Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
твій союзник.
— А я гадав, що для вас, хлопці, я — найбільша, на всю
галактику, непотрібна гармата. Невже Авасарала підсилає цього
сірника для підриву оцього барила з порохом, бо вона хоче лиш
того, щоб з усього вийшов тільки нікчемний пшик?
Фред здвигнув плечима.
— Мене хвилює не так те, для чого їй потрібен ти, як те, що
роблю я. Можливо, ти подобаєшся цій старій пані. Не питай про
таке, чого я не годен пояснити.
* * *
За дверми Фредового офісу вже стовбичив Міллер, чекаючи наГолдена.
— Наразі на станції Медіна товчуться три тисячі осіб, — мовив
Голден. — І чого жодне з них не поткнеться сюди, аби ти злиняв
звідси й не докучав мені?
— То ти берешся за цю роботу? — спитав Міллер.
— Ще не вирішив, — відповів Голден. — І ти, до речі, вже й сам
це знаєш, бо володієш симульованою копією моїх мізків. Отже, насправді ти й не питаєш, а наказуєш мені взятись за неї.
Зупини мене, якщо я помилився!
І рішуче закрокував коридором, сподіваючись наштовхнутися
на якусь іншу людину й тим самим примусити Міллерову мару
вшитися геть. А Міллер не відставав, тупочучи по керамічній
підлозі. Від того, що відлунки того тупотіння гучали тільки в
Голденовій голові, йому робилося ще моторошніш.
— Ти не помилився. І ти повинен узятись за неї, — сказав
Міллер. — Той чоловік має слушність. Це важливо! Щось вельми
кепське встругнули тамтешні мугиряки, й небавом іще запрацює
м’ясорубка людської плоті. Чи не повториться цим разом те, що
колись на Церері…
— Ну-ну, не треба мені фолькс-ментівських страшилок від
копа-небіжчика. А що тобі винишпорювати отам-о, на Ілусі? —
запитав Голден. — Воно, мо’, й знадобилося б мені, якби ти
признався, що цікавить тебе отам, потойбіч отих кілець.
— Та ти знаєш, що я шукаю, — сказав старий нишпорка. І
навіть сумну ману напустив на своє обличчя.
— Ага, котра химородна чужопланетна цивілізація склепала
тебе! Та я вже й так знаю: не знайдеш. Та де в дідька: ти сам
знаєш, що не знайдеш!
— І все-таки я маю до… — устиг, перш ніж розтанути, вимовити
Міллер. Повз них пройшла жінка в блакитному однострої
безпекової служби станції Медіна, втупившись в екран свого
ручного термінала. Не підводячи очей, вона буркнула щось на
взір привітання.
Голден пішов східцями нагору, до внутрішньої поверхні
обертового барабана Медіни, де були розташовані житлові
приміщення. Де-де, а вже там Міллер нізащо не застукає його
зненацька. Тут кипіла жвава діяльність: одна бригада
розтрушувала завезений ґрунт для вирощування городини й
садовини, інші робітники виготовляли складані будиночки.
Голден, минаючи робітників, підбадьорливо махнув їм рукою.
Зважаючи на дедалі частіші випадки Міллерових переслідувань, Голден навчився цінувати присутність інших людей у полі зору.
Вже самим тим, що то були живі істоти, вони робили його життя
хоч трішечки не таким-то захимереним.
Він обійшов ліфт, що підняв би його до технічного переходу, який вивів би його з обертового барабана в мікрогравітацію
корми колишнього колоніального корабля. Там стирчав
пристикований до повітряної пробки «Росинант». Натомість він
подався спадистим під’їзним шляхом, де його могли бачити всі, що перебували в обертовому барабані. Того останнього разу, коли він був дерся нагору цим шляхом, повсюди навколо нього
стріляли одне в одного й гинули люди. Неприємний то був
спогад, але краще вже це, аніж опинитися наодинці з Міллером
узаперті в ліфтовому візку. Всесвіт починав переповнюватися
його особистою історією.
Перш ніж перейти через прохідний пункт на технічні палуби, він поплавав хвильку, визираючи назовні через внутрішні
приміщення житлового барабана. З висоти його підйому ті
устелені
землею
грядки
видавалися
темно-брунатними
квадратиками шахівниці, на тлі сірості «шкіри» того барабана.
По темніших квадратиках рухалися машини, мов які металеві
комахи, виконуючи бозна-які дані їм завдання. Аби металева
бульбашка обернулася таким собі крихітним самодостатнім
світом.
«Ми ж забудемо, як це робиться», — подумав Голден. Людство
щойно тільки
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.