Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 8

МІРГАН

Косі струмені дощу, який не є рідкістю в цю пору у Йорнборзі, періщать по склу. В гарну погоду вид звідси чудовий – порт, бухта, морський простір. Але таке буває здебільшого влітку, а зараз початок зими – час бурь, вітрів і злив.

Я знаходжуся у будинку сестри – Айвен. Вона старша від мене на тринадцять років і дітей у них з чоловіком немає. Вони завжди раді бачити мене, тому я й не думаю про те, щоб поселитися серед інших гостей у королівському палаці. Все-таки тут умови комфортніші. Розбурхані тривалою поїздкою і поганою погодою, рани ниють і я волію не виходити нікуди пару днів. Сподіваючись, що відпочинок і тепло зроблять свою добру справу.

Поки Айвен і її чоловік вводять мене у курс всіх подій, розповідаючи як новини, так і плітки. За чаєм з малиновим варенням, сидячи біля поблискуючого полум’ям каміну про це дуже затишно слухати.

Почет, відправлений за майбутньою дружиною принца очікується через півтора-два тижні. Седрік, певна річ, за нею не поїхав. Хоч і був разом з армією під столицею Мозгулу і навіть приймав капітуляцію. Втім, принцеса з жіночою частиною родини перебувала тоді у якомусь з віддалених замків. На той час це не було актуально, тож Седрік не перейнявся можливістю подивитися на сім’ю страченого ворога.

Весь двір гадає, як могла би виглядати ця принцеса-бранка. Чи вона вродлива – якщо вдалася у матір – княжну одного з підкорених Мозгулом князівств. Чи навпаки –схожа на батька. Якщо принцеса виявиться потворною, Седрік може відмовитися від такого політичного шлюбу. На думку Айвен, так і слід зробити – не личить змішувати королівську кров з варварським болотом. Патрік – її чоловік – злегка усміхається і каже, що її погляди розділяє більшість простого люду. Проте час покаже.

Родичі поступово перебирають всі знатні роди, які присутні зараз у Йорнборзі. Тепер час великих змін, одні роди вивищуються згідно заслуг, інші впадають в немилість. А деяких родів вже не існує –спадкоємці загинули на війні. Всі прагнуть урвати шматок побільше, отримати землі тих, кому не пощастило. Заключаються нові союзи, підкріплені шлюбами – тому Йорнбург повен під зав’язку нареченими, які є і приманками, і хижачками водночас. Але здебільшого – все-таки товаром.

- Ти теж повинен скористатися нагодою, - каже Айвен. – Такого вибору, як зараз потім не буде. А наш рід залежить лише від тебе – тобі потрібна дружина і спадкоємець, і краще не один.

- Якби Проведіння не вберегло тебе, - підтримує дружину Патрік, - то на землі вашого роду багато хто претендував би тепер. І в першу чергу – твої родичі й сусіди .

- І ви, - усміхаюсь ліниво, похитуючи чашкою з гарячим напоєм.

- Для нас то не має сенсу, - м’яко каже Патрік. – Мої спадкоємці – діти двоюрідних сестер і братів. Не бачу сенсу домагатися цього для них.

- Ви з Айвен могли б всиновити когось, - кажу недбало. У Патріка цілком може знайтися якийсь бастард. Але він ніколи не образить Айвен, привівши його в дім. – Когось з родичів, не обділених дітьми. Виростити хлопця як свого.

Айвен несміливо скидає очі на чоловіка. Те, що вона виявилась нездатною виносити і народити спадкоємця, її вічний біль. Тепер їй тридцять сім, жінки стають матерями й у цьому віці, але в її випадку сподівання марні. Якщо за попередні двадцять років цього не сталося, то… Але Патрік мовчить, а потім переводить розмову на інше.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍