Тетяна Гуркало - Трясця твоїй ящірці!, Тетяна Гуркало

19

Хтось мабуть дав об’яву про те, що в майбутній кав’ярні можна побачити руду дівку, котру звідкись притягнув дракон. Так, так, саме той дракон. У котрого печера зі скарбами. А іще він красень.

Можливо навіть описали їх стосунки. Ну, як самі їх розуміли і на що вистачило фантазії.

А іще хтось пообіцяв, що та прекрасна діва, котра розгадає таємницю тієї рудої обов’язково стане дружиною дракона. Ну, як в казці. Хто врятує прекрасного принца від злої відьми, той і потягне його в храм. Чи де тут одружуються.

Результатом стало зібрання дівчат навкруги будинку. Одні робили вигляд, що просто прогулюються, бо більше ніде. Інші зображали художниць, котрим закортіло намалювати саме цей будинок. Художниці зло косилися одна на одну і якщо й збиралися когось труїти, то точно не руду відьму. Від отруєння колеги менше проблем буде. Принаймні роги не виростуть, якщо не помре одразу і здогадається когось проклясти.

Декілька дівчат влаштували справжній пікнік у сусідньому дворі. Все як має бути. З кошиками, ковдрами і капелюшками.

А інші вирішили нічого не придумувати і просто стояли собі під стінами і парканами, витріщаючись на всіх, хто підходив до будинку з рудою відьмою.

— Хм, — сказала Оксана трішки поспостерігавши за цим ділом. — Може їм стільці винести?

— і столи, — покивала Маржа, котра принесла тортик на скуштувати, та так і залишилася. Їй спостерігати за дівчачою навалою було цікаво.

— І столи, — покивала Оксана. — А іще нам потрібна м’ята, лимони, мед. Зробимо цим дивачкам лимонад, а то вони скоро там свідомість почнуть втрачати. Надто вже яскраве сонечко припікає. Перша склянка безкоштовно. Потім за гроші. Цікаво, скільки може коштувати склянка лимонаду? Які тут взагалі ціни? А гроші які? Ви мушлями випадково не розплачуєтесь?

Маржа голосно фиркнула.

Лекція про гроші і ціни виявилася доволі цікавою. Відьма і про історію золотих монет з домішками згадала, і про закладні, і про те як якийсь дурнуватий король надумав вести війну з місцевими банками. А гроші на даний момент тут були паперові. Точніше зі спеціального шовку спеціальних павуків. Бо ті павуки були найкращим захистом від підробок. Тому що магічні.

М’яту, лимони і мед з цукром приніс Кирп. Цілу сумку цього добра.

Він же виніс надвір столи зі стільцями і порозкладав їх під деревами. А потім сміливо пішов запрошувати дівчат посидіти в затінку. Бо день занадто жаркий.

Більшість погодилася, бо сидючи за столом спостерігати зручніше. А коли їм іще й лимонад Кирп виніс, стали подивлятися на конкуренток, котрі не погодилися, з явною зловтіхою.

— І що? — спитала Оксана, коли Кирп повернувся з пустими склянками і списком кому готувати платний напій.

— Сподобалось, — посміхнувся гном. — Мені потрібна помічниця, бо там іще йдуть, уже по троє за столами сидять і шиплять одна на одну. А одна дивачка запропонувала і далі їй давати безкоштовні напої, а вона розповість подружкам і сусідкам, що вони смачні, а іще явно з якоюсь доброю магією, бо в неї бородавка на пальці відпала і волосся стало дуже гарним і блискучим.

— Може їй роботу запропонувати? Рекламного агента, — в задумі промовила Оксана.

На неї дружно з подивом подивилися.

Наступні п’ять хвилин Оксана пояснювала що таке реклама і для чого вона потрібна. Маржа чаклувала над ножами, котрі різали лимони і м’яту. Кора начакловувала лід, причому виходили в неї не кубики, а щось на кшталт огранованого каміння. А мед в теплій воді розмішувався самостійно.

— Цікаво, — сказав нарешті Кирп. — Але розвішувати ці картини нам не дозволять. Та й не зрозуміє ніхто що воно таке, подумають, що вистава якогось дивного театру. А ось плітки, саме те, що нам треба. І листівки цікава ідея. У нас он купа художниць навколо тиняється. Можна і їм роботу запропонувати. Натякнути, що так вони будуть ближчі до Микаля.

— Ще й зекономимо, — покивала Оксана. — Нам би ще цей дурний ремонт закінчити. А то звичайно столики надворі в доповнення до закладу йдуть, а не навпаки.

— І помічниця, щоб напої носила. І взагалі, — нагадав про себе Кирп.

— А ремонт хоч завтра, — життєрадісно сказала ельфійка. — А потім можна буде щось переробити, якщо захочеться.

— Чудово, — сказала Оксана. — А кав’ярню назвемо «Дім дракона». Таке не зможуть не запам’ятати.

— Занадто велично, — помотала головою Маржа. — Будуть ходити любителі пива на жолудях і не вірити, що його в нас нема.

— Прихисток дракона? — з сумнівом спитала Оксана.

— Хм, — підтримала її сумнів Маржа.

— Сон дракона?

— Може краще без дракона? — спитала Кора.

— О! — зраділа Оксана і посміхнулася. — Так і назвемо. «Без дракона» і нехай здогадуються, що саме без дракона у нас є. А іще… а дракони линяють? Я тут думаю про бонуси для постійних гостей закладу.

На неї з сумнівом подивилися всі, але чомусь нічого не сказали.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍