Даг Ейстейн Ендше - Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

особливе занепокоєння під релігійним кутом зору. Менш освічені ченці сільської місцевості вважали, що контрацепція суперечить буддизмові, оскільки запобігання народженню рівносильно вбивству. Але навіть і для цих скептично налаштованих священиків контроль народжуваності не був аж надто важливою релігійною темою190. В Таїланді використання протизаплідних засобів збільшилося протягом останніх десятиліть, а буддисти на півночі завжди активно заохочували використання контрацепції до шлюбу, хоча шлюбні гетеросексуальні зносини не є чимсь позитивним у буддизмі191.

Зрозуміло, що більш широкий доступ до засобів контрацепції в цілому призводить до збільшення кількості сексуальних контактів, так принаймні продемонструвала роль пігулки на сексуальну революцію. Звичайно, контрацепція знижує ризик вагітності в результаті випадкового сексу, і саме це, а не запобігання появі нового життя, здається, більш засмучує багатьох противників контрацепції. Той факт, що існують групи мусульман, які виступають проти контрацепції, навіть якщо остання традиційно не становила проблему для ісламу, вказує в тому напрямі: це означає боротьбу із сексом, який так чи так засуджується різними релігіями. Ймовірно, це також стосується й католицької церкви, яка вже в 1951 році визнала можливість подружжя займатися сексом тільки заради сексу та рекомендувала робити це у так звані безпечні періоди жінки. Ці консервативні групи також виступають проти використання протизаплідних засобів із метою запобігти поширенню СНІДу. Повторювана брехня, буцімто презервативи не рятують від ВІЛ-інфекції, дає нам вагомі підстави підозрювати, що багато релігійних консерваторів уважають свою війну з позашлюбним сексом важливішою від боротьби зі СНІДом192.

Скількох дружин або чоловіків ви бажаєте?

У 1524 році Мартін Лютер заявив, що він не міг заборонити чоловікові побратися з кількома жінками, оскільки це не суперечить Біблії193. У листі, який він написав у 1540 році ландграфові Філіпу Гессенському, одному з найбільших його прихильників, Лютер визнав право ландграфа взяти другу дружину194. Лютер, однак, не прийняв концепцію християнської полігамії. І, отже, багатоженство не стало частиною загальної практики лютеранства. Ймовірно, найважливіший урок, який ми можемо винести з історії Філіпа Гессенського, полягає в тому, що Лютер убачав істотну різницю між людьми в цілому, зокрема, між потужним монархом і своїми пересічними прихильниками. Якщо б інші можновладці чинили так, як Філіп, можливо, саме цей епізод із часів реформації привів би до поширення полігамії, прийнятої в деяких колах протестантизму. Біблійний захист Лютером багатоженства був забутий. Хоча цей приклад показує, що немає нічого очевидного в релігійних питаннях щодо наявності тільки одного шлюбного партнера.

Кількість допустимих партнерів є однією з варіацій релігійного санкціонування гетеросексуальності. Під історичним кутом зору моногамія ніколи не мала переваги. Християнство — єдина світова релігія, яка зайняла позицію на користь моногамії, коли таке питання постало195. Важливо мати на увазі, що ні Ісус, ні Павло не порушували питання полігамії й не забороняли її. Відсутність у них інтересу до цього, можливо, пов’язана з римським правом, яке дозволяло чоловікові мати тільки одну дружину, і це було також нормою у тогочасному палестинському іудаїзмі. Тож цілком імовірно, що християнство просто взяло моногамію за релігійне правило, тому що вона була притаманна тому суспільству, в якому воно виникло.

Але навіть у християнстві моногамія не була безпроблемною, оскільки вже ранні отці церкви, як і Лютер, у цьому контексті вбачали в Біблії виклик. Як пояснити вимогу церкви до моногамії з огляду на те, що так багато біблійно-зразкових чоловіків мали кількох дружин? Августин намагався захистити багатоженство патріархів, стверджуючи, що вони робили це лишень заради продовження роду й що це жодним чином не пов’язано із сексуальним бажанням. Утім, той самий Августин зазначив, що не було жодних законів або звичаїв, які б стверджували, що є щось погане в тому, щоб мати декілька дружин196. Цього доказу достатньо, щоб захистити багатоженство, що часто-густо згадується у Старому Завіті. Проте це ускладнило пояснення того, чому чоловіки за часів Августина задовольнялися тільки однієї дружиною.

У Біблії жінкам ніколи не пропонувалася можливість мати понад одного чоловіка. Це, звичайно, пов’язано з гендерним принципом власності, втіленим у старозавітному шлюбі: жінки належали тільки тому чи тому чоловікові. У разі, якщо б одна жінка належала кільком чоловікам одночасно, це призвело б до низки проблем. Якщо жінка має кілька чоловіків, кому з них вона, наприклад, повинна підкорятися? І за часів до появи ДНК-тестів, як визначити, чию саме дитину вона народить?

Як Лютер, так і Августин указують на те, що багатоженство в іудаїзмі спершу було цілком легальним. Єврейська Біблія не тільки розповідає про патріархів та ізраїльських царів, які мали кілька дружин, а й регулює те, наскільки чоловік має цінити кожну зі своїх дружин197. Навіть якщо чоловік більше не кохає свою першу дружину, це в жодному разі не позбавить прав його старшого сина як первістка198. Цар, з огляду на його багатство, міг узяти стільки дружин, скільки жадав. Проте йому радили не «брати аж надто багато дружин». Скільки саме «багато» — конкретно не вказувалося199.

У рамках іудаїзму виникли дві традиції: одна за багатоженство, а інша проти; одна у Вавилонському Талмуді, інша в Палестинському Талмуді. Ця різниця утворилась, очевидно, під впливом, з одного боку, прийняття багатоженства в перській спільноті, а з другого — заборони полігамії у римлян, греків і християн200. З тієї ж причини багатоженству було легше вижити на Сході, тому що Близький Схід був захоплений полігамними мусульманами. У деяких мусульманських країнах євреї зберегли звичай мати кількох жінок аж до початку ХХ століття.

Іудаїзм і християнство наполягають на моногамності жінок. Натомість у ісламі чоловікам дозволено мати до чотирьох дружин. Мухаммед через свій унікальний статус пророка мав 14—15 дружин. У інших мусульманських чоловіків теж було кілька дружин, але не з релігійної причини, й тому це могло потягти певні санкції. Нігерієць, який у 2008 році розповів ЗМІ про своїх 86 дружин, відразу отримав від національної ісламської влади наказ розлучитися з 82 дружинами, інакше він буде засуджений державним шаріатським судом201.

Чоловіки зобов’язані піклуватися про нужденних, наприклад сиріт, тому Коран закликає одружуватися на вдовах із дітьми, навіть «двох, трьох або чотирьох» вдовах202. Згідно з ісламом, якщо чоловік має кількох дружин, до всіх них він повинен ставитись однаково. Це також стосується вдів, на яких він одружився, щоб захистити дітей203. Оскільки Коран вимагає певного мінімального матеріального стандарту для одруження204, зрозуміло, що чоловік повинен мати достатньо високе фінансове становище, якщо хоче більше дружин.

Спершу іслам не встановлював жодних обмежень на кількість наложниць або на сексуальні стосунки чоловіків зі своїми рабинями205. Певний час конкубінат був поширений у великих масштабах серед багатіїв