням і конвульсіями пані Кунеґунда так розпучливо кричала і так страшно паплюжила пана майстра, що й непристойно було того слухати.

А ціла Богданівка клекотала, варилася в сосі сенсації, здогадів, спліток та всяких чудернацьких комбінацій. Про нашого пана майстра заговорила преса! Пополудневий номер «Вєку Нового» приніс на п’ятій сторінці обширну новинку на три стовпці друку під жартівливим трохи наголовком:

«Дивні пригоди пана майстра Копитка на Богданівці».

Що ж було написано в тій знаменитій статті?..

«Коли в четвер під вечір шевський майстер, п. Вартомій Плішка, літ 56, замешкалий при вул. Церковній ч. 5, виходив з верстату, щоб старим звичаєм переполоскати трохи горло, — ні він сам, ані ніхто з його рідні чи сусідів не припускали й на момент, що за кілька годин особа пана майстра стоятиме в центрі уваги й зацікавлення цілого королівсько-столичного міста Львова.

Тут до речі буде зробити заввагу, що п. Вартоломій Плішка був щасливим посідачем закупленого в колектурі пп. Шаца і Хаєса льосу номер 115–705, на який того ж таки дня впав один із виграшів — 1.000 злотих.

Пан Вартоломій Плішка вийшов з дому — і пропав, мов камінь у воду. Пишемо це не в переносному значенні, а в дослівному: вертаючись увечері додому, розуміється, добре «під ґазом», заблукав на рентовані Болгарами картопляні поля між вулицями Пільною й Кульпарківською, заліз у саджавку з водою і втопився.

Принаймні така була офіціяльна версія тієї події сьогодні до 12-ої години полудня. Але понад тригодинні розшуки тіла втопленого пана майстра не дали позитивного висліду. Та й не могли дати, коли «втоплений» в тому самому часі вже частувався на рахунок Польської Державної Льотерії, пив за щасливу зорю, яка принесла йому багатство!

Ваш репортер, прослідивши докладно цю дивовижну трохи аферу, дійшов до таких висновків: 1) п. Вартоломій Плішка, вийшовши коло год. 9-ої вечора з ресторану був. лєґіоніста й оборонця Львова, п. Юзефа Матуляка, — не пішов просто додому. 2) Вже в тому часі п. Плішка мусів знати, що на його льос упав виграш 1.000 злотих. 3) Пан Плішка ніби передчував своє щастя, бо, виходячи з верстату, забрав не тільки згаданий льос, але й свій ремісничий патент, який послужив йому за особисту довідку. 4) Цей факт особливо промовляє за тим, що пан майстер взагалі не хотів вертатися додому того вечора.

Чому так? Відповідь буде ясна й зрозуміла, коли відмітимо, що п. Вартоломій Плішка не жив у надто сердечних взаєминах з дружиною, пані Кунеґундою. Не раз і не два пані Кунеґунда жалілася перед сусідками, що її чоловік кожний зароблений гріш пускає на горілку і робила йому з цього приводу доволі бурхливі домашні сцени. Можна безпечно припускати, що, маючи в кишені льос на тисячу злотих, пан майстер Копитко забажав раптом визволитись з солодких подружніх кайданів і загуляти, як кажуть на Богданівці, «на цілий регулятор!» А вже найменше, розуміється, горів бажанням віддати тисячу злотих до рук пані Кунеґунди.

Пан Матуляк посвідчив у поліційному протоколі, що п. Плішка, вийшовши з його ресторану, нібито намірявся йти додому. Так. Але п. Матуляк фактично не бачив, куди пішов пан Плішка, тим більше, що в той час була надворі страшна злива. Ваш репортер припускає, що пан майстер подався на нічліг до одного з поблизьких готеликів 3-ої кляси, що їх так багато на Городецькій рогачці. Вранці, очунявши з похмілля, прибрав культурний вигляд, поїхав до колектури пп. Шаца і Хаєса, одержав свою тисячку, а в хвилині, коли ви читаєте ці рядки, наш «покійник» напевно знаменито бавиться з дівчатками в «Пєкелку» або вже поїхав на гостинні виступи