Франко І. Я. - Давнє й нове, Франко І. Я.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Свєнціцький Іларіон Семенович (1876-1956) - український радянський філолог і мистецтвознавець. Організатор Львівського музею українського мистецтва.
Яковлєв Володимир Олександрович (1840-1896) - російський буржуазний історик літератури.
Фабрицій Йоганн-Альберт (1668-1736) - німецький філолог.
Міньє Франсуа-Огюст (1796-1884) - французький буржуазний історик.
Туровський Кирило (нар. між 1130-1134, помер близько 1182) - письменник, проповідник і церковно-політичний діяч Київської Русі.
Притча про сіяння слова божого. Вперше надруковано у кн.: «Давнє й нове», с. 94-95.
ЛЕГЕНДИ
Два чуда св. Николая: I. «Чудо з ковром», II. «Чудо з утопленим хлопцем». Вперше надруковано у кн.: «Давнє й нове», 1911, с. 116-120.
Зберігся автограф легенди «Чудо з ковром» під назвою «Святий Николай і ковер» (ф. 3, № 301). Цей автограф має значні розходження порівняно з текстом збірки. Зокрема, шоста та сьома строфи мають такий вигляд:
Аж надходить день великий
Святого Николи,
А в хатині ані хліба
Ані кришки соли!
Журяться старі обоє!
Жінка й озиваєсь:
«Слухай, мужу! День Николи
Ось-ось наближаєсь».
Відмінна і 26-та строфа:
Здивувалася бабуся
Вже й гнівна на мужа,
Гірко жалуєсь на нього:
«От душа недужа».
Після 32-ої строфи йдуть дві відмінні:
«Що тобі, моя дружино?
Сліз яка причина?»
А вона йому: «Йди геть! Я
Не твоя дружина!
Ти для господа святого
Й отця Николая
Пожалів ковер продати -
О, душе скупая!»
Різняться від основного тексту і дві прикінцеві строфи:
«Боже! Се ж святитель божий!» -
Разом закричали.
«Серце чуло, що се він був,
Очі не пізнали!»
Дякують обоє богу
За поміч ласкаву;
Рознесли ту вість по місту
Господу на славу.
Рука Івана Дамаскіна. Вперше надруковано у кн.: «Читанка руська для 2-ї класи шкіл середніх». Львів, 1895, с. 108-110 під заголовком «Св. Іван Дамаскін». У тексті, вміщеному в збірці «Давнє й нове», відсутня 15-та строфа:
«Невже ти міг думать, що свого слугу,
Що свого співця я забуду?
Не бійсь. Що зробили враги - се тобі
На честь буде, їм - на осуду!»
Дамаскін Іоанн (помер 749 р.) - візантійський богослов, автор релігійних пісень.
Фуль, цар єгипетський. Вперше надруковано у кн.: «Січ», Львів, 1908, с. 28-29.
Зороастрова смерть. Вперше надруковано у кн.: «Січ», Львів, 1908, с. 174.
Зороастр (Заратуштра, жив між X - першою половиною VI ст. до н. е.) - пророк і реформатор давньоіранської релігії зороастризму, розповсюдженої в давнину і в ранньому середньовіччі в Середній Азії, Ірані, Афганістані та в ряді інших країн Близького і Середнього Сходу.
ІЗ ЗЛОБИ ДНЯ. ІЗ ТРИДЦЯТИЛІТТЯ 1878 - 1907
Дума про Маледикта Плосколоба. Вперше надруковано окремою книжечкою під назвою «Дума про Меледикта Плосколоба. Із старих паперів випорпав Джеджалик», Львів, 1878.
Збереглися два автографи твору (ф. 3, № 216). Перший є початком «Думи…» до рядка «Щоб не сталися з нами ще страшнішії речі»; другий має 112 рядків без закінчення. Обидва автографи мають незначні розходження із текстом збірки.
«Дума про Маледикта Плосколоба» - цікавий малюнок з історії громадського життя Галичини 70-80-х років XIX ст. В ній у сатиричних образах і картинах відтворені справжні події і факти, дійсні історичні особи і громадські інституції, які повністю ще не розшифровані. Відомо, наприклад, що князь Маледикт Плосколоб Капустяний Лоб - це редактор газети «Слово» Венедикт Площанський (1834-1902); Міх Ковальський - судовий радник, депутат віденського парламенту і галицького сейму Василь Ковальський; Тихович Мовчальський - учитель львівської гімназії Гнат Тихович; Наум Безумович і Рак Поступович - діяч партії «москвофілів», редактор журналу «Наука», священик Іван Наумович (1826-1891); Митро Полита - галицький митрополит в 1870-1882 рр. Йосип Сембратович (1821-1900); отець Халява - прелат собору св. Юра у Львові Михайло Малиновський; не-«Други», чи фабриканти не-«Друга» - передова молодь, що вийшла з «москвофільського» «Друга» і почала видавати революційно-демократичний журнал «Громадський друг»; «Народний двір» - Народний дім у Львові тощо.
«Правда» - літературно-науковий і політичний журнал. Виходив у Львові (з перервами) 1867-1897 рр. Орган «народовців». У ранній період - ліберально-буржуазного напряму. З кінця 80-х років став трибуною українського буржуазного націоналізму.
Рутенці - так у часи І. Франка глузливо звали реакційну частину галицької інтелігенції.
Дума про Наума Безумовича. Вперше надруковано у зб. «Молот», 1878, с. 110-113, за підписом «Джеджалик». Зберігся автограф твору (ф. 3, № 216), що має додаткові розділи (с. 50-51), які наводимо тут:
IV
Слухайте, мої панове,-
За лісами, за полями
Є там люд невчений, п’яний,
Що зоветься русинами.
Кажуть деякі між вами,
Що як ген-то світ валився
В сорок осьмім клятім році,
То народ той народився.
Се брехня, бо він походить
Від Адама ще старого,
А давно, говорять, всього
По достаткам було в нього.
Се була земля багата,
Стільки мала хліба й меду,
Що, наївшися, здуріла:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давнє й нове, Франко І. Я.», після закриття браузера.
