Маркіз де Сад - Будуарна філософія

нам від природи, воно незаперечне. Його було відкинуто, коли утвердилася релігійна система світогляду — абсурдна в самій своїй суті, ідіоти, які вірують у Бога, будучи переконані, що своє існування ми завдячуємо тільки Йому і що як тільки ембріон визріває, його одухотворює крихітна душа — Божий дар, — ці йолопи, повторюю, звичайно ж, мусили дивитись на знищення цього малого створіння як на страшний злочин, бо, згідно з їхніми уявленнями, воно вже не належить людям. Це створіння Боже, воно підлягає Богові — тож чи можливо розпоряджатися ним, не вчинивши злочину? Та після того як світильник філософії розігнав пітьму омани, після того як люди відкинули вигадку про божественне походження всього сущого, після того як, краще пізнавши закони і таємниці фізики, ми розвинули засади світоутворення і тепер цей чисто матеріальний механізм не видається нам чимось незвичайнішим, аніж проростання пшеничного зерняти, ми перестали приписувати природі хибні закони, породжені людською уявою. Ми значно розширили сферу застосування своїх прав і нарешті усвідомили: нам дозволено забирати те, що з'явилося на світ супроти нашої волі або внаслідок прикрої випадковості, і неможливо вимагати від хай там якого індивіда, щоб він став батьком або матір'ю, якщо він цього не хоче; і не станеться великої різниці на землі від того, буде там однією такою істотою менше чи більше, і, коротко кажучи, ми можемо вважати себе повними господарями цього шматочка плоті, одухотворений він чи ні, з не меншим проявом, аніж ми володіємо нігтями, що їх зрізаємо зі своїх пальців, коли нам треба, пухлинами, що їх видаляємо з нашого тіла, або рештками перетравленої їжі, які видавлюємо з кишечника, бо все це належить нам і тільки нам, і ми повні власники всього того, що з нас виходить. Ви вже досить розвинулися, Ежені, і знаєте який мізерний вплив справляє на земне життя вбивство тієї чи іншої людської особини, тож вам неважко буде збагнути, що так само незначні й наслідки всякої дії, пов'язаної з дітовбивством, хай навіть його вчинять щодо істоти, яка вже мислить. Отже, немає сенсу до цього вертатися: ваш витончений розум поповнить мої аргументи. Вивчення історії земних народів, давши нам упевнитися, що такий звичай повсюдно поширений, остаточно переконає вас, що тільки недоумки можуть осуджувати дію, до якої ставляться байдужісінько і природа, і людське суспільство.

ЕЖЕНІ. (спершу до Дольмансе). Я нездатна висловити, наскільки слушними здаються мені ваші докази. (Далі звертається до пані де Сент-Анж.) Але скажи мені, моя люба подруго, а сама ти користувалася коли-небудь засобом, яким пропонуєш поділитися зі мною, щоб знищити в собі плід?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Двічі і щоразу з великим успіхом; але мушу тобі признатися, я випробовувала його лише на початку вагітності, тоді як дві з моїх знайомих жінок удавалися до нього посеред терміну, і вони мене запевнили, що в них це вийшло так само легко. Отже, в разі доконечної потреби покладися на мене, моя люба дівчинко, але закликаю тебе ніколи не потрапляти в становище, за якого така потреба виникне, — це буде найнадійніше. А зараз вернімося до розповіді про подробиці хтивих утіх, які ми пообіцяли відкрити цьому дівчиськові. Розповідайте далі, Дольмансе, ми з вами дійшли до блюзнірських фантазій.

ДОЛЬМАНСЕ. Гадаю, Ежені вже позбулася релігійних упереджень і внутрішньо переконана, що всі так звані «об'єкти» поклоніння йолопів не мають анінайменшого впливу на хай там що. Ці фантазії настільки позбавлені змісту, що, по суті, можуть морочити лише зовсім юні голови, для яких порвати будь-які пута — велика втіха, щось подібне до маленької помсти, що розпалює уяву і протягом кількох хвилин може правити за розвагу. Та для людей поважного віку, котрі мали час і нагоду здобути справжню освіту й переконатися в нікчемності об'єктів, для яких ідоли, що їх ми висміюємо, правлять лише за жалюгідні символи, для таких людей ці солодкі радощі, як мені здається, стають прісними і холодними. В очах філософа осквернення святих мощей, святих образів і облаток, святого розп'яття нічим не відрізняється від зруйнування поганського капища. Відтоді як ми прирекли на зневагу ці бридкі іграшки людської уяви, слід про них забути і більше ними не перейматися, і варто про них згадувати лише з метою богохульства — не тому, що воно має стосунок до реальності, бо якщо Бог не існує, то який сенс його хулити? Але річ у тім, що, промовляючи брутальні, лайливі слова в сп'янінні плотської насолоди, ми здобуваємо втіху, а слова блюзнірські впливають на уяву особливо гостро. Не слід нічого щадити; слід оздобити ці слова найбарвистішими виразами і прагнути, щоб вони шокували того, хто їх слухає, якогомога сильніше; бо шокувати людину надзвичайно приємно — в цьому невеличкий тріумф для нашої гордині, якого аж ніяк не слід нехтувати; признаюся вам, дівчата, це одна з моїх найвитонченіших і найпотаємніших насолод, мало знайдеться духовних утіх, які більше збуджували б мою уяву. Спробуйте цього засобу, Ежені, і побачите, що вийде. З особливим азартом блюзніть та хуліть Бога тоді, коли перебуваєте в товаристві ровесниць, які досі животіють у пітьмі забобонних вірувань; закликайте їх до гульні й розпусти; поводьтеся при них, як справжня хвойда, оголяйте свої перса, щоб вони їх бачили; якщо підете з ними в якесь потаємне місце, задирайте сукню до непристойності; з підкресленою безсоромністю показуйте їм найінтимніші куточки вашого тіла; вимагайте від них того самого; зваблюйте їх, повчайте, нещадно висміюйте їхні забобони; як то кажуть, залучайте їх до гріха, лайтеся в їхній присутності, як чоловік; якщо вони за вас молодші, гвалтуйте їх, розважайтеся з цього і розбещуйте їх чи то власним прикладом, чи порадами, чи хай там чим, що спаде вам на думку, одне слово, вдавайтеся до тих засобів, які вплинуть на них найпевніше. Так само розкуто поводьтеся і в оточенні чоловіків; проповідуйте їм безбожництво й безсоромність — і не тільки не жахайтеся вольнощів, до яких вони вдаватимуться, а й потай дозволяйте їм усе, що може їх розважити, не компрометуючи вас; дозволяйте їм себе мацати, збуджуйте їхню плотську жагу, вимагайте, щоб і вони розпалювали вашу хіть. Не вагайтеся навіть підставити їм зад; та оскільки химеричне уявлення жінок про жіночу честь спонукає їх охороняти насамперед свій парадний вхід, то у випадку спроби проникнути туди чиніть удаваний опір. Одружившися, в жодному разі не заводьте коханця; наберіть лакеїв або платіть кільком чоловікам, на яких ви можете покластися, — якщо ви дотримуватиметеся