Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі 📚 - Українською

Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

27
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "На згарищi Сiболи" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 284
Перейти на сторінку:
допоможуть. Це має бути

твій союзник.

— А я гадав, що для вас, хлопці, я — найбільша, на всю

галактику, непотрібна гармата. Невже Авасарала підсилає цього

сірника для підриву оцього барила з порохом, бо вона хоче лиш

того, щоб з усього вийшов тільки нікчемний пшик?

Фред здвигнув плечима.

— Мене хвилює не так те, для чого їй потрібен ти, як те, що

роблю я. Можливо, ти подобаєшся цій старій пані. Не питай про

таке, чого я не годен пояснити.

* * *

За дверми Фредового офісу вже стовбичив Міллер, чекаючи на

Голдена.

— Наразі на станції Медіна товчуться три тисячі осіб, — мовив

Голден. — І чого жодне з них не поткнеться сюди, аби ти злиняв

звідси й не докучав мені?

— То ти берешся за цю роботу? — спитав Міллер.

— Ще не вирішив, — відповів Голден. — І ти, до речі, вже й сам

це знаєш, бо володієш симульованою копією моїх мізків. Отже, насправді ти й не питаєш, а наказуєш мені взятись за неї.

Зупини мене, якщо я помилився!

І рішуче закрокував коридором, сподіваючись наштовхнутися

на якусь іншу людину й тим самим примусити Міллерову мару

вшитися геть. А Міллер не відставав, тупочучи по керамічній

підлозі. Від того, що відлунки того тупотіння гучали тільки в

Голденовій голові, йому робилося ще моторошніш.

— Ти не помилився. І ти повинен узятись за неї, — сказав

Міллер. — Той чоловік має слушність. Це важливо! Щось вельми

кепське встругнули тамтешні мугиряки, й небавом іще запрацює

м’ясорубка людської плоті. Чи не повториться цим разом те, що

колись на Церері…

— Ну-ну, не треба мені фолькс-ментівських страшилок від

копа-небіжчика. А що тобі винишпорювати отам-о, на Ілусі? —

запитав Голден. — Воно, мо’, й знадобилося б мені, якби ти

признався, що цікавить тебе отам, потойбіч отих кілець.

— Та ти знаєш, що я шукаю, — сказав старий нишпорка. І

навіть сумну ману напустив на своє обличчя.

— Ага, котра химородна чужопланетна цивілізація склепала

тебе! Та я вже й так знаю: не знайдеш. Та де в дідька: ти сам

знаєш, що не знайдеш!

— І все-таки я маю до… — устиг, перш ніж розтанути, вимовити

Міллер. Повз них пройшла жінка в блакитному однострої

безпекової служби станції Медіна, втупившись в екран свого

ручного термінала. Не підводячи очей, вона буркнула щось на

взір привітання.

Голден пішов східцями нагору, до внутрішньої поверхні

обертового барабана Медіни, де були розташовані житлові

приміщення. Де-де, а вже там Міллер нізащо не застукає його

зненацька. Тут кипіла жвава діяльність: одна бригада

розтрушувала завезений ґрунт для вирощування городини й

садовини, інші робітники виготовляли складані будиночки.

Голден, минаючи робітників, підбадьорливо махнув їм рукою.

Зважаючи на дедалі частіші випадки Міллерових переслідувань, Голден навчився цінувати присутність інших людей у полі зору.

Вже самим тим, що то були живі істоти, вони робили його життя

хоч трішечки не таким-то захимереним.

Він обійшов ліфт, що підняв би його до технічного переходу, який вивів би його з обертового барабана в мікрогравітацію

корми колишнього колоніального корабля. Там стирчав

пристикований до повітряної пробки «Росинант». Натомість він

подався спадистим під’їзним шляхом, де його могли бачити всі, що перебували в обертовому барабані. Того останнього разу, коли він був дерся нагору цим шляхом, повсюди навколо нього

стріляли одне в одного й гинули люди. Неприємний то був

спогад, але краще вже це, аніж опинитися наодинці з Міллером

узаперті в ліфтовому візку. Всесвіт починав переповнюватися

його особистою історією.

Перш ніж перейти через прохідний пункт на технічні палуби, він поплавав хвильку, визираючи назовні через внутрішні

приміщення житлового барабана. З висоти його підйому ті

устелені

землею

грядки

видавалися

темно-брунатними

квадратиками шахівниці, на тлі сірості «шкіри» того барабана.

По темніших квадратиках рухалися машини, мов які металеві

комахи, виконуючи бозна-які дані їм завдання. Аби металева

бульбашка обернулася таким собі крихітним самодостатнім

світом.

«Ми ж забудемо, як це робиться», — подумав Голден. Людство

щойно тільки

1 ... 23 24 25 ... 284
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"